Коли говориш про Королівство Данія, в уяві одразу спливають образи сніжночервоних дахів Копенгагена, морського холодного прибою Балтики, далеких часів вікінгів і казок Ганса Крістіана Андерсена. Це країна оповідок і легенд, стародавньої сили вірувань, мечів і щитів, а також край, що майстерно зберігає зв’язок із власним минулим.
Однією з найвідоміших легенд Данії є історія про героя, який спить піднявши меч і щит. Цим героєм є Гольґер Данске (Holger Danske). Згідно з данською народною традицією, він сидить глибоко в підземеллях Кронборгського замку і чекає свого часу.
Сучасна Данія — країна з сильною історією, економікою та військовою підтримкою України
Таким легендарним образом ми починаємо нашу розповідь, яка веде в часи відваги і водночас у символіку, що сьогодні набуває нового змісту.
Коло легенд ми змінимо на факти. Адже Данія — це також держава з багатою військовою історією й міцною економікою. З одного боку, це стародавнє королівство, яке вікінги називали рідною землею «щитів» і «вагону мечів». З іншого, — сучасна економічно потужна держава, що вкладається у власну оборону й міжнародні партнерства.
Це держава з глибокою військовою традицією. Ще з часів Середньовіччя її армія брала участь у війнах за Скандинавію. Її солдати успішно боролися у Тридцятилітній війні. Данці вміють тримати зброю в руках і берегти свою незалежність. Наприклад, у битві при Колдінгу вони дали відсіч шведським загонам. В часи Наполеонівських війн їхній флот чинив серйозний опір. У ХХ столітті після окупації Німеччиною Данія зберегла партизанський дух, а згодом стала активним членом НАТО.
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Данія стала одним із найнадійніших союзників Києва. Наприклад, уряд Данії заснував програму Danish Model — це механізм фінансування української оборонки, в рамках якого не просто передається озброєння, а надається фінансова підтримка українським підприємствам.
Станом на вересень 2025 року Данія надала Україні приблизно 8,1 млрд євро військової підтримки, а також значну суму цивільної допомоги.
Данія вже працює над спільними оборонними ініціативами з Україною. Йдеться не лише про передачу техніки, а й про її розробку, адаптацію до стандартів НАТО та спільне виробництво. В межах програми Danish Model реалізується співпраця, в якій Україна є не лише отримувачем допомоги, а й повноцінним виробничим партнером.
Окрема увага приділяється дронам. Данія інвестує у виробництво українських безпілотників, які вже довели свою ефективність на полі бою. Йдеться як про розвідувальні, так і про ударні моделі, здатні нести боєприпаси та працювати в складних умовах радіоелектронної боротьби. Данські партнери підтримують створення цехів з виробництва дронів в Україні, а також тестування нових прототипів.
Ще один напрям — артилерійські системи. Данія виявила зацікавленість у підтримці виробництва української САУ «Богдана». Йдеться про фінансування, постачання компонентів і допомогу в логістиці. Ця система вже застосовується ЗСУ з високою ефективністю, а її подальше масштабування є важливим для зміцнення оборони країни.
155-мм самохідна гармата «Богдана» веде вогонь по російських позиціях на острові Зміїний у червні 2022 року. Фото: mil.gov.ua
Також тривають перемовини щодо кооперації у сфері ракетної техніки, зокрема щодо вдосконалення далекобійних засобів ураження, адаптованих під західні стандарти. Данія підтримує ідею, що Україна має не просто боротися, а технологічно розвиватися, і в цьому контексті спільне виробництво — це і про війну, і про майбутнє.
У межах програми Danish Model реалізуються проєкти, в межах яких українські підприємства отримують пряме фінансування для виготовлення озброєння, зокрема систем ППО. Це створює сталу модель взаємодії, яка дозволяє одночасно підтримувати українську промисловість і посилювати бойові спроможності.
Данія бачить сенс у тому, щоб разом з Україною вибудовувати безпеку Європи не лише політично, але й технологічно. І ця підтримка України не випадковість, а чітка стратегія, що відповідає як моральним зобов’язанням, так і прагматичним інтересам.
Розмови про війну дронів і кібербезпеку
Мене запросило місцеве військове командування Данії на серію робочих зустрічей і брифінгів. Теми були не просто актуальні, а стратегічно важливі. Ми говорили про нові умови війни, які вже визначають сучасну реальність поля бою — дрони, штучний інтелект, кібербезпека, протидія радіоелектронній боротьбі, інтеграція цифрових платформ у бойові дії. Особливо глибокий інтерес викликали кейси з українського досвіду, включно з тактикою використання FPV-дронів, мобільних груп ППО, а також застосування програмного забезпечення для оперативного управління боєм.
Окремий блок склало обговорення системи підготовки солдатів та офіцерів до нової сучасної війни. У своїй доповіді я наголосив: на фронті літають не дрони, а оператори дронів. Як керівник навчального центру «Крук», який підготував майже 10 000 операторів для Сил оборони, я зосередив увагу на важливості якісної організації навчання і застосуванням сучасних технологій, інноваційних підходів і оновлених навчальних програм.
Також на увагу заслуговує обговорення того, як в Україні працює kill zone. Це зона гарантованого миттєвого ураження, яка створюється не лише артилерією, а й комбінацією дронів, наземної розвідки, штучного інтелекту та мобільних груп.
Ми обговорювали сценарії, коли українські військові на передовій можуть за 30 секунд ухвалити рішення про знищення цілі, та про те, як ці процеси автоматизуються. Данці уважно слухали, ставили технічні запитання, просили більше деталей. Хтось навіть сказав: «Ми бачили це у відео з фронту, але тепер розуміємо, що нам самим доведеться до цього готуватись. Наразі ми не готові до ведення бойових дій за такими сценаріями і з такою інтенсивністю».
Данія визнає: «Ми трохи запізнюємося, але вже активізуємося»
Військові не заперечують: зараз вони не настільки готові, як хотіли б. Політики Данії, та й інших європейських країн, іще не вповні розуміють масштаби загроз. З одного боку, Данія довго жила в певному ідеальному світі, побудованому на стабільності, малих армійських з’єднаннях та ідеї, що великої війни тут більше ніколи не буде. З іншого — ситуація змінюється, і місцеві медіа пишуть, що Данія планує суттєво збільшити витрати на оборону.
Водночас данці мають велику перевагу — на відміну від багатьох інших країн Європи, вони стартували. І вже налаштовані слухати Україну та переробляти свої військові доктрини.
Система резерву: акцент на молоді та жінках
Окрема тема — система резерву данської армії, де акцент робиться на молоді та жінках. Це саме ті, кого наразі консультують, тренують, залучають у резерв. При цьому вони чітко артикулюють, що акцентують на роботі з віковою групою 18–25 років. А от після 42 років людина вже не вважається оптимальною для служби в активному резерві й тим паче в сучасній армії.
Дивлячись на ці цифри та позицію держави, нагадаю, що середній вік військовослужбовця ЗСУ — понад 43 роки. І в українському суспільстві чомусь і далі тривають розмови, що ЗСУ треба залучати не молодь, а військових пенсіонерів, яким за 45–50 років.
За кількістю населення Данія набагато менша за Україну. Але вони вважають, що служба в армії — честь для молодої людини незалежно від статі. І якщо молодь не захищатиме країну у разі військового конфлікту, країни просто не буде. А якщо їх окупує ворог — не буде ні молоді, ні жінок, ні держави. Тому всі мають готуватися обороняти країну.
По дорозі до Копенгагена я бачив багато нової різноманітної військової техніки: броньовані машини, транспорт, військових, які їхали на навчання. Цей контраст між «старою казковою Данією» і реальністю «північної оборони» сильно мене вразив.
І в цю мить я згадав завершення легенди про Гольґера Данске, який спить зі щитом та мечем у підземеллі. Одного дня, коли країні буде потрібен захист, він прокинеться і захистить свою Батьківщину.
Данія прокидається. Повільно, але впевнено. Піднімається зі сну, вдягає обладунок, бере щит. Так само, як герої казок Андерсена, які не здавалися навіть у найтемнішу ніч, Данія шукає світло у новій реальності.
Ми бачимо партнера, який більше не лише союзник. Це країна, що буде з нами на одній лінії оборони. І в новому світі, який формує війна, саме такі пробуджені герої можуть щось змінити. І це вже не казка, а реальність, що спільно пишеться нашими країнами сьогодні.