Гаральд та Єлизавета знову разом на одній площі в Осло!

Мрія про пам’ятник королеві Єлизаветі Ярославні завжди існувала в українській діаспорі у Норвегії. Але треба брати до уваги контекст діаспори. У Норвегії не існує першої хвилі післявоєнної еміграції. Є історія про українця Миколу Радейка (1920–2005), лікаря й громадського діяча, котрий збирав українську бібліотеку та працював на благо України у Норвегії. Я особисто почула про нього та його дружину від отця Роберта Андерсона — священника-пустельника, трапіста цистеріанського ордену. Не будучи етнічним українцем, він вивчив українську мову й отримав благословення служити літургію у нашій традиції. Був людиною молитви, яка присвятила все своє життя Богові. Добре знав історію УГКЦ і шанував блаженну пам’ять митрополита Андрея Шептицького.

Активні українці з’явилися у Норвегії на початку 1990-х років. Тоді і була заснована перша українська громада у Норвегії. Відтоді, як мені здається, ідея пам’ятника витала у повітрі і була мрією багатьох.

У 2017-му завдяки приїзду парламентської делегації на чолі з тодішнім головою парламенту Андрієм Парубієм і його помічником Остапом Кривдиком було започатковано офіційний процес з ініціативою встановлення пам’ятника Єлизаветі Ярославні. Уже пізніше, у лютому 2019-го, відбулась моя перша зустріч з Олеміком Томмесеном (великим другом України й колишнім головою парламенту Норвегії). Далі українська громада в Норвегії подала офіційну заявку до мерії міста про встановлення такого пам’ятного знаку. Першими нашу ідею підтримали Наталія Іваничук, Сергій Жадан, Ойвінд Нордслеттен та Пол Ґрод, і слова підтримки цих діячів ми включили до першої презентації проєкту для міста вже у вересні 2019-го.

Як результат, культурний відділ Осло (Kulturetaten) запропонував працювати далі і прописати візію пам’ятного знаку. Я дуже вдячна Вікторії Савчук, культурній активістці та перекладачці, якій вдалося тонко й переконливо передати сильний жіночий голос Середньовіччя, історію кохання Гаральда та Єлизавети й цілісну історію самої площі — місця, де ці дві постаті нарешті символічно зустрінуться.

Руїни церкви св. Марії у середньовічному парку Осло

Чому саме «цілісна і ціннісна» історія? Тому що для нас було дуже важливо знайти відповідне місце для встановлення. І нам це вдалося: скульптура з’явилася на площі Гаральда Суворого — в просторі, який поєднує дві важливі для Осло локації, що зараз активно розвиваються: середньовічний парк і парк Клостеренга. У середньовічному парку Осло збереглися кілька споруд раннього середньовіччя — на жаль, переважно у вигляді руїн. Серед них — залишки королівського палацу (на його місці згодом звели локомотивний завод) і руїни церкви Марії, збудованої вже після повернення Гаральда до Осло. Побутує припущення, що церква могла бути присвячена його старшій доньці від Єлизавети — Марії.

Також у цьому районі розташована церква святого Климента — одна з найдавніших у Норвегії. Наш великий друг і наставник у процесі роботи над пам’ятником, археолог Петер Мулауг, звертає увагу на те, що під час розкопок на нижньому рівні церкви було виявлено понад 600 християнських поховань. Що ж до самої посвяти Святому Клименту, то Петер працює над теорією, згідно з якою саме Гаральд Суворий разом з Єлизаветою могли привезти його мощі з Херсонеса.

Історичних символів цієї епохи, котрі пов’язують Норвегію та Україну є досить багато. Наприклад, не надто відомим є факт, що щонайменше чотири норвезькі королі певний час перебували у Києві: Олав Трюггвасон (995–999), Олав Святий (1015–1028), Магнус Добрий (1035–1047) та Гаральд Суворий (1045–1066).

Тісні контакти між Києвом і Норвегією в добу вікінгів підтверджені як письмовими джерелами, так і археологічними знахідками — зокрема символами й орнаментами на предметах, що походять з обох регіонів і демонструють спільні культурні впливи.

Монета Ярослава Мудрого знайдена у Норвегії з колекції історичного музею в Осло

Унікальною і важливою є знахідка монети Ярослава Мудрого, виявлена на заході Норвегії, у районі Молде. Ця срібна монета викарбувана в Києві приблизно до 1023 року, за часів правління короля Олава Гаральдссона (Олава Святого). На аверсі монети зображено святого Юрія, на реверсі — голуба Святого Духа. Як зазначають в Історичному музеї Норвегії, зворотний бік монети також має форму, що інтерпретується як одна з ранніх версій українського Тризуба. Саме цей знак ми обрали символом наших Українських днів культури.

Інше важливе свідчення — рідкісна монета Святополка: на ній чітко видно трикветру як оздобу тризуба. Цей символ, як зазначає К’єтіл Квіст — член нумізматичної спілки та головний автор дизайну пам’ятної монети, присвяченої зв’язкам між Норвегією та Україною (переданої до Національного музею історії України), — згодом з’являється і на норвезьких монетах Гаральда Суворого. Подібність цих символів — не просто збіг, а відчутний спільний культурний шар.

На монеті короля Олава Святого, викарбуваній близько 1023 року, зображено голуба Святого Духа — символ, виконаний у техніці, подібній до гравіювання на монетах князя Володимира Великого. Ймовірно, норвезькі майстри бачили київські срібники з тризубом і, наслідуючи їхню форму, надали новому християнському символу — голубу Святого Духа — риси, запозичені з монет князя Володимира.

Для мене особисто було дуже важливо, по-перше, знайти більше цікавих фактів та історичних даних про Єлизавету Ярославну, по-друге, шукати інші історичні знахідки та зв’язки, які пов’язують Норвегію та Україну в історичному й культурному контекстах.

Моя подорож слідами Єлизавети Ярославни привела мене, зокрема, до місцевостей Гамара та Танґена. Там я познайомилася з чудовими Карен Гоє та Свейном Гундерсеном — виконавцями ролей у виставі «Ellisiv og Harald Hardråde» («Елісів та Гаральд Суворий»), написаній норвезькою драматургинею Інгеборгою Рефлінг Хаген. Ця постановка гастролювала в Осло й Гедмарку ще у 1970-х роках.

Яким же було моє здивування, коли, вже перебуваючи в гостях у Карен та Свейна, я поїхала з ними до школи біля Еспи — і там побачила цілу серію картин про королівське подружжя Гаральда та Єлизавети, створену норвезьким художником Олавом Берґумом! Уявіть: у звичайній норвезькій школі — зображення Ярослава Мудрого та його доньки Єлизавети Ярославни!

Колись, у 1030-х роках, Гаральд Суворий і Магнус Добрий шукали політичного притулку в Києві при дворі князя Ярослава. Сьогодні ми спостерігаємо дзеркальну ситуацію — тисячі українців знаходять прихисток в Осло та загалом у Норвегії. Ми щиро вдячні уряду Норвегії й норвежцям за прояви справжньої солідарності між нашими народами та за відчуття історичної тяглості.

З початком повномасштабного вторгнення наш проєкт привернув додаткову увагу міста та муніципалітету, адже вже перебував на стадії реалізації. Важливо, що саме місто і муніципалітет виділили кошти на втілення цього задуму.

Я хочу висловити особливу подяку дирекції Національного заповідника «Софія Київська» та особливо Нелі Куковальській — за наполегливу адвокацію на всіх офіційних зустрічах у листопаді 2022 року в Осло, а також під час візитів норвезьких делегацій до Києва пізніше.

Дуже вдячна місцевим політикам, котрі активно допомагали тримати питання під контролем у міській раді. Так, у лютому 2023 року було оголошено перший конкурс на проєкт встановлення пам’ятного знаку. У листопаді 2023 року відбувся другий конкурс, зі збільшеним бюджетом. На цьому етапі до процесу долучилося Посольство України, яке запропонувало включити до складу журі Володимира Шейка з Українського інституту.

Звісно, також я хотіла б подякувати українській команді, котра потужною заявкою підняла рівень конкурсу і котру журі відзначило на другому етапі як кандидатів, чиї роботи особливо вирізнялися. Проєкт української команди Михайла Реви та Наталії Зінчук (Reva Studio/Zelemin) зайняли друге місце у конкурсі. Переміг проєкт данської скульпторки Сідсель Бонде. За словами журі, перемогу присудили за виняткову якість і формулювання пам’ятника у простих і поетичних формах.

Уже після оголошення переможця, у червні 2024 року, стало відомо про встановлення пам’ятника — і я подала грантову заявку, щоб організувати Українські дні культури в Осло у цей час. Ми підготували дитячу майстерку про королеву Єлизавету, історичну прогулянку-екскурсію місцями королеви Єлизавети в Осло, історичну академічну конференцію, присвячену 1000-річчю з дня народження Єлизавети, та два покази фільмів, котрі завершать нашу програму в листопаді цього року.

Офіційне відкриття відбулось у той самий день, що й академічна конференція в Історичному Музеї в Осло, у п’ятницю 24 жовтня. Цей день став символічним, адже рівно 120 років тому, 26 жовтня 1905 року, відбулось відкриття пам’ятника Гаральду Суворому на цій самій площі. Я пропоную всім людям, котрі читають цю статтю та хотіли б попрацювати в напрямку збереження пам’яті про королеву Єлизавету Ярославну: давайте оберемо дату наприкінці жовтня, щоб святкувати день Єлизавети як у Норвегії, так і в Україні, а можливо, й українськими громадами цілого світу!

Участь в урочистому відкритті Першої леді України Олени Зеленської разом із Їхніми Королівськими Високостями кронпринцом Норвегії Гоконом і кронпринцесою Метте-Маріт, міністром закордонних справ України Андрієм Сибігою, міністром закордонних справ Норвегії Еспеном Бартом Ейде, головою ради муніципалітету Осло Ейріком Лае Солбергом та меркою Осло Анне Ліндбо надала події важливого інформаційного звучання і сприяла її просвітницькій місії — щоб більше людей дізналися про історію та постать королеви Єлизавети.

«Ми не просто вшановуємо історичну постать — ми будуємо міст між Києвом і Осло, між культурами і поколіннями», — наголосив голова ради муніципалітету Осло Ейрік Лае Солберг.

Але на цьому наша робота не завершується. Разом із командою української культурної ініціативи ми працюємо над театральною постановкою про королеву Єлизавету Ярославну. У планах — поширити цю історію в норвезьких школах через систему Skole Kultursekken («культурний рюкзак»). Також хочемо віднайти в архівах згадки про королеву Єлизавету у працях норвезького письменника Генріка Верґеланна, на яких, зокрема, наголошувала драматургиня Інгеборга Рефлінг Хаген.

Також мені важливо підкреслити суб’єктність королеви Єлизавети Ярославни. Знаючи кілька мов, вирісши в одному з найрозвиненіших міст Середньовічної Європи, королева Єлизавета, безумовно, мала власні інтереси і втілювала їх. Те, що ми так мало знаємо про її особисту роль, зумовлено не відсутністю її дій, а тим, що середньовічні джерела фокусувалися здебільшого на чоловічих постатях.

Єлизавета належить до кола сильних і впливових жінок свого часу. Донька Інгігерди зі Сігтуни, шведської принцеси, яка стала київською княгинею, вона продовжує традицію сильних жіночих фігур. Символічним є й те, що в останній похід на Оркнейські острови Гаральд узяв із собою саме Єлизавету — прагнучи зробити її королевою ще ширших територій. Їхня донька, норвезька принцеса Інгігерда з Осло, згодом стала королевою Швеції.

Інша важлива для мене сторона — це подальша спадщина Єлизавети як покровительки культурних українських проєктів у Норвегії. Вона надихає сучасні культурні ініціативи, допомагає будувати партнерства, діалог і взаєморозуміння між нашими країнами, а також повертає українську культуру до усвідомлення власного місця в загальноєвропейській історії.

Маємо прекрасні приклади таких перетинів. Художник Костянтин Крижицький створив картину «Норвезький фіорд» після своєї подорожі до Норвегії — вона довгий час зберігалася в експозиції Миколаївського художнього музею. Інший напрям — творчість Валер’яна Поліщука і його унікальний текст «Рейд Скандинавією». Переклад цього твору норвезькою дозволив би побачити норвезький театр і мистецьку сцену очима українського авангардиста, який порівнював її з театром Леся Курбаса та культурним середовищем Харкова 1920-х. Так само важливо поширювати знання про вірш Михайля Семенка «Норвежці» або про чудовий вірш «Норвегія» Наталі Білоцерківець.

Ще одна мрія — сприяти дослідженню взаємозв’язків між норвезькими дерев’яними церквами у стилі stavkirke та українськими дерев’яними храмами. Хоча вони створені в різні періоди і з різними техніками (вертикальна й горизонтальна конструкція), порівняльне ґрунтовне дослідження могло б показати глибші паралелі між нашими культурними традиціями.

Та найбільше я хотіла б звернутись до молоді: вивчайте історію, пишіть академічні статті англійською. Давайте разом досліджувати спільну історію!

І насамкінець, наша королева Єлизавета Ярославна з Києва має пам’ятник у світі — і нарешті Гаральд і Єлизавета знову разом на одній площі в Осло!