Осінь — це зокрема час вакцинації. Кілька днів тому на прийомі у своєї сімейної лікарки я запитав, чи у них уже є щеплення від грипу для літніх людей, вона відповіла, що вони будуть лише в жовтні, але вона може вакцинувати мене… проти запалення легень, для пенсіонерів це безкоштовно, ну і якщо я захочу, є ще доступна вакцина проти респіраторно-синцитіального вірусу лише за $300, бо безкоштовно тільки після 75 років. Я люб’язно відмовився і попросив лише щеплення проти вірусного запалення легень. У жовтні я прийду, як і щороку, вакцинуватися від грипу й ковіду. Обидві вакцини покриває План страхування здоров’я Онтаріо (OHIP), наш державний постачальник медичних послуг. Як пенсіонер я користуюся всіма доступними бенефітами, які державна служба охорони здоров’я мені пропонує. Звісно, іноді я нарікаю, що це не так, як колись, але кожному, хто нарікає більше, ніж я, я присвячую цю коротку історію про службу здоров’я для моєї собаки Яри.
Отже, Яра, бажає вона того чи ні, час від часу користується послугами ветеринара, чи то під час щорічних оглядів і щеплень, чи через періодичні недуги, які можуть турбувати пса. Кілька місяців тому наша улюблена собача «дівчинка» почала шкутильгати на задню лапку, хоча до цього була дуже рухлива і завжди найшвидша в «собачому парку». Ярі всього 4,5 роки, а це як на мисливського спрингер-спанієля дуже небагато, тож ми почали за допомогою нашої ветеринарної клініки розбиратися, в чому проблема. Після першого візиту і серії знеболювальних та протизапальних ліків, а також після рахунку за обслуговування на $650 покращення не було, тож ми вирішили зробити рентген задніх ніг, і як виявилось, є проблема з її колінцями, головним чином у лівій задній нозі. Цього разу ми отримали рахунок на $750 і направлення до спеціалізованої клініки до хірурга-ортопеда. Велика собача лікарня, що знаходиться за годину їзди від нашого дому, прийняла нас приязно, лікар був милий, порадив повторний рентген і кілька додаткових аналізів усього за $1 950. Його висновок був таким: треба зробити операцію і вставити металеві імпланти в обидва коліна, ну і це буде коштувати $7 500 за кожну ногу. Поки ми чекаємо на результати додаткових аналізів, бо, можливо, перед операцією необхідне буде ще стероїдне лікування. Коли ми дивимося на сумні очі стражденної істоти, яка покладає всю надію на нас і наші фінансові можливості, ми думаємо про те, як впораємося з такими витратами.
Іронізуючи, ми жартуємо, що Яра бере приклад з мене і після моєї минулорічної операції зі зміни правого коліна вирішила довести, що собака нічим не гірша за людину. Але мою операцію і всі пов’язані з нею витрати покрив наш так часто критикований OHIP. На тварин не поширюється державна медична система, що забезпечувала б їхнє лікування. Як і на людей із деяких менш приязних до своїх громадян країн, скажімо, із США. Єдиний спосіб себе убезпечити — це купити для тварини страхування, що ми, на щастя, зробили. Тільки от навіть найкраще страхування не покриває всіх витрат (наше — це 90 % в рамках річного ліміту в $140 000). З попереднього розрахунку у нас виходить, що коли все складеться добре, то ми зможемо заплатити за лікування півтори ноги коштом страхування, а решта — а це тисячі — це вже наша приватна справа.
З переляку я вписав у Google питання: «Чому в Канаді ветеринарне лікування таке дороге?». І ось коротке резюме, що мені вдалося вивідати.
До 2010 року майже всі ветеринарні клініки в Канаді були власністю ветеринара, який мав власну приватну практику. Нині понад половина лікарень швидкої допомоги і спеціалізованих клінік, а також понад 20 % усіх клінік — це власність шести корпорацій.
Три найбільші гравці на канадському ринку охорони здоров’я тварин — це VetStrategy, VCA Canada i NVA Canada, разом вони володіють понад 600 клініками. Ці три фірми своєю чергою — це власність міжнародних конгломератів, які ними й управляють.
Викуповуючи незалежні ветеринарні клініки, діагностичні фірми й постачальників продуктів для тварин, «велика трійця» обмежила конкурентів. Незалежні клініки і навіть клініки «великої трійці» можуть не мати іншого вибору, окрім як користуватися діагностичними лабораторіями, технікою чи продукцією за ціною, яку диктує «велика трійця».
За відсутності конкуренції «велика трійця» може підвищувати ціни продуктів і послуг, зокрема лабораторних досліджень, медичної техніки й ліків, знаючи, що незалежні клініки мають дуже обмежений вибір на існуючому ветеринарному ринку.
Коли ти частина великої корпорації, основний акцент переходить на максималізацію маржі зиску. Це в результаті призводить до вищих оплат за послуги для клієнтів і завищених витрат на діяльність клініки.
Клініки зобов’язані реалізувати амбітні фінансові цілі, що призводить до зростання цін на процедури, операції й інші послуги з метою збільшення прибутків.
Так-так, клініка Яри є частиною однієї з трьох найбільших у Канаді ветеринарних корпорацій VetStrategy. Яру також направили на спеціалізовані обстеження в іншу клініку, яка належить до… VetStrategy.
VetStrategy своєю чергою є частиною IVC Evidensia, заснованої 2011 року, однієї з провідних у світі груп, що займається ветеринарним доглядом, на яку працює понад 41 000 робітників і яка має близько 2600 кабінетів, клінік і лікарень у 20 країнах Європи, у Великій Британії й Канаді.
Як вони самі про себе пишуть: «VetStrategy — це провідний постачальник ветеринарних послуг у Канаді, що пропонує низку високоякісних медичних послуг для домашніх тварин по всій країні. З відданістю винятковій турботі та послугам, VetStrategy докладає всіх зусиль, щоб допомогти тваринам жити здоровим, довгим і щасливим життям. Із відданістю винятковій турботі та послугам, VetStrategy докладає всіх зусиль, щоб допомогти тваринам жити здорове, довге і щасливе життя».
Якщо я зустріну когось, хто бездумно критикує канадську систему державної служби охорони здоров’я, то такій людині я запропоную купити чи взяти з притулку тварину, щоб вона могла оцінити, що державна, а не спрямована виключно на профіт медична система може дати. Незалежно від політики ветеринарних корпорацій, зосереджених на оптимізації зиску, ми не повинні мати сумнівів, що ми, люди, маємо моральний обов’язок дбати про «братів наших менших», не кажучи вже про «братів більших».