Відносини між Сполученими Штатами й Сполученим Королівством часто називають «особливими». І це не порожній дипломатичний штамп, а союз, який тримається на довірі, спільних інтересах і цінностях. Дві країни разом пройшли через світові війни, Холодну війну, протистояння тероризму і нині знову стоять пліч-о-пліч у добу нових викликів. Як свого часу сказав Вінстон Черчилль: «Є тільки один вірний шлях — іти разом» (Churchill, 1946).
Іноді можна почути думку, що США — «старший брат», а Британія — «молодший». Але це не так. Їхній союз радше схожий на команду альпіністів: один тримає страховку, інший шукає стежку. Без довіри впадуть обоє. Америка надає Британії сучасні літаки, ядерний захист НАТО, глобальну розвідку (NATO, 2022). Британія відповідає власними технологіями, розвідувальною мережею Five Eyes (Aldrich, 2010), промисловим внеском у спільні програми. Маргарет Тетчер колись наголошувала: «Сполучене Королівство ніколи не стане молодшим партнером Сполучених Штатів. Ми союзники — ось у чому сила» (Thatcher, 1981).
Яскравий приклад — авіація. Уявіть сімейний гараж: одна машина — спільно куплений сучасний спорткар, інша — власний, але вже не новий автомобіль, який постійно ремонтують. Eurofighter Typhoon — європейська машина: швидка, надійна, але розроблена ще у 1990-х (European Defence Agency, 2014). Її модернізують, ставлять на неї нові радари й ракети, але вона залишається літаком попереднього покоління. А ось F-35 Lightning II — новий «розумний автомобіль» зі США з датчиками, штучним інтелектом і стелс-технологіями. Британія не лише купила його, а й допомагала створювати — заводи BAE Systems і Rolls-Royce виробляють близько 15 % кожного літака (UK MoD, 2021).
Саме тут був задіяний Договір про співпрацю в оборонній торгівлі (DTCT), підписаний у 2007 році (UK Parliament, 2007). Якщо спростити, це «зелений коридор» для обміну технологіями: не треба сотень ліцензій на кожен болт чи рядок програмного коду. Компанії з «довіреного списку» можуть працювати напряму. Це й дозволило Британії стати єдиною країною, реально інтегрованою у виробництво F-35.
Союз працює в обидва боки. США залежать від британського Rolls-Royce LiftSystem: без нього їхні F-35B не піднімуться в повітря (Lockheed Martin, 2020). Американська протиракетна оборона використовує дані з британської РЛС Fylingdales (US DoD, 2022). А електроніка від BAE Systems є серцем багатьох систем F-35 (BAE Systems, 2020). Недаремно Рональд Рейган наголошував: «Сполучені Штати і Сполучене Королівство завжди стоятимуть пліч-о-пліч, бо ми захищаємо не лише інтереси, а й цінності» (Reagan, 1982).
Чому ж Британія не зробила з Typhoon літак п’ятого покоління? Причина проста: дешевше і швидше створити новий. Typhoon чудовий, але задуманий у 1980-х, коли про стелс іще тільки мріяли (Gunston, 2005). Це як намагатися перетворити старий Jaguar на Tesla: двигун і салон оновити можна, але зробити його електрокаром неможливо. Тому Лондон разом із союзниками вирішив: купуємо F-35 для «тут і зараз», а паралельно запускаємо програми Tempest/GCAP і FCAS — літаки шостого покоління (UK MoD, 2022).
Цей приклад показує головне: союз США та Британії — це не залежність, а рівноправне партнерство. Британія без США не мала б доступу до новітніх платформ і ядерного захисту. США без Британії втратили б технології, частину виробництва і перевіреного союзника у Європі. Це як два рибалки в одному човні: якщо один гребе, а інший ні — човен крутиться на місці. Лише за умови спільної роботи він пливе вперед. Як підкреслював Барак Обама: «Наш союз з Великою Британією — це не просто спадок історії, а жива опора сучасної безпеки» (Obama, 2011).
У світі, де Росія й Китай кидають виклик Заходу, цей союз лишається наріжним каменем. DTCT, програма F-35, інтеграція розвідки й ПРО — це лише цеглини у фундаменті. Але сам фундамент тримається на довірі та усвідомленні: союз двох рівних набагато міцніший, ніж відносини «центр-сателіт». Один у полі не воїн, а два союзники — вже армія.