Франко-український форум у Французькому інституті міжнародних відносин (IFRI) фактично збігся в часі з черговими погрозами російського посла в Парижі, які навіщось розтиражували місцеві медіа. Те, що цей «дипломат» є частим гостем теле- та радіостудій — окрема тема. Частково вона про небажання бачити пряму загрозу війни у себе вдома, частково — про неубієнність російської агентури у Франції, частково — про неготовність приймати реальність, у якій нам випало жити.
Пересічному французу легше вірити, ніби війна — це десь далеко і його не стосується, а Росія «подуркує й схаменеться». До того ж, як влучно зауважила колишня депутатка Верховної Ради 6-го та 7-го скликань, а нині міжнародна адвокатка України у проєкті Sky Shield Леся Оробець, «ми показали світові, що вдосконалення суспільства шляхом революцій можливе, і Захід увірував, ніби й у Росії можлива революція, яка завершиться появою “прекрасної держави майбутнього”. Але це хибні очікування, бо Росія та Україна — зовсім різні держави».
От у «різність» французи довго не хотіли вірити. Тобто погоджувалися, що так, мова відрізняється, структура економіки — також, проте якщо обидва народи стільки часу разом прожили в спільній тюрмі народів, то мали б не аж так відрізнятись за ментальністю. Подолати цей вигідний Москві стереотип не вдавалося довгі десятки років. Аж поки сама Росія не продемонструвала, наскільки архаїчною є за цілями та сутністю. Україна ж натомість виявляє дива винахідливості та гнучкості, адаптуючись до найгіршого без страху та з гумором.
Власне, цей український дух свободи, ця креативність у, здавалося б, безвихідних ситуаціях, мабуть, пояснює, чому заходи на українські теми в Парижі останнім часом збирають повні зали. Ми стали в певному сенсі феноменом, цікавим для вивчення. «Сам факт, що до української експертизи є інтерес чиновників дуже високого рівня — вже показовий, — зазначила в розмові з Тижнем Леся Оробець. — Франція дослухається до нашої міжнародної адвокатури більше, ніж деякі інші країни. Другий плюс полягає в тому, що й офіційні, і неофіційні наші співрозмовники сьогодні розуміють, що ситуація в світі критично змінилася після появи над Польщею російських дронів. До цього українців не сприймали як носіїв якихось цікавих технологій, важливих знань про виживання. Нині ж світ починає розуміти, що Росія напала на Польщу, бо могла напасти. І нехай у когось зберігаються фантомні болі щодо власної виняткової, вищої експертності, українці сьогодні демонструють блискучий рівень майстерності викладу наших спостережень і висновків. Оцей характерний український козацький гумор надає можливість аудиторії подивитися на сумні події очима сміливих та рішучих людей».
Натомість російський посол у Франції Алексєй Мєшков знай застрашує публіку «неминучим військовим конфліктом», якщо російські літаки дійсно почнуть збивати. «Знаєте, є багато літаків НАТО, які порушують російський повітряний простір, (…) це трапляється досить часто. Після цього їх не збивають», — укотре збрехав представник російської дипломатії, бо щось ніхто не пригадує, коли це натівські військові винищувачі безкарно кружляли над просторами Московії. «Це буде війна!» — наголосив він у ефірі RTL замогильним тоном.
Урешті, що гірше, то краще. В тому сенсі, що абсурдність російських декларацій сама за себе каже набагато більше, ніж цілий гурт розумних аналітиків із престижними дипломами. Це не означає, що настав час розслабитись і припинити протидію московській брехні. Лише відзначимо для себе: ворог заметушився, занервував, він також реагує на нову для себе ситуацію, іде ва-банк і ризикує значно більше, ніж навіть якийсь місяць тому.
«Український бізнес стійкий та адаптивний, він інвестує в розвиток, бо не може інакше: у нас дається взнаки нестача робочих рук, — пояснила у виступі на форумі в IFRI українська дослідниця Олександра Бетлій. — Українська банківська система витримала, бо перед тим, у 2015–2018 роках, була здійснена системна реформа банківської справи». Франсуа Бенаруа з банку BNP Paribas підтвердив: «Коли навідуюся до України, мене щоразу вражає ця незмінна воля до українців європейської інтеграції. Треба підтримати Київ гарантіями безпеки, щоб економічна ситуація дозволяла країні успішно розвиватися, а людський капітал поповнювався українцями, які повертатимуться додому після війни».
«Для нас дуже важливо, щоб за Україною зберігалася перспектива вступу до НАТО, — зазначила у виступі голова української місії при НАТО Альона Гетьманчук. — Нехай зараз ми ще не готові до вступу, проте принципово знати, що двері відчинені».
Нова безпекова ситуація, що склалась після появи російських дронів над Польщею, підштовхнула частину західних політичних еліт прийняти реальність, якої вони довго воліли не помічати. «Європа перебуває у стані війни з Росією, подобається їй це чи ні. Настав час визнати цю реальність і діяти відповідно», — підкреслив колишній посол США при НАТО Іво Даалдер у статті для Politico.
Росія відкрито декларує наміри не обмежуватися Україною. Вона прагне посварити Європу й США, позбавити Київ підтримки союзників, а в європейських державах посприяти приходу до влади дружніх до себе популістських партій. Настав час діяти. Схоже, це починає розуміти дедалі більше людей, від яких залежать політичні рішення.