На початку вересня 2025 року міністерство оборони Індії оприлюднило нову «Technology Perspective and Capability Roadmap (TPCR–2025)». Це дорожня карта розвитку збройних сил, розрахована на 15 років, до 2040 року. Документ визначає головні напрями модернізації: від авіаносців і ядерних надводних кораблів до гіперзвукової зброї, штучного інтелекту, роботизованих систем і космічних технологій. Це наймасштабніша стратегія оновлення армії за всю історію незалежної Індії. Її поява має глибокі історичні й геополітичні передумови, а також відображає прагнення Делі стати провідною військовою державою Індо-Тихоокеанського регіону.
Традиція довгострокового оборонного планування в Індії не нова. Перші дорожні карти TPCR були ухвалені у 2013 та 2018 роках. Вони мали радше інформативний характер, і в них держава окреслювала свої потреби, щоб зорієнтувати науково-дослідницьку сферу та оборонну індустрію. Проте геополітичні зміни останнього десятиліття вимагали від Індії якісно нового підходу.
Перші зміни розпочались у 2014 році через реалізацію політики «Make in India». Вона почала стимулювати локалізацію виробництва, ключових систем озброєнь і технологій, зменшувати вразливість перед зовнішнім тиском і водночас розвивати національний оборонний сектор.
Наступним кроком стало створення у 2019 році посади Chief of Defence Staff (CDS). Це дало змогу інтегрувати планування бойових операцій трьома видами збройних сил, уникнути дублювання та забезпечити узгоджене стратегічне планування. Всі ці фактори створили передумови для ухвалення TPCR–2025.
Але ключовим каталізатором стало збройне зіткнення з китайськими військами в долині Галван у 2020 році. Воно продемонструвало технологічну й тактичну вразливість Індії. Водночас Пакистан зберігав здатність до асиметричної ескалації від терористичних атак до ядерного шантажу. Тож усвідомивши реалістичність перспективи одночасної конфронтації з Пакистаном і Китаєм (концепція двофронтової війни) та технологічну неготовність до такої війни, Делі почав інвестувати в універсальні технологічні рішення, здатні забезпечити перевагу на різних театрах бойових дій. Тож TPCR–2025 орієнтована на створення універсальних технологій, здатних адаптуватися саме до таких сценаріїв.
Насамперед ідеться про технологічну революцію у військовій сфері, де перевага у новітній війні дедалі більше визначається гіперзвуковими ракетами, безпілотними авіаційними комплексами, штучним інтелектом, дронами та роботизованими системами. Окреме місце займає розробка зброї на основі спрямованої енергії (наприклад лазер), яка може стати переломним чинником у війнах нового покоління.
Водночас зростає потреба у багатодоменній інтеграції. Традиційне розділення війни на сухопутну, морську й повітряну вже не відповідає сучасним реаліям: ключового значення набувають космос і кіберпростір, тому доктрина прагне поєднати всі ці сфери в єдине бачення.
Окремим стимулом стало стримування Китаю. Пекін активно розбудовує авіаносний флот, розгортає космічні угруповання та розробляє гіперзвукові системи. У відповідь Індія планує створення власних авіаносців із можливим ядерним приводом, розгортання багаторівневої системи ПРО «Mission Sudarshan Chakra», а також розвиток штучного інтелекту у військовій сфері та космічних платформ.
У документі окреслено курс на формування «багатосферних» бойових спроможностей, що охоплюють ядерний, кібернетичний, космічний та безпілотний компоненти, з одночасним зниженням залежності від імпорту озброєнь і технологій. Особлива увага приділяється підготовці до переходу на театральну модель командування.
Ключовим елементом морської складової стане третій авіаносець ВМС Індії, бойову спроможність якого забезпечуватиме ядерна енергетична установка. Проєктований корабель отримає електромагнітну катапульту (EMALS) і зможе приймати на борт палубні винищувачі TEDBF та багатоцільові гелікоптери. Для нього й перспективних надводних кораблів замовлено десять ядерних енергетичних установок.
Паралельно планується будівництво десяти есмінців і фрегатів нового покоління, семи корветів, п’яти суден матеріально-технічного забезпечення, 12 мінних тральщиків з інтеграцією автономних комплексів розмінування, чотирьох універсальних десантних кораблів (LPD) та понад 150 морських безпілотників. Для корабельного озброєння планується створити понад 2000 реактивних протичовнових снарядів ERASR, берегові та палубні протикорабельні ракети, системи ближньої протиповітряної оборони, а також керовані боєприпаси для 76-мм та 127-мм артилерії.
У підводній сфері акцент зроблено на розробці перспективного дизель-електричного підводного човна (проєкт 76), важких автономних підводних апаратів HEAUV, торпеди ALWT із дальністю до 25 км, а також бойових інформаційно-керуючих систем нового покоління.
Сухопутні війська фокусуються на розвитку гіперзвукових ударних засобів, штучного інтелекту та автономних платформ. Заявлено 500 гіперзвукових ракет із прямоточним двигуном, 1800 перспективних основних бойових танків, 400 легких танків для гірської місцевості, понад 800 баражуючих боєприпасів і 70 безпілотників класу MALE/HALE.
Одним із найнагальніших завдань для Індії стане заміна застарілих танків і артилерії, які вже не відповідають сучасним стандартам ведення війни. Особливий акцент робиться на закупівлю легких машин, здатних ефективно діяти в умовах гірської місцевості. Адже саме такі театри бойових дій залишаються потенційними зонами конфлікту з Китаєм і Пакистаном.
Також передбачено створення AI-мережі бойового управління, більш як 60 тисяч програмно-конфігурованих радіостанцій, понад 50 тисяч ПТКР і комплекси РЕБ для боротьби проти роїв БПЛА.
Повітряні сили переходять до розширення присутності у космосі та застосування енергетичної зброї. Заявлено 150 малопомітних ударних БПЛА (UCAV), 20 стратосферних аеростатів, 75 висотних безпілотних платформ (HAPS), понад 350 БПЛА середньої тривалості польоту, а також лазерні й електромагнітні комплекси ближньої та середньої дії.
Крім того, заплановано понад 250 комплексів протидії роям БПЛА, п’ять супутників радіоелектронної розвідки (РТР) і 500 гіперзвукових ракет із прямоточним двигуном. Передбачене серійне впровадження інтегрованих щогл з антенами зв’язку, РЕБ та РЕР.
Доктрина визнає критичну роль космосу та кіберпростору у війнах майбутнього. Вона передбачає створення власних супутникових систем, розгортання мережі космічних сенсорів і формування кіберкомандування, яке відповідатиме за захист та координацію дій у цифровому середовищі.
TPCR–2025 варто розглядати не лише як довгостроковий план розвитку збройних сил, а і як політичний сигнал і стратегічний орієнтир для всієї оборонної екосистеми Індії. Доктрина поєднує прагнення до технологічного прориву з бажанням зменшити залежність від імпорту й перетворити оборонно-промисловий комплекс на один із локомотивів національної економіки.
Водночас амбіції документа значно перевищують поточні можливості країни. Одночасна ставка на авіаносці, гіперзвукову зброю, космос, безпілотні системи та лазерні технології створює ризик розпорошення ресурсів. Реалізація програми вимагатиме не лише колосальних фінансових витрат, а й якісного управління, технологічної дисципліни та тісної співпраці між армією, наукою і приватним сектором.
У цьому сенсі TPCR–2025 радше окреслює бажаний горизонт розвитку, ніж гарантований сценарій. Його справжня цінність полягає у спробі інтегрувати всі роди військ у єдину багатодоменну архітектуру, задати орієнтири для національної промисловості та підняти питання технологічної самодостатності на рівень стратегічного пріоритету. Чи зможе Індія втілити ці наміри, залежатиме від того, наскільки їй вдасться поєднати амбіції з реалістичним плануванням і вибудовуванням пріоритетів.
Але, окрім внутрішніх чинників, успіх TPCR–2025 визначатиме і зовнішній вектор. Хто стане ключовим партнером Індії у цьому питанні? США, країни Quad, Франція й ЄС, чи, навпаки, збережеться глибша технологічна залежність від Росії?
Для Індії вибір союзників у сфері оборонних технологій може виявитися не менш вирішальним, ніж внутрішні реформи. Йдеться не тільки про темпи та якість реалізації TPCR–2025, а й про визначення самого геополітичного статусу країни у світі, який сьогодні народжується в зіткненні великих центрів сили — Китаю, США та Європейського Союзу. Від того, з ким Делі пов’яже свою військово-технологічну траєкторію, залежить, яке місце займе Індія у новому світовому порядку, що формується просто зараз на наших очах.