11 вересня, до Дня українського кіно, в прокат вийдуть дві стрічки: трилер «Медовий місяць» і біографічна драма «Малевич».
«Медовий місяць» — український романтичний трилер Жанни Озірної про перші дні повномасштабного вторгнення. Дія фільму відбувається у маленькому містечку поблизу Києва. Головні герої Тарас і Оля, після вечірки з друзями, проводять першу ніч у своїй новій квартирі. На світанку їхнє життя незворотньо змінюється. Вони не встигають виїхати вчасно, а під будинком вже з’являються окупанти. Пара опиняється у пастці власної квартирі — без електрики, води та зв’язку. Протягом п’яти днів між ними зникає все зайве — лишається тільки правда про них самих та безодня справжньої близькості між двома людьми.
Режисерка так розповідала про свою стрічку: «Це історія мого знайомого, який живе у передмісті Києва. Зрештою, це історія багатьох наших знайомих, а для когось — і особиста. Кіно стало моїм способом відновлення зв’язку з новою реальністю і, сподіваюся, початком процесу зцілення та позбавлення тягара провини. Я відчула потребу адаптувати цю історію до того, як особисто я проживаю цю війну — до викликів, з якими зараз стикається моє покоління, і до виборів, які ми змушені робити. До переосмислення життєвої системи цінностей».
Світова прем’єра стрічки відбулася на Венеційському кінофестивалі. Фільм уже здійснив велику подорож навколо світу. Його показали на фестивалях у більш, ніж 10-ти країнах: Італія, Франція, Німеччина, Бельгія, Грузія, Греція, Люксембург, Болгарія, Канада, США. Він отримав Гран-Прі на кінофестивалях «Молодість» у Києві, Sofia International Film Festival (Болгарія) та Arras Film Festival (Франція), а також приз журі кінокритиків на European Film Festival Palić (Сербія).
До виходу «Медового місяця» в прокат у Києві, в галереї «Кузня», відкрився виставковий проєкт Дмитра Красного та Максима-Стефана «Що за сяйво в безмісячну ніч?» з порцеляновими творами, показаними у трилері.
«Малевич» — біографічний фільм Дар’ї Онищенко про життя і творчість українського художника-авангардиста Казимира Малевича (копродукція України, Сербії, Італії та Швейцарії). Головну роль зіграв Віталій Ажнов.
Продюсерка та співсценаристка проєкту Анна Паленчук так розповідає про стрічку: «Малевич — геніальний художник, усе своє життя я захоплювалася його творчістю. Одного разу, приблизно 6 років тому, я була в Стокгольмі, де в Музеї сучасного мистецтва побачила його картину: вона була підписана “Казимир Малевич — російський авангардний художник”. Мене це обурило, адже у багатьох джерелах він досі значиться як російський художник-авангардист, попри те, що народився в Києві, писав і говорив українською мовою та провів дитинство, юнацькі роки та частину професійного життя в Україні. Я розказала про це Дар’ї і ми вирішили, що зробивши фільм про Малевича, зможемо розказати світу про його українське коріння. Це особливо актуально зараз, адже ми маємо повернути з росії українську культурну спадщину та українські геніальні імена, очистивши їх вид імперського наративу».
За задумом режисерки, «Малевич» не має на меті розповісти вичерпну біографію художника. Події фільму розгортаються на етапі розквіту творчості Казимира Малевича й охоплюють ті періоди з життя митця, які є особливо актуальними в контексті російсько-української війни. Так особливу увагу приділили відтворенню його картини періоду Голодомору в зруйнованих російською армією селах Київщини. Важливою є і структура фільму, який складається з чотирьох квадратів — чотирьох частин, кожна з яких розповідає про певний епізод з життя Малевича.
Дар’я Онищенко так розповідає про свою стрічку: «В нашому фільмі багато фактів з біографії Малевича, багато епізодів передані дуже реалістично. Але ми об’єднували деякі історичні періоди, бо показати все його життя послідовно рік за роком було б просто неможливо, а пропустити багато чого важливого теж не хотілось. Наш Малевич вийшов дуже молодий, сповнений сил і енергії, навіть в найважчі часи Голодомору і сталінських репресій. Він бореться і вірить в свою ідею. Я думаю, що ця внутрішня сила і була в справжньому Казимирі Малевичі. Він був дуже харизматичний, з гумором, дуже сміливий і притягував до себе людей, як магніт. Саме таким його згадують сучасники. Він не боявся провокувати, дивувати, інколи це нагадувало епатаж. Але це було характерно для авангардистів і Малевич швидко зробив собі славу в середовищі митців. Я думаю, ця відкритість до нового, якесь майже візіонерське бачення життя, — це дуже важлива частина філософії Малевича — він новатор, а такі людини завжди готові до того, що більшість людей навколо їх не зрозуміє. І попри це вони залишаються вірними своєму баченню, своїй ідеї — ламають стереотипи, інколи ризикуючи усім. Мені здається, що нашому Малевичу вдалось передати на екрані саме ці риси художника».