Тема відправки європейського військового контингенту до України час до часу активно спалахує у західній пресі. Цього разу дискусію пожвавило видання Financial Times, у статті якого йдеться, що Сполучені Штати готові надати розвідувальні дані та здійснювати нагляд за бойовими діями у межах будь-якого західного плану безпеки для післявоєнної України, а також взяти участь у створенні європейського протиповітряного щита для неї.
Американські чиновники під час численних переговорів повідомили своїм європейським колегам, що Вашингтон готовий надати «стратегічні засоби», зокрема засоби розвідки, спостереження та рекогносцировки (візуального вивчення місцевості та противника), засоби управління та протиповітряної оборони, щоб забезпечити будь-яке розгортання європейських сил в Україні.
«Європейські чиновники приватно визнали, що будь-яке розгортання військ може відбутися лише за підтримки США, які забезпечать, контролюватимуть та захищатимуть європейські війська», — пише Financial Times.
Однак США, як і раніше, виступають проти розгортання своїх військ в Україні. Деякі представники адміністрації Дональда Трампа, включаючи міністра оборони Піта Хегсета, скептично ставляться до будь-якої участі у післявоєнних гарантіях, побоюючись, що це втягне Сполучені Штати у майбутній конфлікт. У статті також йдеться про те, що пропозиція США ще може бути скасованою, а її реалізація залежить від готовності європейських держав.
Утім навіть за потенційної американської підтримки громадськість та політики багатьох європейських держав продовжують нервувати через можливе розгортання військ в Україні. Наприклад, країни Східної Європи не хочуть відволікати сили від власних кордонів, що формують східний фланг НАТО.
Коли нещодавно канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що планує розпочати консультації з парламентом щодо можливого військового розгортання в Україні, реакція була стриманою. Міністр закордонних справ Йоганн Вадефуль сказав, що таке розгортання перевантажить спроможності Бундесверу, оскільки він уже формує бронетанкову бригаду у Литві для захисту східного флангу НАТО. Інші політичні лідери заявили, що обговорення є передчасним, адже немає ознак швидкого досягнення мирної угоди.
Опитування, проведене минулого тижня Інститутом Insa у Німеччині, показало, що 56% респондентів виступають проти німецької участі у такій ініціативі, — цей показник зріс, якщо порівнювати його з весною, пише видання The Wall Street Journal.
Навіть у Франції — одній із головних прихильниць відправлення військ — громадська підтримка залежить від наявності остаточної мирної угоди, а не лише перемир’я. Опитування, проведене інститутом Elabe, показало, що 67% респондентів підтримали б відправлення французьких військ у разі досягнення мирної угоди між Києвом і Москвою. Без такої угоди 68% опитаних висловилися проти.
«Європейські посадовці кажуть, що важко переконати громадськість у доцільності будь-якого розгортання військ без чіткої заяви від США, що європейські війська матимуть підтримку найсучаснішої армії світу. Попри низку напружених дипломатичних контактів за останні кілька тижнів, досі немає ясності щодо того, що саме Сполучені Штати готові надати», — пише The Wall Street Journal.
Участь Великої Британії також має свої застереження. Прем’єр-міністр Кір Стармер заявив, що такі сили безпеки будуть розгорнуті лише за умови, якщо США пообіцяють надати підтримку та забезпечити військову допомогу британським військам у разі нападу з боку Росії. Опитування показують, що більшість британців позитивно ставляться до участі їхньої армії в будь-якій миротворчій місії, але не хочуть провокувати пряме зіткнення з Росією.
Видання зазначає, що грандіозні плани щодо 30-тисячної європейської миротворчої місії були скорочені, зокрема й через те, що британська армія не має достатньо особового складу. Франція та Велика Британія разом планують надати від 6 000 до 10 000 військових. Британська участь, за словами посадовців, найімовірніше буде зосереджена на морській та повітряній сферах — допомозі у контролі неба й морів для стримування будь-яких російських посягань, а будь-яка присутність сухопутних сил, найімовірніше, обмежиться тільки підготовкою українських військ.
Після зустрічі європейських лідерів із Трампом у Вашингтоні, віцепрем’єр Італії Маттео Сальвіні розкритикував Макрона за просування цієї ідеї. «Хочеш — іди сам. Одягни каску, бронежилет, візьми гвинтівку і рушай до України», — сказав він.
Польща також провела «червону лінію» щодо відправлення військ до України як частини ширшої безпекової сили під егідою США. За аргументами Варшави, її війська можуть спровокувати ескалацію конфлікту, яка здатна перекинутися й на польську територію. Так, за результатами опитування, проведеного незалежною агенцією United Surveys, 58,5% респондентів категорично висловилися проти відправлення військ в Україну, а ще 28% відповіли, що Польща «ймовірно не повинна» відправляти війська до сусідньої країни.
За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), європейські держави-члени НАТО та ЄС наразі мають у своєму розпорядженні близько 1,5 мільйона військовослужбовців у активі. Проте багато країн вагаються відводити сили від національних завдань або підрозділів НАТО.
Видання Deutsche Welle зазначає, що занепокоєння викликає також боєздатність: європейські солдати мають значно менше бойового досвіду, ніж росіяни. Раніше дослідження аналітичного центру Bruegel також критикувало брак координації, бо оскільки кожна армія підпорядковується національному командуванню, відсутня єдина командна структура.
Тож європейські уряди зараз моделюють різні сценарії, однак єдності щодо розгортання їхніх військ немає ані всередині кожної з країн, ані в цілому на рівні ЄС чи НАТО. Кожна держава оцінює ризики по-своєму, враховуючи власний бойовий досвід, політичні пріоритети та внутрішню підтримку населення. Внаслідок цього спільна стратегія поки що залишається фрагментарною, а конкретні плани щодо кількості та розташування сил постійно обговорюються та коригуються.