У Білому домі відбулися переговори Володимира Зеленського та Дональда Трампа. На зустрічі також були присутні європейські лідери, які приїхали підтримати українського президента — зокрема, голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер, президент Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, президент Фінляндії Александер Стубб, прем’єр-міністерка Італії Джорджія Мелоні та генеральний секретар НАТО Марк Рютте.
За словами Трампа, під час зустрічі вони обговорили гарантії безпеки для України, які мали б надати європейські країни у координації зі Сполученими Штатами. Марк Рютте заявив, що впродовж останніх кількох місяців над концепцією працює група з 30 країн, зокрема Японія та Австралія. Видання The Wall Street Journal з посиланням на європейських посадовців пише, що гарантії безпеки будуть складатися з чотирьох компонентів: військової присутності, протиповітряної оборони, озброєння та моніторингу припинення бойових дій.
Після перемовин Трамп зателефонував Путіну та почав домовлятись про зустріч між українським і російським президентами. Після них планують провести тристоронні переговори, до яких долучиться американський лідер.
Учорашні перемовини також зібрали чимало реакцій західної преси. Видання The Economist опублікувало матеріал про підсумки зустрічі зі заголовком «Зеленський пережив черговий епізод шоу Трампа». Politico зазначає, що «Трансатлантичний альянс зберігається, оскільки Трамп підтримує гарантії безпеки для Києва», а The New York Times — що доля України може залежати від відповіді на запитання, «чи може Зеленський довіряти Трампу?».
Німецька преса також відреагувала на перемовини Трампа, Зеленського та європейських лідерів. Видання Die Welt публікує новини зі зустрічей зі заголовком «Надія в Україні — вирішальні тижні щодо війни та миру», а Frankfurter Allgemeine Zeitung — «Гарний настрій, мало результатів».
Тиждень поспілкувався з дипломатом, міністром закордонних справ України у 2007–2009 роках, керівником Центру дослідження Росії Володимиром Огризком про перебіг учорашніх перемовин, перспективи тристоронньої зустрічі та роль Європи у встановленні миру.
— Які головні сигнали для України та міжнародної спільноти Ви бачите у вчорашніх перемовинах Зеленського, Трампа та європейських лідерів?
— Сигнали станом на вчорашній вечір та ранок мені здаються для України позитивнішими, якщо порівнювати їх з тим, що ми чули кілька днів тому з Аляски. Головний сигнал я бачу в тому, що Європа продемонструвала свою єдність та рішучість, і що Трамп це, мені здається, нарешті побачив. По-друге, у позиції Трампа так само відбуваються певні зрушення на користь України, він справді вперше офіційно заявив, що американці будуть брати участь у розробці системи гарантій для України. Раніше такого не було.
Третій момент — ми чітко заявили, що тема зміни територій ну буде обговорюватися, але підтекст цієї теми, — що вирішуватися вона не зможе. Мені здається, що це ті речі, які є справді такими, що дають надію, і я би з обережним оптимізмом зараз дивився на те, що відбудеться у наступні тижні.
— Чи можемо після вчорашньої зустрічі говорити про те, що роль європейських лідерів у врегулюванні дедалі більше перетворюється на стратегічну?
— Вона говорить про те, що європейці, побачивши, що може відбутися якась до певної міри форма взаємодії між Трампом і Путіним, зрозуміли, що сидіти мовчки і чекати, поки за їхньою спиною домовляться про їхню безпеку, — справа, мабуть, не дуже правильна. А відтак впродовж доби зорганізувалися, прилетіли через океан і однією командою, одним голосом говорили про свої безпекові бачення Трампу.
Я вважаю, що це дуже позитивний сигнал, бо без врахування позицій Європи ніякого миру в Європі не буде. І тепер я думаю, що у Путіна покусують собі лікті, бо вони думали, що вони на цій паралелі Путін — Трамп будуть вирішувати, а потім спускати це європейцям до виконання. Ну а тепер вийшло, що це українці, європейці і Трамп роблять те, що буде спущено до виконання Росії. І це добре.
— Як Ви оцінюєте перспективи тристоронньої зустрічі? Чи не затягуватиме Путін зараз час? І чи загалом російська сторона погодиться на такий формат?
— Спочатку має відбутися двостороння зустріч і тут якраз є багато знаків запитання. Путін ж оголосив Зеленського нелегітимним, у Росії він — «исчадие ада», уособлення фашистського режиму та інші ярлики, які вони навішують на нього. А тепер уявіть собі, що треба пояснити російському, як я його називаю, бидлонаселенню, як же так, що «вєлікій» Путін, який ще вчора говорив з «вєлікім» Трампом, і які начебто повинні були визначити долю світу, тепер опускаються до рівня «київської хунти», «київського режиму» і говорять з його нелегітимним керівником.
Для Путіна це велика психологічна драма, яку треба пояснювати своїм рабам. Я думаю, те, що він начебто погодився, це, мабуть, елемент тиску з боку Трампа. Чи ця зустріч щось дасть? Це вже інший момент. На моє переконання, нічого, тому що обидві сторони зайняли протилежні позиції, і це зрозуміло. А відтак, чи буде сенс у тристоронній зустрічі — хоча вона має бути насправді багатосторонньою — то тут ми знову повертаємося до європейських партнерів, а вони і устами Макрона, і устами Мерца чітко сказали, що ні-ні, тепер це все буде за участю Європи і не Путіну диктувати, хто буде на цій зустрічі.
Тому, чесно кажучи, я слабо вірю, що двостороння зустріч щось дасть. А вже якщо збереться потім цей багатосторонній формат, коли буде сидіти Путін, а проти нього — всі решта при так би мовити позитивному нейтралітеті з боку Трампа — ну тоді у Путіна буде справді дуже невиграшна позиція і невідомо, чи він тоді на таку зустріч погодиться.
— Щодо заяви Марка Рубіо про те, що до гарантій безпеки для України планують залучати країни з інших континентів. Чи може йтися у такому випадку про Китай, бо про це вже заявляли росіяни після Аляски? Якщо так, то чи може питання нашої війни вийти на формат США — Китай?
— Та ні. Росія може заявляти все що вона хоче, а в нас має бути абсолютно чітка і зрозуміла позиція. Ми вже маємо гарантії від Китаю, який же ж потім доєднався до Будапештського меморандуму. Ну то де ці гарантії? Китай допомагає активно Росії триматися на плаву. Гарантії, якщо і будуть для нас, то, мабуть, з боку Японії, можливо, Австралії, тобто цивілізованого світу. А ніяк не від тих країн, які фактично стоять на боці агресора і йому допомагають. Тому ніяких гарантій ні від Росії, ні від Китаю нам непотрібно. Нам потрібні гарантії від наших західних партнерів і від української армії. Це дві ключові гарантії, які унеможливлять будь-які наступні напади з боку Росії.