Олег Саркіц — підприємець, економіст, волонтер, експерт з антикризового менеджменту, засновник громадської організації «Народна мрія», співзасновник благодійного фонду «До Мрії» — розповів Тижню про вразливі місця російської економіки, дієвість санкцій ЄС і США, а також вплив економічних проблем на здатність агресора вести бойові дії.
— Декілька тижнів тому найвищі російські чиновники заговорили про економічні негаразди. Наприклад, голова центрального банку Росії Ельвіра Набіулліна заявила про вичерпання ресурсів російської економіки, а міністр фінансів Антон Сілуанов — про настання так званого періоду застою. Наскільки такі заяви відповідають дійсності?
— Російська економіка й справді перебуває в стані стагнації. Варто почати з аналізу стану резервів Російської Федерації, а саме вартості ліквідних активів Фонду національного добробуту. До повномасштабного вторгнення їх сума була у понад два рази більшою, ніж зараз. Нині вона скоротилася до позначки 2,8 трлн рублів, а валютні запаси знизилися до 154 млрд юанів (росіяни перевели більшість резервів у юані).
Золотовалютний запас знизився до 140 т, хоча на початку 2022 року це число перевищувало 400 т. Це свідчить, що керівництво РФ шукає альтернативні шляхи наповнення бюджету, так би мовити, «латає діри».
У доларовому еквіваленті Фонд національного добробуту на початку повномасштабного вторгнення мав близько 140 млрд доларів з ліквідною частиною понад 60 млрд.
Ліквідна частина — це те, що вони можуть використовувати вільно. На початок 2025 року у Фонді залишалося близько 60 млрд доларів з ліквідною частиною 20 млрд. Це, знов-таки, свідчить, що Москва шукає альтернативні шляхи латання дір бюджету, щоб продовжувати своє існування. Наприклад, дефіцит бюджету на 2025 рік, за оцінкою експертів, становить близько 50 млрд доларів.
Інша ознака проблем — підвищення облікової ставки центрального банку до позначки понад 20 %. До повномасштабного вторгнення вона дорівнювала 9,5 %.
А втім, не варто недооцінювати ворога і передчасно відкорковувати шампанське. З початку війни та з перших санкцій Росія демонструє надзвичайну адаптивність. Наші вороги невтомно знаходять лазівки й не цураються жодних засобів задля продовження своєї агресії. Тож, аби зупинити їх, цивілізований світ має згуртуватися і виявити неабияку послідовність.
Найбільша проблема і найбільший виклик для нас — це взаємодія Росії з партнерами, такими як Китай, Індія, Бразилія і навіть деякі країни Європейського Союзу. Але ми розуміємо, що країни ЄС роблять це вимушено, бо досі певною мірою залежать від енергетичних ресурсів, які постачаються з РФ.
Наразі наші європейські партнери працюють над тим, щоб налагодити альтернативні шляхи постачання енергетичних ресурсів і позбутися цієї залежності. У стратегії розвитку ЄС зазначено, що це має відбутися до початку 2027 року.
— Ви згадали про облікову ставку центрального банку Росії. Багато економістів вважають, що саме банківський сектор російської економіки є нині її слабким місцем. Чи вважаєте ви, що це так і чи могли б наші союзники завдати йому ще більше шкоди?
— Так, і про такі зусилля свідчать два попередні пакети санкцій від Європейського Союзу, 17-й та 18-й. Ними були запроваджені обмеження проти 22 російських банків. Разом із попередніми пакетами загальна кількість сягнула 45 банків.
Також діють обмеження і розширені санкції щодо банків і криптосервісів третіх країн, які допомагають Росії обходити обмеження або використовують альтернативну російську фінансову систему.
Є також санкції проти російської криптовалюти, хоча точніше називати її криптовалютою країн БРІКС. Вона називається A7A5 і була створена, щоб обходити санкції й вести розрахунки між країнами блоку переважно за енергетичні ресурси від Росії.
У 18-му пакеті були також запроваджені санкції проти декількох великих китайських банків, які дозволяли РФ проводити операції в обхід санкцій, і, відповідно, наповнювати бюджет.
Тому обмеження щодо фінансового сектора є справді відчутним важелем впливу як на партнерів РФ, так і на її власну економіку. Якщо так триватиме, Росія не зможе повноцінно наповнювати свій бюджет, розбудовувати військово-промисловий комплекс. А відповідно, продовжувати війну проти України.
— Чи будуть росіяни готові зменшувати соціальні та інші невоєнні видатки, якщо бракуватиме коштів для накачування свого військово-промислового комплексу?
— Фонд національного добробуту РФ створювався саме як стабілізаційний фонд у разі коливань в економіці, щоб фінансування соціально сфери було безперервним. Переважно це стосується виплати пенсій.
Якщо ми кажемо, що вони вже вичерпали понад половину цього фонду, це свідчить про те, що вони не посоромляться забрати гроші в пенсіонерів і спрямувати їх на розбудову ВПК, тобто на ведення війни проти України.
На щастя для нас, вони це роблять. Населення Росії невдовзі відчує наслідки й мало б на це якось відреагувати. Хоча ми, звісно, розуміємо, що тамтешній народ не здатен піти проти волі свого керівництва.
Москва залучає дедалі більше і молоді, і навіть людей похилого віку, які мають працювати на розбудову військово-промислового комплексу. Вони живуть часами Радянського Союзу, коли населення примусово відправлялося на підприємства ВПК. Не варто розраховувати на їхню людяність, як і на те, що вони перейматимуться соціалкою.
— Нещодавно президент Зеленський заявив, що зменшення апетиту Росії до війни залежить від зменшення її нафтових прибутків і що вартість нафти в 30 доларів за барель змусить Росію припинити війну. Також повідомлялося, що у травні доходи Росії від нафти знизилися до мінімуму за останні два з половиною роки.
Чи вважаєте ви, що Росія справді суттєво залежить від нафтогазових доходів? Що могли б зробити наші союзники, щоб обмежити їх іще більше?
— Вони вже це роблять, про що свідчить 18-й пакет санкцій. Головний удар по російській економіці — це запровадження нової «стелі» на вартість нафти. Вона розраховується новим чином.
Береться середня вартість марки Brent за попередні три місяці. Від неї віднімається 15 %; це і є «стеля» ціни на російську нафту. Що означає «стеля»? Країни ЄС не мають права закуповувати нафту дорожче за цю ціну.
Зараз це близько 48 доларів за барель. Взяли в середньому 60 доларів за три місяці й відняли 15 %; вийшло 48. Тобто країни ЄС не мають права купувати нафту дорожче, ніж за 48 доларів за барель.
І навіть якщо РФ хоче транспортувати нафту до інших країн, не до країн ЄС, логістичні компанії з ЄС не мають права її перевозити, якщо перевищено «стелю». Тоді Росія не має права страхувати її у західних страхових компаніях.
Таке обмеження є суттєвим, тому що партнери РФ хочуть купувати російську нафту дешевше, але водночас і користуватися послугами міжнародних страхових та логістичних компаній.
Справді, як зазначив президент Зеленський, зниження «стелі» впливатиме на Росію, і це легко порахувати. Якщо РФ видобуває близько 10 млн барелів на добу й експортує близько 7 млн барелів, то зниження ціни навіть на 10 доларів за барель означатиме втрату 70 млн доларів щодоби.
Це суттєвий удар, адже російський бюджет на 40 % наповнюється коштом надходжень від експорту енергетичних ресурсів.
— Що думаєте про так званий «тіньовий флот»? Чи є він ефективним механізмом обходу санкцій, зокрема «стелі» ціни?
— Він є робочим механізмом. Якщо подивитися на структуру експорту енергетичних ресурсів РФ, бачимо, що тіньовий флот забезпечував близько 40 % експорту.
У 18-му пакеті санкцій заблоковано 105 танкерів тіньового флоту. Загалом Європа запровадила обмеження проти 444 танкерів.
Якщо додати санкції США та Великої Британії, заблокованими є близько 650 танкерів. Загальна їх кількість за деякими даними сягає близько 800, за іншими — понад 1200. Точно порахувати доволі складно.
Але РФ шукає лазівки для обходу обмежень. Вони використовують так звану операцію ship-to-ship: переливають нафту з підсанкційних танкерів у непідсанкційні. Але це призводить до здорожчення, робить російську нафту менш привабливою.
— Нині президент Трамп погрожує накласти 100 % мита на країни, що торгують з Росією. Якщо погроза буде реалізована, чи буде цей крок ефективним?
— Так, це буде ефективно. Погляньмо на прикладі співпраці Китаю з РФ. Їхній товарообіг за 2024 рік сягнув 240 млрд доларів. Приблизно 60 % — це експорт з Росії до КНР.
Ми знаємо, що США є першою економікою світу, а Китай — другою. Їхній товарообіг складає близько 1 трлн доларів. Якщо зважити, з ким Китаю цікавіше співпрацювати, це однозначно буде Америка. Проте РФ є стратегічним партнером Китаю в геополітичному плані. Тому це може викликати відповідні заходи з боку Пекіна проти Вашингтона.
Зауважте: поправка Ліндсі Грема означає те, що США не запроваджуватимуть санкцій проти країн, що торгують з РФ, але допомагають Україні. Передусім ідеться про країни Європейського Союзу.
Якщо мита все ж будуть запроваджені, це може викликати гостру реакцію з боку Китаю. Нам доведеться набратися терпіння та спостерігати за розвитком ситуації.
— Чи вважаєте ви, що Трамп справді піде на такий крок? Чи знову буде досягнуто домовленості, як уже не раз було з іншими країнами, проти яких Трамп погрожував накласти високі мита?
— Він спробував застосувати таку агресивну стратегію під час торговельної війни з Китаєм, запровадивши санкції у розмірі 145 %. Але Китай відповів тим самим, наклавши 125 %. Китайці не гратимуть у гру Трампа. Вони воюватимуть. Я маю на увазі не фізичну війну, а саме торговельну.
Проте всі ми бачимо зростання інтенсивності обстрілів мирних міст. Ми бачимо, що Москва докладає титанічних зусиль, щоб просунутися на фронті.
Росії невигідно зараз сідати за стіл переговорів. Вони розбудовують свій військово-промисловий комплекс, не щоб вести перемовини.
— Без сумніву, Росія досягла значних успіхів у мобілізації власної економіки, в її переведенні на воєнні рейки. Чи вважаєте, що Україні варто переймати досвід ворога щодо мобілізації економіки на потреби фронту? Якщо так, то в яких аспектах?
— Стратегія оборони нашої держави є більш гуманною, більш цивілізованою. Український уряд намагається балансувати між наповненням бюджету через оподаткування середнього, малого та великого бізнесів і розвитком військово-промислового комплексу.
Росіяни ж намагаються використовувати пострадянську модель залучення людей на роботу на підприємства ВПК. Вони роблять спроби заохочувати людей до розбудови військової структури з елементами примусу.
Це нагадує радянські часи, коли, наприклад, під час Другої світової війни людей забирали з в’язниць і кидали на фронт або на військові підприємства. Зараз Росія робить майже те саме.
У нас гуманніший підхід як до загального формування стратегії економіки, так і до особового складу. Ми різні люди. У нас є бажання захистити свою територію. Я вважаю, що в нас немає потреби примусово направляти людей на підприємства ВПК.
Навпаки, наш уряд має зосередитися на децентралізації економіки. А також на подоланні корупційних схем, що станом на кінець 2024 року коштували державі близько 400 млрд грн.
Якщо буде проведена успішна судова реформа, реформа митниці, податкової системи, це дозволить уряду наповнювати бюджет і не підвищувати податки. Навпаки, можна провести лібералізацію оподаткування, щоб дозволити малому й середньому бізнесу розвиватися, адже зараз він відверто виживає.
— На вашу думку, як довго нам чекати видимих наслідків занепаду російської економіки? Коли це реально відобразиться на здатності Росії вести бойові дії?
— Згадаймо, як Рональд Рейган у 1986 році застосував інструменти впливу на економіку Радянського Союзу через зниження ціни на нафту. Вона становила 42 долари за барель, а він разом з партнерами та з країнами ОПЕК домігся її зниження до 12.
Як наслідок, у 1991 році розпався Радянський Союз. Я дуже сподіваюся, що цього разу все відбудеться значно швидше й не потрібно буде чекати п’ять років.
Але це, знов-таки, залежатиме від партнерів Росії. Наприклад, таких потужних, як Китайська Народна Республіка, а також інших країн БРІКС.
Ми бачимо, що Індія вже заявила про пошуки альтернативи російській нафті у разі запровадження обмежень з боку США. Але досі багато хто прагне зберегти хороші відносини з американцями, водночас купуючи дешеві енергетичні ресурси у РФ.
Передбачити точну дату краху російської економіки непросто. Як і те, що такий крах точно відбудеться. Дещо буде зрозуміло, якщо США справді запровадять обіцяні тарифи. Ба більше — якщо буде ухвалено додатковий, 19-й пакет санкцій від ЄС.
Можливо, все станеться значно швидше, ніж ми очікуємо, а можливо (і, на жаль, такий сценарій куди реалістичніший), затягнеться ще на роки. Для наших партнерів ціна затягування доволі висока — втрата часу. А для України ціна неосяжна — життя українців.