Помер визначний український композитор Ігор Поклад. Про це повідомила його дружина Світлана на своїй сторінці в фейсбуці: «От і все… Любила, люблю і любитиму завжди… Помоліться за Ігоря Дмитровича, будь ласка… За його безсмертну душу…»
Лауреат Шевченківської премії, Народний артист України, Герой України, Національна легенда України пішов на 84 році життя.
Напевно, більшість чула його музику в нашій мультиплікаційній класиці — «Як козаки…» й «Енеїда», втім, мелодії Ігора Поклада звучали у понад 40 фільмах, а загалом він був автором понад 150 пісень. Пісні на його музику співали найвідоміші українські артисти: Ніна Матвієнко, Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич та інші.
Найвизначніші композиції Поклада — «Кохана», «Дикі гуси», «Чарівна скрипка», «Пісня про матір», «Зелен-клен» тощо. Крім того, він писав музику для опер і вистав, зокрема для «Конотопської відьми», «Різдвяної ночі», «Москаля-чарівника», «Засватана — невінчана», «Таке єврейське щастя», «Чмир», а також рок-опери «Ірод».
Співачка Лана Грін так згадала славетного композитора: «Сьогодні серце розривається від болю — пішов із життя мій дорогий Ігор Дмитрович Поклад… Герой України, національна легенда, Великий композитор, Геній двох століть, Людина з величезною душею, чесна, світла, тонка, безмежно віддана друзям і музиці. Мені випала неймовірна честь — Маестро довірив мені виконання трьох своїх творів: «Посміхнись, доле», «Романс прощання» та «Як я люблю тебе». Я з трепетом несу цю відповідальність і берегтиму ці пісні як найцінніший дар — музичне послання Майстра у вічність. Ігор Дмитрович був не просто видатним композитором — він був Людиною, поряд із якою ставало тепліше, мудріше, глибше. Його музика — це не просто ноти, це душа, це правда, це любов, яку він щедро дарував кожному, хто мав щастя з ним спілкуватися або чути його творчість».
В одному інтерв’ю на питання «Чим сьогодні живе Ігор Поклад?», він відповів так:
«Мій щоденний план — прокинутися в гарному настрої, випити запашної кави, побачити Сонце, прогулятися зі своїми собаками по улюбленому саду. Що ж до творчості, то тут можна просто озиратися і аналізувати, чи все вдалося, чи можна було зробити краще. Все, що створене, вже живе своїм життям. Я його відпустив і намагаюся радіти кожному новому дню. Чого і всім бажаю».
Світла пам’ять, Майстре…