Два місяці минуло з того часу як Індія та Пакистан погодилися на режим припинення вогню після найбільшого за останні десятиріччя протистояння між двома ядерними державами. 10 травня, ще до того, як це змогли зробити представники обох країн, президент США Дональд Трамп оголосив, що країни погодилися припинити обстріли. Попри те, що нові факти щодо самого загострення, призупинення конфлікту та геополітичних наслідків все ще продовжують з’являтися, можна зробити вже кілька вагомих висновків щодо сучасної геополітичної реальності.
Загострення між двома країнами, що розпочалося за два тижні після теракту біля села Пахалґам у Кашмірі 26 квітня протривало усього чотири дні, однак стало найпотужнішим за останні десятиліття. Аналітики нині відзначають, що «війна на 88 годин», як ще називають цей виток протистояння між двома країнами, стала також прикладом сучасних воєн, як і російсько-українська війна, де застосування конвенційного озброєння та обладнання відходить на другий план, натомість більше застосовуються високотехнологічні одиниці. Зокрема, це був перший конфлікт, де обидві країни застосовували дрони, з метою нанесення шкоди один одному.
Після оголошення режиму припинення вогню обидві країни називають себе переможцями у цьому протистоянні. Цікаво, що президент США Дональд Трамп вважає, що протистояння між двома ядерними державами вдалося зупинити завдяки йому, завдяки погрозам «зупинити торгівлю» із Нью-Делі та Ісламабадом. Цю тезу відкидають обидві країни.
З чого все почалося і чим закінчилося?
22 квітня 2025 року пʼять озброєних чоловіків розстріляли туристів біля села Пахалґам у Кашмірі. Незадовго після нападу на одній із онлайн сторінок «Фронту Спротиву», організації, що визнана в Індії терористичною, зʼявилося повідомлення, в якому група брала на себе відповідальність за скоєний теракт. Ця організація повʼязана із «Лашкар-е-Тайба», яка визнана терористичною вже на рівні ООН, але при цьому базується у Пакистані. Тиждень детальніше писав про ситуацію із тероризмом у Пакистані і передумови протистояння між двома країнами у цьому матеріалі.
За два тижні після теракту, 7 травня 2025 року, Індія розпочала операцію «Сіндур», атакувавши цілі на території Пакистану. Зокрема, було атаковано девʼять цілей, пʼять із яких були у частині Кашміру, що перебуває під контролем Пакистану, а решта поцілили углиб країни, куди Індія не націлювалася з часу війни 1971 року. Зокрема, було нанесено удар по містах Мурідке та Багавалпур у пакистанському Пенджабі, де розташовувалися відповідно штаб-квартири терористичних організацій Лашкар-е-Тайба та Джаїш-е-Мухаммад (остання відповідальна за теракти 2016-го та 2019-го в індійському Кашмірі). За кілька годин після того, Пакистан завдав ударів у відповідь. Згідно з повідомленнями Ісламабаду, йому вдалося збити шість індійських винищувачів. Хоча ця цифра у більшості спостерігачів викликає сумніви. Утім розслідування The Washington Post показує, що Пакистан зумів збити принаймні два літаки. Решта протистоянь 88-годинної війни були зосереджені довкола лінії контролю в Кашмірі. Як пишуть спостерігачі, сутички не виглядали як такі, що мають на меті захопити позиції противника, а швидше, як такі, що прагнуть його вбити. Унаслідок загострення загинуло понад 50 осіб.
Harop Drone
Обидві країни також активно застосовували дрони з метою нанести шкоду один одному. Цікаво, що конфлікт став лабораторією із випробування дронів різних виробників. Так, окрім дронів власного виробництва Індія використовувала також ті, що вироблені в Ізраїлі — Harop та Heron Mark-2, а також Польщі. Індія на сьогодні є найбільшим іноземним покупцем ізраїльської зброї та обладнання (на неї припадає 37% ізраїльського експорту зброї).
Травнева війна між Індією та Пакистаном була першим конфліктом такого рівня між цими країнами, відколи обидві з них мають ядерні арсенали. Протягом останньої доби конфлікту, коли видавалося, що «спіраль закручується» із небезпечною швидкістю, з Вашингтону почали зʼявлятися повідомлення про нові «тривожні розвіддані». Ймовірно йшлося про підготовку до застосування ударів балістичними ракетами, які, як виглядає із повідомлень офіційного Пакистану та Індії таки було задіяно Ісламабадом. У свою чергу в останню добу конфлікту Індія задіяла крилаті ракети російського та французько-британського виробництва. Також було повідомлення про те, що в Ісламабаді готується зібратися Національне командування (National Command Authority) — орган, що відповідає за ядерний арсенал. З огляду на те, що ядерна доктрина Пакистану передбачає можливість країні першою застосовувати цей вид зброї, то таке повідомлення справді виглядало тривожно. Ймовірно саме воно активізувало дипломатичні зусилля Вашингтону. Президент Дональд Трамп оголосив про режим припинення вогню між двома країнами 10 травня. Про це також заявили у столицях двох країн-противників. Водночас, в Нью-Делі відкидають будь-які заяви про те, що Вашингтон зумів добитися режиму припинення вогню через економічний тиск на дві країни. Згідно з позицією Індії, прохання про припинення вогню надійшло з боку Пакистану.
Висновки по завершенні 88-денної війни
Попри завершення чотириденної війни, ряд вагомих питань між двома країнами досі не має рішення. По-перше, це загроза тероризму. Одна із причин, чому Індія вдалася до настільки серйозної відповіді на теракт, повʼязана із цією загрозою, яку вона відчуває з боку країни-сусіда. Упродовж останніх десятиліть Пакистан став базою для великих терористичних організацій. Більше про цей аспект Тиждень писав тут.
Водночас Нью-Делі досі не оприлюднив доказів звʼязку між терористами, які вбили туристів 26 квітня та безпосередньо пакистанськими силовиками. Наприкінці червня Національне розслідувальне агентство — індійський орган, який займається розслідуванням теракту, заявило, що зібрало «значний набір доказів» щодо особистостей причетних до теракту. Однак ця інформація поки не розголошується. Усе це стримує більшість країн від того, щоб безпосередньо звинувачувати Пакистан у злочині. Натомість Індія фокусує весь свій арсенал дипломатичних зусиль на те, щоб цього добитися. Один із результатів цієї амбівалентності — це засудження теракту у Пахалґамі у спільній заяві міністрів закордонних справ країн Quad (Чотиристороннього діалогу з безпеки — зібрання до якого входять окрім Індії, США, Японія та Австралія), але без відсилки до назви причетних терористичних організацій та країни, де вони базуються. Так само раніше звучало і формулювання у резолюції Ради Безпеки ООН. Слід відзначити, що у 2019 році у схожій резолюції згадувалася і терористина організація, причетна до теракту і країна, де вона базувалася. Індійські медіа припускають, що одна з причин такого формулювання в оонівській резолюції — це тиск Китаю як постійного члена, який всіляко підтримує Пакистан.
Під час останнього загострення між Індією та Пакистаном Китай відігравав дуже вагому роль, починаючи від озброєння та обладнання, значна частина якого у Пакистану на сьогодні китайського походження, закінчуючи розвідданими. Про те, що Китай ділиться своїми супутниковими даними із Пакистаном було давно відомо. Водночас, той факт, що під час засторення конфлікту між Нью-Делі та Ісламабадом, Китай ділився розвідданими із Пакистаном, минулого тижня підтвердив пакистанський міністр оборони Хаваджа Асіф. Загалом протистояння також було тестувальним майданчиком для китайської зброї та обладнання. Так, згідно із повідомленнями з Ісламабаду, під час чотириденної війни «дебютували» китайські винищувачі J-10C. Це призвело до зростання акцій китайської компанії-виробника цих винищувачів. Також використовувалися винищувачі JF-17, розроблені Пакистаном спільно з китайськими оборонними підрядниками, і китайська ракета класу «повітря-повітря» PL-15E, яка має дальність польоту 145 км (90 миль).
Загострення конфлікту між Індією та Пакистаном також мало і певний вплив і на відносини Індії та Росії. З одно боку, Нью-Делі під час конфлікту використовував спільно з Москвою виготовлені ракети BrahMos, а також зенітно-ракетні системи S-400, через придбання яких Індія мало не потрапила під американські санкції сім років тому (Росія досі повноцінно не поставила усі передплачені комплекси). Індійські медіа називали S-400 «ключовим елементом» індійського протиповітряного захисту упродовж чотириденної війни. З іншого боку, під час конфлікту Москва обрала позицію нейтралітету, що було негативно сприйнято у Нью-Делі, а наприкінці травня оголосила про початок значного економічного проєкту із Пакистаном. Йдеться про відбудову збудованого СРСР металургійного заводу неподалік Карачі. Індійські медіа пишуть, що після реалізації проєкту видатки Ісламабада на імпорт сталі зменшаться на 30%.
Позиція США після припинення гарячої фази конфлікту теж розглядається багатьма в Індії як «удар у спину». З одного боку, Нарендра Моді був одним із перших лідерів, які відвідали Дональда Трампа у Білому Домі. Упродовж останніх років за попередньої каденції Трампа та каденції Байдена Індія розглядалася як ключовий партнер в Азії на противагу гегемонії Китаю. Упродовж останнього часу між Індією та США було підписано ряд вагомих угод, які зблизили дві країни між собою.
З іншого — наприкінці червня, незадовго після чотириденної війни між Індією та Пакистаном, у США із кількаденним візитом перебував головнокомандувач військ Пакистану генерал Асім Мунір. Незважаючи на те, що Мунір не є керівником держави (хоча де-факто саме головнокомандувач є ключовою людиною у Пакистані), його приймали у Вашингтоні зі значними почестями. Він мав зустрічі із президентом Трампом, у Пентагоні та з ключовими високосадовцями. Цей факт викликав здивування в Індії, аж до спогадів щодо попередніх позицій Вашингтона (зокрема під час Холодної війни), коли він надавав пріоритет відносинам із Ісламабадом над відносинами із Нью-Делі. Окрім особистих причин (Дональд Трамп має прихильність до диктаторів та «сильних рук») одна із причин, чому американський лідер змінив свою думку про Пакистан (кілька років тому він казав, що ця країна не пропонує «нічого, окрім брехні та обману»), може бути повʼязана із загостренням ситуації на Близькому Сході (Пакистан має 900-кілометровий кордон із Іраном, але водночас позиція країни прихильна до Тегерана). Мунір у свою чергу намагався «причарувати» Вашингтон та його інвесторів пропозиціями майнингу біткоїнів та видобутку рідкоземельних металів. Як пише FT, на думку високопосадовців Пакистану саме ці сфери можуть допомогти налагодити стан справ в економіці країни і звільнити країну від зростаючого державного боргу.
Після чотириденної війни Індія намагається вибудувати коло партнерів, ще сильніше фокусуючись на власному багатовекторному підході. Так, 1 липня міністр закордонних справ брав участь у зустрічі країн Чотиристороннього діалогу з безпеки, а вже 5-6 липня премʼєр-міністр Моді перебуватиме у Бразилії на саміті БРІКС. Однак, як виглядає, і про це також відзначають й індійські спостерігачі, намагання всидіти на кількох дипломатичних стільцях стає все складнішим. Це утім не відкидає тіснішої співпраці безпосередньо із різними країнами, з огляду на власні інтереси партнерів. У цьому може шукати можливостей і Україна.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Нові глобальні партнерства – експертна дипломатія та адвокація» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження»