Дипломат, колишній посол України у США (2005–2010) та Франції (2014–2020) Олег Шамшур поговорив з Тижнем про удар Сполучених Штатів по ядерних об’єктах Ірану, риторику та рейтинги американського президента, а також про баланс сил у світі.
— У новій оцінці керівник ЦРУ заявив, що удари США «серйозно пошкодили» іранську ядерну програму, пише The New York Times. Наскільки виправданим стало втручання Сполучених Штатів та про які наслідки цього вже можна говорити?
— Центральне питання для оцінки нинішньої ситуації полягає у тому, наскільки серйозною є шкода, завдана іранській ядерній програмі, і наскільки можна довіряти словам президента США щодо її повного знищення, адже є й стриманіші оцінки. Треба визнати, що наразі це питання стало об’єктом політичної гри. Для Дональда Трампа вкрай важливо, щоби його заяви про «повну перемогу» підтвердилися.
Якщо говорити про сам удар, то, на мій погляд, це було правильним рішенням, оскільки Іран є дестабілізуючим фактором у регіоні, має негативний вплив на глобальну безпекову ситуацію, спонсорує тероризм.
Якщо американські удари дійсно завдали іранським ядерним об’єктам непоправної шкоди і відкинули ядерну іранську програму на багато років назад, то можна вважати, що місія була виправданою та успішною.
Разом з тим, треба бути свідомим того, що операція США може спонукати Іран до ще більш активних зусиль з створення власної ядерної зброї. Таку думку висловлюють багато аналітиків і вона має право на життя.
Загалом, робити остаточні висновки зарано. Треба подивитися, якою буде фінальна оцінка результатів бомбових та ракетних ударів, як розвиватиметься ситуація в регіоні і в самому Ірані: чи буде там посилюватись протестний рух, чи, навпаки, населення буде гуртуватися навколо чинної влади.
— Кілька днів тому Дональд Трамп повідомив про досягнення повного і всеосяжного припинення вогню між Ізраїлем та Іраном. Однак згодом звинуватив країни у його порушенні. У розмові з журналістом на саміті НАТО Трамп порівняв Ізраїль та Іран з «дітьми, що б’ються на шкільному подвір’ї». Як Ви загалом оцінюєте риторику американського президента щодо цих подій?
— Я вже зазначив, що для Трампа політично архіважливо, щоб удари проти іранської ядерної програми були успішними. І, перш за все, тут ідеться про внутрішньополітичні міркування, оскільки значна частина прихильників президента (хоча й не тільки вони) незадоволені тим, що Сполучені Штати втрутилися у ізраїльсько-іранський конфлікт, фактично стали його стороною. Це може знову призвести до нового довгострокового задіяння збройних сил США на Близькому і Середньому Сході попри те, що Трамп і вів свою передвиборчу кампанію як людина, яка покладе край так званим нескінченним війнам.
Трамп хоче продемонструвати і громадянам США, і світу, що він реалізує запозичений ним у Рональда Рейгана принцип «миру через силу»: нанесення удару проти іранських ядерних об’єктів розглядається як засіб для примусу Ірану до миру, до укладення угоди, яка б призвела до припинення вогню, поклала б край іранським ядерним амбіціям та стабілізувала ситуацію у регіоні за сценарієм Сполучених Штатів.
Повертаючись до згаданої аналогії про бійку на шкільному подвір’ї, очевидно, що Трамп укотре хоче показати світові, включно з Ізраїлем та іншими союзниками США, хто є в «лавці» господарем, і прагне затвердити свій імідж як сильного лідера, здатного чинити вирішальний вплив на світову політику.
— Видання Axios з посиланням на опитування Economist/YouGov зазначає, що 60 % опитаних громадян США не хочуть, щоб їхня країна втручалася у збройний конфлікт між Ізраїлем та Іраном. У цілому позицію не визначають політичні погляди: проти втручання виступають 65% демократів, 61% незалежних виборців та 53% республіканців. Тож які наслідки для підтримки Трампа матимуть удари по Ірану?
— Я вважаю, що остаточний вердикт суспільної думки у США буде залежати від того, якою є реальна шкода, завдана американськими ударами, наскільки ця операція сприятиме дипломатичному врегулюванню ситуації і — найголовніше — чи виникне небезпека того, що Сполучені Штати будуть втягнуті у нову тривалу війну.
Треба розуміти, що у базі підтримки Трампа багато американців, родичі яких постраждали під час війн в Іраку та Афганістані. Для них дуже важливо, щоб знову не було подібних війн, до ведення яких будуть залучати переважно рядових американців. Навіть більше, втома від «безкінечних війн», які відбуваються у регіонах, дуже віддалених від США, притаманна американському суспільству в цілому, принаймні більшій його частині. Показово, що хоча ініціатива виходу збройних сил США з Афганістану належить Трампу, цю політичну лінію продовжував і Джо Байден.
— Останнім часом світ переживає низку геополітичних потрясінь, і дедалі більше країн беруть участь у їх врегулюванні. Чи можна очікувати нового балансу сил у світі?
— У міжнародних відносинах відбуваються тектонічні зсуви. Я вважаю, що Байден був правий, коли говорив про протистояння демократій та авторитарних режимів. Ситуація ускладняється тим, що західні демократії переживають серйозну трансформацію, по суті — кризу, кінцевий результат якої ще невідомий. Зокрема, вона виявляється у посиленні позицій правих і лівих радикалів. З іншого боку, країни, які складають групу агресорів — Росія, Китай, Іран, Північна Корея — ведуть себе дуже активно. Незрозуміло, хто виграє боротьбу за так званий Глобальний Південь (поки що, на мій погляд, більший вплив тут мають авторитарні країни).
Зараз важко спрогнозувати, якою буде конфігурація світової політики на виході з цього процесу. Чи вдасться уникнути ескалації глобального конфлікту, який за багатьма показниками вже розпочався? Чи є можливим вироблення модифікованих, пристосованих до нових реалій норм міжнародної поведінки, які б забезпечили бодай відносну глобальну стабільність? На ці та багато інших питань відповідей наразі немає.
У цьому контексті капітальне значення матиме те, як закінчиться війна в Україні або, більш вірогідно, її сучасний етап. Якщо Путіну вдасться реалізувати бодай частину свого плану щодо України, тоді про безпеку і стабільність в Європі можна буде забути: війна знову стане європейською інституцією.