Щойно ефект від економічних обмежень проти Москви набрав критичної ваги, у Вашингтоні заговорили про їх скасування. Як саме санкції проти Росії можуть бути послаблені, чи зможе Європа підтримувати їх без участі США і як це відобразиться на полі бою?
Американська рука допомоги
На початку 2025 року російська економіка почала показувати очевидні ознаки майбутнього падіння. Особливо великі проблеми окреслилися в банківському секторі через зловживання пільговим кредитуванням воєнної промисловості. Крім того, Москва зіткнулася з високою інфляцією, дефіцитом робочої сили, зниженням цін на нафту тощо.
Зважаючи на небажання Кремля відмовлятися від курсу на максимальне розпалювання воєнної економіки, уже наприкінці цього року ми могли б стати свідками рецесії у РФ. Щоб уникнути цього, не послаблюючи воєнних зусиль, Москві знадобилося б лише одне: скасування чи послаблення міжнародних санкцій.
Несподівано руку допомоги агресору простягнула адміністрація Дональда Трампа. Про послаблення санкцій з боку США заговорили наприкінці березня 2025 року, коли почалися розмови про можливе припинення вогню. Нещодавно на саміті G7 Трамп заявив, що не збирається посилювати санкції, адже вони коштують американцям занадто дорого.
Позаяк тема скасування санкцій почала обговорюватися особливо активно, спробуймо розібратися: який вплив матиме на російську економіку такий крок?
Експорт-імпорт
Спершу варто зазначити, що говорити варто саме про американські санкції. Імовірність послаблення санкцій ЄС, Канади, Великої Британії та інших союзників існує, однак нині вона не така висока. Втім, без участі США вплив обмежень буде значно послаблений.
Нехай законодавча роль у процесі введення санкцій належить американському Конгресу, їх фактичне виконання відбувається через укази президента та діяльність його уряду. А такі укази можуть бути швидко скасовані. Відповідно, санкційний режим більше залежить від політичної волі Білого дому, ніж від чинного законодавства.
Росіяни нині прагнуть отримати доступ до американських ринків літакобудування, технологічного обладнання, мікрочипів тощо. Попри те що агресор зумів налагодити альтернативні шляхи постачання потрібних товарів, за це доводиться платити високу ціну.
Нині найбільшим ризиком для третіх сторін, що наважуються торгувати з росіянами, є ризик вторинних американських санкцій з обмеженням доступу до долара США. Скасування цих вторинних санкцій різко підвищило б готовність багатьох країн співпрацювати з Москвою. Наприклад, Європейський Союз не матиме такої влади, позаяк євро ще дуже далеко до рівня статусу міжнародної валюти на кшталт долара.
З іншого боку, інтересам США може відповідати зняття санкцій з російських енергоносіїв, адже збільшення пропозиції на ринку має призвести до зниження їхньої ціни. Однак США не приховують свого бажання продавати більше скрапленого газу, тому малоймовірно, що вони дозволять заборонену ще у 2014 році передачу технологій. Саме обмеження щодо російських арктичних газових терміналів сприяли наповненню ринку американським газом.
Можливий компроміс полягатиме в отриманні компаніями зі США частки в російському газовому бізнесі. Тоді американці будуть прямо зацікавлені у відновленні майже знищеної санкціями газової промисловості агресора.
Банківський сектор
Ще одним надзвичайно бажаним для Росії кроком може стати скасування обмежень щодо її банків і відновлення доступу до міжнародних ринків капіталу. Зважаючи на значне подорожчання внутрішнього кредитування, для Кремля це стало б неабияким полегшенням.
Пом’якшення фінансових санкцій дозволило б російським компаніям вільно конвертувати й переказати додому прибутки, накопичені за кордоном (наприклад, у Китаї та Індії). Хоча б часткове відновлення притоку іноземних інвестицій стало б чинником сповільнення інфляції та зменшення девальваційного тиску на рубль. А зняття санкцій з Центрального банку Росії (ЦБР) дозволило б Москві повернути частину своїх заморожених активів.
З іншого боку, послаблення фінансових санкцій може спричинити масштабний відплив російського капіталу за кордон (через високий ризик відновлення або навіть посилення санкцій в майбутньому). Таке вже відбувалося, наприклад, у 2008 і 2014 роках, коли на тлі економічних негараздів з Росії було виведено $134 млрд і $152 млрд відповідно. Тож імовірно, що навіть в разі послаблення санкцій ЦБР продовжуватиме політику жорсткого контролю за рухом капіталів.
Повернення іноземного бізнесу
Ризик відновлення санкцій також стане чинником стримування для американських компаній, що розглядатимуть варіант повернення на російський ринок. Після 2022 року російський уряд продемонстрував готовність в односторонньому порядку конфісковувати майно іноземних компаній, гарантувавши собі таким чином жахливу репутацію в очах бізнесу.
Звісно, компанії матимуть спокусу знову прийти на доволі великий російський ринок в умовах зниженого рівня конкуренції. Проте ще тривалий час залишатиметься перешкода у вигляді значних репутаційних ризиків, що може підірвати їхню діяльність удома.
Вихід іноземних компаній з російського ринку створив ідеальні умови для частини внутрішніх виробників. Певні галузі економіки окупанта (сільське господарство, споживчі товари, сектори, пов’язані з так званим «імпортозаміщенням») чудово почуваються в умовах міжнародної ізоляції та не бажають знову конкурувати із закордоном.
Зважаючи на надвисоку вартість кредитів, навіть незначне посилення конкуренції може означати банкрутство для сотень російських підприємств, що не належать до військово-промислового комплексу.
Досвід Ірану
Відносно нещодавнім є приклад послаблення санкцій щодо Ірану. Жорсткі санкції були введені проти країни у 2006 році, а зняті — після підписання «ядерної угоди» у 2015-му.
Проте, попри очікування, що іноземні компанії та фінансові інституції відновлять діяльність в Ірані, як у досанкційні часи, такого не сталося. Бізнес і банки остерігалися нових збитків у разі швидкого повернення санкцій, що, зрештою, і відбулося.
Досвід Ірану показує, що скасування санкцій не призводить до швидкого відновлення статусу кво. Економіка підсанкційної країни зазнає шкоди, дія якої розтягується на багато років через втрату довіри як інших держав, так і приватних компаній.
Нині світ спостерігатиме за розвитком ситуації в Сирії, економіка якої перебуває в руїнах через багаторічну війну й міжнародні санкції. У Дамаску відбулася зміна режиму, що має пришвидшити відновлення економічної довіри. У травні 2025 року Вашингтон почав скасовувати санкції проти Сирії.
На що здатний ЄС без США?
Здатність ЄС підтримувати санкційний режим без США буде суттєво підважена, але не анульована. Наприклад, у травні Брюссель разом з Лондоном, але без участі США, оголосили новий, 17-й пакет санкцій. Європа здатна протидіяти тіньовому флоту РФ, адже страхування човнів здійснюється переважно через Лондон. У Європі заморожена переважна більшість активів окупанта. ЄС контролює платіжну систему SWIFT.
Значним ризиком є потреба одностайного голосування за продовження санкцій ЄС кожні шість місяців. Наявність Угорщини та Словаччини постійно ускладнює цей процес. Втім, Єврокомісії щоразу вдається домовитися з представниками п’ятої колони, погрожуючи їм зменшенням фінансування (рішення щодо якого цієї одностайності не потребує).
17 червня в Єврокомісії представили план, згідно з яким закупівлі російських нафти й газу мають бути зведені до нуля до 2027 року. На жаль, станом на початок 2025 року ЄС досі купував значні обсяги газу у РФ: 18 млрд євро в першому кварталі 2025-го, що лише на 53 % менше, ніж у першому кварталі 2021-го. З нафтою ситуація краща: закупівлі впали на 93 % (2 млрд євро в першому кварталі 2025-го).
Реалізація плану має нарешті покласти край дивній ситуації, за якої Брюссель фактично фінансує і Україну (надаючи допомогу), і Росію (купуючи її енергоносії). Звісно, повернення дешевого російського газу було б вельми бажаним для європейців, які відверто страждають через високі ціни на енергоносії. Проте такий крок викликав би максимально негативну реакцію в більшості чинного політикуму ЄС.
Єдиним сценарієм, за якого Європа може почати збільшувати закупівлі російських нафти і газу, є прихід відверто проросійських урядів у найсильніших країнах: Франції, Німеччині, Італії, Іспанії. На щастя, нині це малоймовірно.
Помилка, якої потрібно уникнути
Так чи інакше, послаблення санкцій посилить Росію. Агресор зможе відновити ланцюги постачання, отримати потрібний імпорт і знизити витрати. Інфляція та дефіцит робочої сили нікуди швидко не подінуться, центральному банку Російської Федерації ще певний час доведеться підтримувати високу відсоткову ставку. Однак доступ до іноземних інвестицій, послаблення енергетичних обмежень тощо значно спростять завдання для Кремля.
Налагодження економічної ситуації дозволить Москві вкладати ще більше коштів у воєнні галузі. Повернення доступу до міжнародних ринків дасть змогу зробити дешевшим виробництво дронів, засобів РЕБ, високоточного озброєння. Росія зможе послабити надмірну технологічну залежність від Китаю через контакти з іншими країнами.
Воєнно-промисловий комплекс зможе виробляти більше одиниць техніки, щоб компенсувати втрати на полі бою. Згідно з оцінками західної розвідки, нині Росія здатна виготовляти 300 новітніх танків T-90M на рік (порівняно з 40 у 2021 році). Проте невідомо, наскільки окупанти зможуть розширити свої виробничі спроможності, щоб виконувати одразу два завдання: постачання фронту та поповнення запасів.
Імовірно, результатом часткового скасування санкцій стане продовження здатності Росії ще кілька років підтримувати шалений темп бойових дій. Такий крок стане великим викликом для України та всієї Європи і підвищить шанси агресора досягти своїх загарбницьких цілей.