Тиждень Одеси у Ванкувері, що тривав із 24 по 31 травня 2025 року, став не просто святом української культури в Канаді. Це був тиждень пам’яті, солідарності й глибокого відчуття зв’язку між містом на узбережжі Тихого океану та містом на березі Чорного моря. Містом, яке сьогодні стоїть на передовій боротьби за свободу, ідентичність та історичну правду.
Цього травня Ванкувер уперше офіційно відзначив «Тиждень Одеси», присвячений 81-й річниці побратимських взаємин між двома портовими містами. Унікальність цієї дружби полягає в її історичній глибині: у 1944 році, під час Другої світової війни, Ванкувер став першим містом у Північній Америці, яке встановило побратимство з Одесою. Сьогодні цей зв’язок ожив із новою силою — вже в часи війни РФ проти України.
Офіційне відкриття Тижня Одеси у Ванкувері
Відкриття: голос влади й голос громади
Кен Сім, мер Ванкувера
«Я, Кен Сім, мер Ванкувера, оголошую Тиждень Одеси. Слава Одесі! Слава Україні!» — ці слова, сказані у міській раді Ванкувера, стали не лише протокольним актом. Вони пролунали як заклик до дії — щиро й потужно. У залі зібралися представники влади, українська громада, волонтери, місцеві жителі та журналісти, об’єднані бажанням підтримати Одесу не лише словами, а й діями.
У своїй промові радник міської ради Піт Фрай нагадав: «81 рік тому міста Ванкувер і Одеса об’єдналися у дружбі, започаткувавши перше в Північній Америці побратимське партнерство, проголошене під час Одеського тижня у Ванкувері в 1944 році. Тоді, як і тепер, ванкуверці надихалися силою та стійкістю наших одеських братів і сестер. Разом із жителями Ванкувера з усіх сфер життя ми з радістю вшановуємо спадщину, багатокультурність і історію Перлини Чорного моря. Хай живе Одеса!».
Цьогорічна ініціатива стала можливою завдяки Maple Hope Foundation — провідній канадській громадській організації, створеній українцями Ванкувера, та Українському культурному товариству, яке втілює освітні проєкти у Ванкувері. До організації долучилися також волонтери, представники місцевого бізнесу та численні друзі України.
«Одеса стала містом-побратимом Ванкувера у серпні 1944 року — в часи великого горя та війни. Поки Ванкувер розвивав програми для підтримки канадських ветеранів, які поверталися з фронту, між двома містами, розділеними океаном, зародився міцний зв’язок. Сьогодні, коли Одеса знову переживає жорстоку і несправедливу війну, цей зв’язок важливіший, ніж будь-коли. Перший Одеський тиждень у Ванкувері — це не лише святкування побратимства, а й потужне нагадування про те, що справжня сестра подає руку допомоги в часи війни, яка накрила горем усю Україну», — наголосила Світлана Комінко, виконавча директорка Maple Hope Foundation.
Одеса у серці Ванкувера
Упродовж тижня мешканці Ванкувера мали змогу глибше зануритися в історію та сучасність Одеси — міста складного, багатошарового і водночас глибоко українського. Насичена програма «Тижня Одеси» — культурна, освітня, благодійна — мала одну мету: розкрити глибину одеської ідентичності й зібрати кошти для тих, хто нині там живе, навчається та захищає його.
Відкрив тиждень концерт Симфонічного оркестру Ванкувера. У престижному концертному залі «Орфей» звучав Гімн України та інші твори української класичної музики під бурхливі овації канадійської публіки.
Кулінарний блок тижня став окремим культурним явищем. Кілька найпопулярніших ресторанів Ванкувера, серед яких Kozak Ukrainian Eatery, представили меню, натхненні одеською кухнею: форшмак, биточки з щуки, різновиди сала, кабачкова ікра, чорнослив із горіхами і багато іншого. Одеса промовляла через смак: її кухня викликала гастрономічний інтерес і ставала точкою входу в розмови про багатогранну кулінарну спадщину міста, де органічно переплелися українські, єврейські, грецькі, вірменські та молдавські кулінарні традиції. «Кухня, як і мова, як і пісня — це носій ідентичності. І в часи війни вона звучить голосно», — зазначили організатори.
Цікаво, що кожна страва супроводжувалася QR-кодом, за яким можна було зробити пожертву на підтримку Одеси. Як зазначали власники ресторанів у соцмережах, багато клієнтів приходили також заради участі в цій благодійній ініціативі.
В університеті Canada West відбулася виставка фотографій і VR-інсталяція «Війна впритул: Одеса до та після вторгнення».
Ця подія дала можливість кожному відвідувачу «опинитись» на одеських вулицях, трансформованих війною. Виставка вражає фіксацією драматичних змін, які пережило місто від початку повномасштабного вторгнення. Відвідувачі могли побачити зруйновані будинки, школи, пам’ятки архітектури і водночас обличчя людей — звичайних одеситів, які залишаються у своєму рідному місті, після постійних обстрілів не перестають дбати про культурні пам’ятки, чинять спротив, працюють, лікують, навчають, рятують життя.
Надзвичайно сильний емоційний ефект побачене справило на канадців, адже від часів закінчення Другої світової здавалося, що ніхто не зможе порушити світовий порядок, знищуючи мирних жителів у центрі Європи.
У межах кінофестивальної частини відбувся «Вечір одеського кіно», під час якого був представлений повнометражний фільм «Фортеця Хаджибей». Це історична драма, знята Одеською кіностудією, що занурює глядача у міфологію міста та повертає до витоків історії Одеси, коли місто було відоме під давньою назвою Хаджибей.
Одеса без міфів
Найбільш знаковою історико-культурною подією «Тижня Одеси у Ванкувері» стала міжнародна онлайн-конференція «Одеса без міфів» — відкрита інтелектуальна трибуна, яка зібрала провідних українських істориків, дослідників, журналістів і громадських інтелектуалів. Серед учасників — Тарас Гончаренко, Олександр Середа, Артем Карташов, Сергій Братчук, Акім Галімов, Остап Українець, Валентина Ущина та Катерина Мусієнко. Це ті, хто роками досліджує Одесу не як фольклорний декор чи стереотипний анекдот, а як складне, багатонаціональне, глибоко українське місто.
Основна мета конференції — розвінчання колоніальних наративів, що нав’язують образ Одеси як нібито «російського міста». Учасники не лише спростовували ці твердження, а й озброїли слухачів як в Україні, так і в діаспорі фактами, історією, мовою джерел. Одеса постала не як декоративна «перлина біля моря», а як місто спротиву, іронії, гідності, яке, попри імперські кліше, завжди залишалося на боці свободи.
У центрі обговорення — деконструкція міфів, народжених і десятиліттями підтримуваних російською пропагандою: про «споконвічну російськість» міста, про нібито аполітичність одеситів, про «особливу ментальність», зручну для маніпуляцій. Насправді ж за кожним із цих міфів — приховане стирання української історії, мови, ідентичності.
«Ця ініціатива стала не просто конференцією, а справжнім актом культурного спротиву у прагненні повернути Одесі її справжню, складну й багатогранну історію — ту, яку десятиліттями знецінювали, витісняли, підміняли вигаданими образами, а нині намагаються остаточно стерти разом із самою пам’яттю про місто. Саме тому розмова про Одесу сьогодні — це й розмова про Україну: про її боротьбу, її гідність і право на власне минуле й майбутнє», — зазначила Ірина Мітнович, директорка Українського культурного товариства.
День родини, одеське вино і сила громади
Кульмінацією тижня став «День сім’ї в Аркадії» — відкрите свято для всієї громади з пікніком, дитячими активностями, музикою та дегустацією українських вин. Місцева українська інтелігенція, жителі Ванкувера, волонтери, артисти й гості міста зустрілися, щоб не просто вшанувати Одесу, а й поділитися враженнями, досвідом, історіями та спогадами.
«Коли готували цей тиждень, ми хотіли не просто розповісти про Одесу. Ми хотіли підтримати її людей. Бо коли місто обстрілюють, коли гинуть безневинні діти, коли матері залишаються самі — культурна дипломатія має переходити у дію», — зазначила Світлана Комінко, засновниця Maple Hope Foundation
Цей тиждень показав, що побратимство — не лише декларація. Це жива пам’ять і жива відповідальність. У час, коли українські міста потребують реальної допомоги, Ванкувер показав приклад, як громада на своєму рівні може діяти рішуче та проактивно. Через культуру, історію, благодійність та волонтерство допомагати крізь океан.
«Тиждень Одеси у Ванкувері» — це про гідність та єдність. Про те, що війна не здатна розірвати справжніх зв’язків. Усі заходи мали благодійну складову, і кожен зібраний долар буде спрямований безпосередньо на:
- Підтримку дітей Одеси — Одеська школа мистецтв № 12 налічує понад 400 учнів, які займаються творчістю, попри воєнний час. Наразі нагальною потребою є придбання акустичних піаніно, аби підтримати музичний розвиток дітей і збереження української культури.
- Підтримку матерів, чиї сини та доньки загинули, захищаючи Україну. Рекреаційно-психологічна програма «Джерело сили» для матерів з Одеси покликана допомогти жінкам пройти шлях зцілення, віднайти віру в життя та об’єднатися з тими, хто так само проживає біль втрати.
- Інклюзивний транспорт для ветеранів на придбання автобусу для Одеського центру Veterans HUB, що підвищить мобільність та можливості поїздок у реабілітаційні центри, на спортивні змагання, в музеї та на інші заходи.
- Культурні ініціативи в Одесі — встановлення пам’ятника Івану та Юрію Липам, батькові та сину, видатним українським громадським діячам, борцям за українську самостійність, відомим своїм внеском у національну ідею та культуру.