6 червня 2023 року російські загарбники підірвали греблю Каховської гідроелектростанції на Херсонщині. Прорив греблі завдав величезної шкоди, затопивши 620 квадратних кілометрів території чотирьох областей нашої країни — Херсонської, Миколаївської, Дніпропетровської та Запорізької. Каховська катастрофа спричинила потужний міжнародний резонанс і викликала занепокоєння серед фахівців багатьох країн, адже у світі налічується понад 50 тисяч великих водосховищ, значна частина яких застаріла. Міжнародна команда з 29 вчених провела масштабне дослідження, результати якого в березні 2025 року під назвою Environmental effects of the Kakhovka Dam destruction by warfare in Ukraine опублікували в рейтинговому виданні Sciene. Висновки науковців невтішні: Каховська трагедія матиме згубні наслідки, віддалені на десятки й навіть сотні років.
Від дня однієї з найбільших техногенних катастроф світу минуло фактично два роки. Про поточну екологічну ситуацію в регіонах, імовірність спустелення території водосховища, а також потребу відновлення зруйнованої греблі ми запитали в директора Інституту водних проблем і меліорації НААН України Михайла Яцюка й професора географічного факультету КНУ імені Тараса Шевченка Валентина Хільчевського.
— Якщо взяти загалом, який наразі вигляд має територія Каховського водосховища?
Михайло Яцюк (М. Я.): На сьогодні на місці ложа водосховища утворилося кілька великих озер, що лише в окремих випадках гідравлічно зв’язані з основним руслом, кілька десятків менших озер і сотні дрібних залишкових водойм. І цей процес динамічний: основне русло річки Дніпро продовжує ерозійно змінюватися через утворення нових морфологічних форм — меандр, островів, зміни берегової смуги. Тільки уявіть: загальна площа Каховського водосховища, яка на 6 червня 2023 року була 2065 квадратних кілометрів, скоротилася до 261,1 квадратного кілометра, що становить 12,7 % її початкової площі. Відповідно, Каховського водосховища вже фактично не існує, а його дно вкрите небезпечними донними відкладами.
— Що являють собою ці донні відклади та яку небезпеку вони несуть?
Валентин Хільчевський (В. Х.): Це накопичення токсичних елементів, зокрема, таких як нікель, кадмій, свинець, цинк, фосфор та інші. Командою з 29 вчених з Німеччини, США, Нідерландів, Бельгії, Туреччини, Аргентини, України та інших країн ми визначили, що на дні водосховища в осаді товщиною 1,5 метра міститься приблизно 83 тисячі тонн цих речовин. За довгі роки вони там нібито законсервувалися, були на збереженні, аж поки після аварії не знайшли вихід. Але важкі метали — елементи, що не розкладаються, їхнє потрапляння в організм людини може зашкодити нервовій та ендокринній системам, викликати вроджені порушення. Оголення донних відкладів загрожує потраплянням цих елементів у харчові ланцюжки. Майбутні сезонні повені, поверхневий стік, вітрова ерозія і біологічні процеси можуть активізувати їх, спричиняючи подальше поширення забруднення.
— А звідки в Каховському водосховищі взялися токсичні забруднювальні речовини — важкі метали й не лише вони?
В. Х.: На правому березі Каховського водосховища — у його середній частині — розташовані Нікополь і Марганець. Вище за течією є Дніпровське водосховище. На його берегах стоять Дніпро, Запоріжжя й Кам’янське. Це міста з величезною кількістю підприємств, які скидали, зокрема, і важкі метали. Велика частина з них транспортувалася до Каховського водосховища. У глибоководних зонах сформувався метровий, а подекуди й півтораметровий шар мулу з високотоксичними хімічними речовинами.
— Зважаючи на негативні чинники, яких загалом змін зазнали водні ресурси Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Дніпропетровської областей і як це вплинуло на населення?
М. Я.: Насамперед наслідки терористичного акту на Каховській ГЕС мають низку екологічних загроз катастрофічного характеру, які охоплюють безпосередньо осушення дна водосховища, затоплення територій і пошкодження зрошуваної системи на території Херсонської та Запорізької областей. У цьому контексті одна з гострих проблем — порушення постачання питної води й води для господарського застосування, загалом її нестача. Руйнування дамби призвело до виведення з експлуатації насосних станцій водозаборів, що внеможливлює акумуляцію водних ресурсів і регулювання стоку в найменш водозабезпеченому регіоні — суббасейні Нижнього Дніпра. Це, особливо в маловодні періоди, не забезпечуватиме гарантовану подачу води в потрібних обсягах. Також існує проблема понаднормової мінералізації підземних вод, які можуть використовувати для питних і господарських потреб тільки після змішування з дніпровською водою. Обсяг підземних вод є незначним, що не дає змоги розглядати їх як основне джерело водопостачання. Окрім того, треба враховувати, що суттєво змінився й режим розвантаження ґрунтових вод. Якщо до руйнування греблі розвантаження відбувалося на території від водосховища, що також сприяло покращенню якості ґрунтових вод, то наразі — на територію ложа водосховища високомінералізованими ґрунтовими та підземними водами. Не варто ігнорувати й ризик засолення низов’я Дніпра водою із Чорного моря, який контролюють водосховища Дніпровського каскаду. Це пов’язано з глобальними кліматичними змінами — зі скороченням припливу прісних вод і збільшенням впливу морських на гирлову ділянку Дніпра через підвищення рівня моря. Відповідно до висновків науковців солоний клин може підніматися по течії Дніпра набагато вище місця водозабору Миколаєва. Як висновок Каховська катастрофа спричинила порушення екологічних зв’язків і деградацію природних екосистем.
— Ви сказали про глобальні кліматичні зміни, що спричинили скорочення припливу прісних вод. Наскільки це суттєво?
М. Я.: Дуже. Стрімке зростання температурного режиму, яке ми з вами всі відчуваємо, і, відповідно, випаровування негативно вплинули на формування кліматичного водного балансу по всьому водозбору Дніпра. У деяких регіонах України зменшилися запаси прісної води, що становить загрозу повноцінній життєдіяльності населення й функціонуванню економіки. Наслідки змін клімату вже призвели до відсутності водопілля на більшості річок України 2022-го й маловоддя 2024-го. Протягом літа 2024 року спостерігали низьку вологозабезпеченість ґрунту, яка створила умови поширення засухи на більшості території України й, відповідно, недоотримання врожаю сільськогосподарських культур. Негативні зміни в системі поверхневих і підземних вод регіону, що відбулися внаслідок знищення греблі Каховської ГЕС, про які ми говорили раніше, тільки ускладнили ситуацію.
— А як щодо рослинного й тваринного світу регіону, якого впливу зазнав він?
В. Х.: Руйнація греблі ГЕС призвела до часткового затоплення Чорноморського біосферного заповідника й Національного природного парку «Нижньодніпровський». Загалом наслідки Каховської катастрофи для біорізноманіття та стану прибережних екосистем вище греблі були менш стрімкими, але значно тривалішими й масштабнішими. Основу біомаси донних безхребетних на різних глибинах становили поселення молюсків дрейсени, яка є потужним фільтратором: за добу один кілограм дрейсен профільтровує понад тонну води, переводячи забруднення в донні відклади. Дослідники оцінюють загальну масу загиблих молюсків у 200–500 тисяч тонн. Також небезпека пов’язана з відмиранням пласта інших водних живих організмів, загибеллю великої кількості риби й тварин, що своєю чергою в найближчому майбутньому стане основним чинником формування якості води на цій ділянці Дніпра.
Читайте також: П’ять місяців після теракту на Каховській ГЕС. Як сьогодні виглядає річка Дніпро біля Запоріжжя
М. Я.: Відомо, що наразі дно водосховища густо вкрите рослинами, здебільшого вербою, висота окремих дерев якої подекуди сягає вже трьох метрів. Однак унаслідок змін гідрологічного режиму вибагливі до вологи деревні види, насадження яких зростали по берегах водосховища та прилеглої території, імовірно, недоотримуватимуть вологу, що може спричинити їх всихання. Це, наприклад, такі деревні породи, як верба, вільха чорна, береза повисла, осика, ясен, горіх, в’яз. Зменшення деревних видів рослин своєю чергою підсилюватиме кліматичні зміни.
— Відомо, що Каховське водосховище було джерелом зрошування для майже мільйона гектарів земель. Відповідно, прорив греблі й порушення роботи зрошувальних систем — це втрата врожаю, його вища ціна, певні труднощі в догляді за сільгосп культурами.
М. Я.: Безперечно. Фактична площа поливу з водосховища за даними 2021 року становила 367 тисяч гектарів, тоді як 2022-го вона скоротилася до 192 тисяч гектарів, а 2023-го — ще більше. Використання зрошення забезпечувало середню врожайність, наприклад, пшениці озимої — 7,5–8 тонн на гектар, кукурудзи на зерно — 11–12 тонн на гектар, овочевих культур — 90 тонн на гектар. Відсутність води у водосховищі внеможливило роботу зрошуваних систем, що призвело до зменшення й подекуди навіть зникнення зрошуваних площ у постраждалих регіонах. Як наслідок, аграрний бізнес регіону вже зазнав збитків приблизно на 40 мільярдів гривень, а втрати валового виробництва лише зернових культур — приблизно 5 мільйонів тонн. Також результат затоплення земель — заболочення ґрунтів, змив гумусового шару, замулення верхнього горизонту неродючими алювіально-делювіальними наносами. Повний відхід води спричинить і вимивання корисних мінеральних солей та мікроелементів з продуктивного шару ґрунту, тобто відбудеться його розсолонцювання. Не варто забувати й про те, що триває війна, яка дуже ускладнює вже наявну ситуацію.
— Як саме війна впливає на життя регіону, зокрема й у контексті ліквідації наслідків руйнації ГЕС?
В. Х.: Якщо коротко, то вкрай негативно. Завдано великих збитків водній інфраструктурі через її руйнування чи пошкодження, а водним об’єктам, а саме річкам, озерам, водосховищам, — через забруднення. Російські терористи використали воду як зброю: крім знищення дамби Каховської ГЕС, восени 2022 року був цілеспрямований підрив і руйнація греблі Оскільського водосховища на ріці Оскіл у Харківській області. Часто водні об’єкти стають фортифікаційними, їх контролює ворог. Військові дії в контексті теми нашої розмови спричинили низку проблем, наприклад загроза руйнування об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем; забруднення підземних вод інфільтраційними стоками промислових комплексів, які не працюють; здійснення скидів забруднених стічних вод у водні об’єкти з огляду на відсутність можливості роботи очисних споруд навіть за умов їхньої наявності; забруднення вод і територій речовинами специфічної дії, які використовують у воєнній сфері; відсутність системи контролю й можливості моніторингу за станом санітарної безпеки водокористування.
— Чи будуть ще певні негативні «сюрпризи» від руйнації Каховського водосховища, які ми відчуємо трохи згодом, років через 5–10, а, можливо, і 50?
М. Я.: Якщо ми його не відновимо в найближчій перспективі, негативні наслідки зростатимуть у геометричній прогресії. Річ у тому, що вже відбулася зміна гідрологічного режиму прилеглої до водосховища території, а саме Херсонської, Запорізької, Дніпропетровської областей та АР Крим. Каховське водосховище підживлювало вапнякові горизонти, по яких відбувався перетік води зазначеними регіонами. Сьогодні запас води в цих шарах ще тримається, але він поступово виснажується. А відновитися без підпору води з водосховища не може. Уже через місяць після катастрофи окремі рівні ґрунтових вод знизилися на 5–6 метрів. А це своєю чергою може спровокувати масштабні зсуви як вище, так і нижче за течією дамби між Херсоном та Миколаєвом. Зникнення Каховського водосховища вірогідно призведе до зменшення кількості дощів і снігів на Херсонщині, оскільки регіон утратив дуже велику площу водної поверхні, яка впливала на обсяги атмосферних опадів.
— Невже частина областей може перетворитися на пустелю?
М. Я.: Так, у майбутньому частина південних регіонів, імовірно, страждатиме через опустелювання. Може статися відкриття піщаного дна, що призведе до утворення нової пустелі. Це може мати серйозні кліматичні наслідки, такі як зменшення опадів у регіоні, посилення пилових бур і підвищення температури. Засухи й висушування ґрунту можуть спричинити посухи на полях Центру та Півдня України. У глобальному аспекті можливий наслідок — додаткова емісія парникових газів на затоплених ділянках унаслідок процесів гниття рослин і дерев.
— Що ж робити? Чи можна якось попередити ці процеси?
М. Я.: Науково-технічна рада при Міндовкіллі прийшла до спільної думки про безваріантність щодо відновлення Каховського водосховища. Можна стверджувати, що іншої альтернативи наразі не існує. Реконструкція саме водосховища, а не ГЕС. Зрозуміло, що воно буде зовсім іншим, з іншими морфологічними характеристиками й новими інноваційними гідротехнічними спорудами. Під час відбудови треба врахувати всі конструктивні недоліки, які впливають на погіршення екологічного стану навколишнього середовища.
В. Х.: Міжнародна науково-дослідна група пропонує компромісний варіант — зменшити площу водосховища, спорудивши 50-кілометрову дамбу. Це дасть змогу відокремити північно-східну частину Каховського водосховища (де в давнину була територія сакрального Великого Лугу) від решти акваторії. Разом з тим одне з основних наших завдань — мінімізація впливу забруднювальних речовин, які встеляють дно водосховища. Ми припускаємо, що цей вплив можна ефективно контролювати, спорудивши дві тимчасові дамби завдовжки 15 кілометрів, що відокремлять головне русло від заплави.