На голосування було поставлено два питання: чи заборонити евтаназію в принципі, та – чи заборонити в регіоні так званий "суїцидальний туризм".
Жителі Цюріха відмовилися заборонити евтаназію і скоротити потік туристів-самогубців у Швейцарію. Згідно з попередніми підрахунками, "ні" на обидва питання відповіли близько 80 відсотків городян.
У той же час швейцарці переконані, що іншим країнам Європи також час переглянути свої закони і вирішити проблему евтаназії.
Згідно з даними останніх соціологічних опитувань населення, швейцарці у більшості своїй підтримують евтаназію, проте 66% громадян виступають проти "суїцидальної туризму".
У Цюріху існує організація під назвою "Dignitas", яка допомогла сотням іноземців скористатися перевагами швейцарського законодавства щодо евтаназії.
Однак інша велика організація того ж штибу – "Exit" – вже обмежила свою діяльність виключно постійними жителями Швейцарії.
Швейцарія – одна з дуже небагатьох країн, де громадяни інших держав, можуть за власним бажанням покінчити зі своїм життям.
Евтаназія офіційно дозволена у Швейцарії з 1941 року, і, згідно з останніми опитуваннями, користується підтримкою у більшості населення.
Однак Швейцарія опинилася у незручному становищі через те, що сюди з метою евтаназії приїжджає все більше іноземців, адже в їхніх країнах ця процедура заборонена законом.
За останні кілька років як місце "суїцидальної туризму" прославився саме Цюріх. За статистикою, щороку сюди приїжджають понад 200 туристів-самогубців.
Після Бельгії і Нідерландів, де відповідні закони були прийняті в 2002 році, у березні 2009 року евтаназію легалізував Люксембург.
У Швейцарії лікар теж може допомогти безнадійно хворій людині піти з життя: він може дати хворому препарат, який той має ввести собі самостійно.
Питання необхідності легалізації евтаназії останніми роками активно обговорюють у Великій Британії.
У червні 2010 року рішенням суду було легалізовано лише пасивну форму евтаназії, тобто відключення медичних систем, у Німеччині.