Вибух у порту Шахід-Раджаї
Вибух у суботу 26 квітня в південному іранському портовому місті Бандар-Аббас майже вщент зруйнував порт Шахід-Раджаї. Іран має 11 основних портів, проте цей порт — один із ключових контейнерних хабів країни, через який проходить до 85 % номінальної потужності завантаження й розвантаження Ірану. Порт займав площу 2400 гектарів і міг обробляти понад 80 мільйонів вантажу щороку, за деякими оцінками — більш ніж 50 % іранського імпорту. Окрім того, 52 % іранської нафти теж проходили через Шахід-Раджаї.
Унаслідок вибуху щонайменше 70 людей загинуло — щоправда, у неділю 4 травня іранські державні джерела знизили кількість підтверджених смертей до 57 людей — і понад 1000 дістали поранення.
Іранський уряд ще не назвав своєї офіційної версії того, що сталося. Водночас іранську владу вже звинувачують у намаганні приховати причини такого руйнівного вибуху, після того як прокуратура Тегерана подала кримінальні позови проти медіа та активістів, а новинне агентство Мізан заявило, що журналісти будуть нести юридичну відповідальність за спроби публікувати «незаконні новини» про вибух.
Іранський журналіст, який проживає в Тегерані й спілкувався із The Guardian на умовах анонімності через побоювання за свою безпеку, пояснив: «Нас не тільки попередили про заборону вести репортажі з місця вибуху, нам фактично заборонили поширювати матеріали в соціальних мережах. У випадку такої трагедії, можливо, їм є що приховувати? Гадаю, що або кількість жертв набагато перевищує заявлені цифри, або ж вони [владні структури] приховують справжню причину вибуху».
З огляду на дуже високі протестні настрої, неконтрольовану економічну кризу, велику мережу локальних диверсантів і масове невдоволення режимом, такий страх з боку іранської влади не випадковий: це вже не перший інцидент, коли необережність або свідоме нехтування життям громадян задля політичних цілей ісламської республіки призводить до смертей простих іранців. Варто згадати хоча б збиття українського літака, пожежу в «Пласко» або ж трагедію в готелі «Метрополь» в Абадані.
Іранські офіційні особи підтвердили лише, що товар, який вибухнув у суботу, не мав цифрового реєстраційного коду, як того вимагає іранський митний закон. Іранську владу звинувачують у неправильному маркуванні небезпечного вантажу, проте Корпус вартових Ісламської революції (КВІР) наполягає, що порт у Бандар-Аббасі комерційний і військові вантажі через нього начебто не пропускають.
За словами аналітика Далґи Хатіноґлу, вибух стався в контейнерному терміналі на приватній території компанії Sina Holding, яка належить до Боньяді мостазафан (Bonyad-e Mostazafan) — так званого Фонду знедолених. Державну фінансову структуру створено після Ісламської революції 1979 року для виведення коштів з-під контролю уряду й парламенту — контроль над ними здійснює безпосередньо верховний лідер Ірану Алі Хаменеї. Наразі достеменно не зрозуміло, який саме вибуховий матеріал зберігався на території Sina Holding. Водночас, за словами журналістів CNN, два іранські судна «Ґолбон» і «Джейран», які перевозили понад 2000 тонн натрію перхлорату з Китаю, були пришвартовані в порту Шахід-Раджаї.
За словами Хатіноґлу, Організація портів і мореплавства Ірану офіційно не зафіксувала імпорту цієї хімічної речовини, а це, імовірно, може свідчити, що вантаж міг бути привезений у термінали, контрольовані КВІРом або Боньяді мостазафан, без офіційного митного контролю. До слова, цю речовину використовують для виробництва твердого ракетного пального.
Попри те що порт Шахід-Раджаї обробляє приблизно 1,5 мільйона контейнерів на рік, тобто майже 85 % обсягу контейнерної торгівлі Ірану, частка хімікатів, включно з нафтохімічними продуктами (скажімо, сільськогосподарськими добривами), у загальних ненафтових експортних товарах Ірану становить менш ніж 20 %. Хоча за певних умов добрива й можуть бути легкозаймистими, але жодна з компаній Sina Holding не виробляє та не експортує хімічних добрив.
Ключові компанії Sina Holding, зокрема Sina Financial and Investment Company, Sina Energy Gostar Company та Sina Bank, уже перебувають під американськими санкціями через їхні зв’язки з Боньяді мостазафан. При цьому фонд, керівництво якого складається здебільшого з високопосадовців Корпусу вартових Ісламської революції, також має зв’язки з ядерною та військовою діяльністю Ірану.
Наприклад, у лютому 2025 року колишній міністр оборони Хоссейн Дехкан, на той час голова Боньяді мостазафан, підписав угоду про співпрацю з Іранською організацією атомної енергії для «використання взаємних можливостей у галузі передових технологій», а військові установи, пов’язані з Офісом верховного лідера, уже не вперше використовують цивільну інфраструктуру для військових цілей.
Крім того, на думку Хатіноґлу, дані, надані Організацією портів і мореплавства Ірану, вказують на те, що хімічні й нафтопродукти, які зазвичай завантажують чи розвантажують у порту Шахід-Раджаї, — а це часто бітум і поліетилен, — навряд чи могли призвести до вибуху, який спричинив таку масштабну руйнацію. Серед імпортних товарів, які відвантажували в порту, на першому місці — автомобільні запчастини або машинне обладнання.
У розмові з Iran International Фарзін Надімі, старший аналітик з питань оборони та безпеки Вашингтонського інституту, зазначив, що, на його думку, вогонь і дим, які видно на фото й відео з порту в Бандар-Аббасі, вказують на те, що матеріал, який спричинив вибух, був похідним натрію, а контейнер — непристосованим для зберігання перхлорату натрію, оскільки температуру всередині контейнера не можна контролювати.
Надімі додав: «Якби хтось хотів спровокувати пожежу, це було б неважко на цій партії вантажу. Видається, що влада не вжила серйозних заходів безпеки, окрім камер спостереження».
Довгий ланцюг пожеж і вибухів в Ірані
Трагедія в порту Бандар-Аббасу — не єдиний, а радше просто найбільш потужний і руйнівний вибух у довгому ланцюжку незрозумілих інцидентів, які охопили стратегічні об’єкти в Ірані впродовж останніх кількох тижнів.
У понеділок 28 квітня вибух у паливному депо в місті Захедан на південному сході Ірану спричинив пожежу й призвів до загибелі однієї людини; дві людини було поранено, за даними місцевої правозахисної організації Hal Vash.
29 квітня стався вибух в Ісфагані в центральному Ірані, на складі хімічної компанії Ava Nar Parsian у районі Меймех провінції Ісфаган.
За офіційною версією вебсайту компанії, Ava Nar Parsian начебто займається виробництвом феєрверків і пороху. Проте, за словами опозиційного іранського каналу Iran International, розташованого в Лондоні, Ava Nar Parsian може бути тісно пов’язана з іранським безпековим і військовим апаратом. За словами журналістів Iran International, один з топменеджерів Ava Nar Parsian, Дамун Бехештнежад, раніше займав керівну посаду в компанії Nargostar Sepahan — на іншому хімічному підприємстві в Ісфагані, де стався великий вибух у червні 2021 року.
Зазначу, що в центральному Ірані й власне в провінції Ісфаган розташований один з найбільших і найвідоміших ядерних об’єктів Ісламської Республіки — комплекс у Натанзі. Окрім того, біля Ісфагана є також фабрика-центр виробництва озброєння, зокрема дронів Shahed-136, що фактично слугує хабом для виробництва дронів і балістичних ракет, які Ісламська Республіка потім постачає своїм проксі на Близькому Сході або ж у Росію. У січні 2023 року ударними дронами цю фабрику було частково пошкоджено — тоді Іран заявив про ізраїльську атаку, проте Ізраїль не підтвердив і не спростував своєї участі в операції. Знімки пошкоджень, зроблені компанією Planet Labs PBC після вибухів в Ісфагані, проаналізувало агентство Associated Press і зазначило, що Іран, імовірно, вважав об’єкт потенційною ціллю для дронів.
Увечері в суботу 3 травня з’явилися повідомлення про низку інцидентів навколо Тегерана, зокрема про пожежу на картонній фабриці в Назарабаді, на електростанції «Монтазер гаєм» біля Караджу, західного передмістя Тегерана, про вибух у місті Карадж біля Тегерана й землетрус у західних передмістях Тегерана магнітудою 4,0. Зазначу, що Іран і зокрема іранська столиця розташовані в сейсмологічно активній зоні. Міська влада Тегерана вже багато років попереджає про ймовірний масштабний землетрус, до якого ні місто, ні його мешканці не готові. Останній масштабний землетрус в Ірані стався у 2017 році в провінції Керманшах, який призвів до загибелі щонайменше 630 людей, а ще принаймні 8000 було поранено. Водночас через атмосферу секретності, яка віддавна панує навколо іранської ядерної програми, щоразу після землетрусу чи незрозумілих вибухів з’являються спекуляції іранців у мережі на тему того, що це наслідок «підземних ядерних випробувань». Водночас поки що і науковці, і дослідники «іранської бомби» відкидають такі спекуляції.
На додаток до цього в суботу 3 травня й у неділю 4 травня з’явилися повідомлення про вибухи в місті Мешхед на північному сході Ірану, а також вибухи в місті Кум на південь від Тегерана, в індустріальній зоні. Зауважу, що один з найбільших іранських підземних ядерних комплексів зі збагачення урану у «Фордо» розташований за 20 кілометрів від Кума. Окрім цього, у понеділок 5 травня, за повідомленнями й відео, які поширюють у соцмережах іранські користувачі, ще одна пожежа була зафіксована біля міста Казерун.
Деякі попередні інциденти
Останні події — це вже не перші випадки раптових, як видавалося, пожеж і вибухів. За останні кілька років був зафіксований не один випадок пожеж, які іранська влада безпорадно називала саботажем, скажімо, за повідомленнями CNN, у липні 2020 року — на ядерному об’єкті в місті Натанз біля Ісфагана. А за місяць до цього, у червні 2020 року, вибух стався поблизу, на околицях Тегерана в передмісті Парчин — там розташований військовий комплекс.
У квітні 2021 року сталася ще одна пожежа на об’єкті в Натанзі. Тоді були пошкоджені ядерні потужності, розташовані на глибині 50 метрів під землею.
У жовтні 2024 року на ринку металу «Шадабад» у Тегерані спалахнула пожежа, яка призвела до загибелі чотирьох людей, ще семеро були поранені. За даними ізраїльського аналітичного центру Intelli Times, пожежа «знищила два металургійні заводи, які виробляли чипи для частин центрифуг і клапанів, що можуть використовуватися в ядерній промисловості Ірану».