Марк Карні, віднедавна прем’єр-міністр канадського уряду й лідер Ліберальної партії, щойно оголосив дату парламентських виборів — 28 квітня.
Хай там як, а вибори мали відбутися до кінця цього року. Іще три місячі тому, коли у відставку подав попередній прем’єр-міністр Джастін Трюдо, скидалося на те, що після понад дев’ятирічного перебування у владі Ліберальну партію чекає тотальна поразка. Опитування суспільної думки показували, що перевага Консервативної партії сягає 30% і єдиним питанням залишалося, як сильно знизиться рейтинг лібералів.
Лідер Консервативної партії П’єр Поел’євр обрав концепцію «brokenism/нищення» як стратегію боротьби з лібералами. «Brokenism/нищення» — це система вірувань, яку в журналі «Tablet» у 2022 році розкрутила Алана Ньюгауз. Суть ідеї в тому, що все навколо зіпсоване і ми просто маємо це все знищити дощенту. Я особисто вважаю, що деякі речі зіпсовані, а деякі цілком ок, але більшість моїх друзів, які підтримують консерваторів, це прибічники терміну «brokenism/нищення», що зближує їх із прихильниками президента Трампа.
Здавалося б, що ця стратегія може принести консерваторам легку перемогу, бо втома лібералами вже сягнула зеніту. У цей момент, як би парадоксально це не звучало, на допомогу лібералам прийшов президент Трамп, який спочатку вирішив нав’язати Канаді нищівні торговельні тарифи, а потім поставив під сумнів канадську суверенність, зазначивши, що Канада повинна стати 51-им американським штатом. Дії Трампа пробудили канадців від довгої летаргії, в якій вони перебували роками, а лібералам дали шанс на «нове дихання».
Партія обрала своїм лідером Марка Карні, дуже цікаву, хоч донедавна і мало відому у ролі політичного «оператора» постать. Карні — це відомий економіст, дуже вправний менеджер і банкір. Спершу він був хорошим керівником Центрального банку Канади, а потім очільником Центрального банку Англії у сповнені хаосом часи Брекзиту. Нині він узяв на себе непересічне завдання — спочатку втретє подолати вітчизняних консерваторів, а потім стати до бою з президентом Трампом заради збереження канадської економіки й суверенності.
У цьому пункті варто пошукати подібностей між Канадою й Україною та між США й Росією. Як би дивно це не звучало, паралелі такі очевидні, що аж неправдоподібні.
Союзники Америки здивовані двома речами, які Дональд Трамп зробив з моменту повернення до влади. Одна з них — це подібність зовнішньої політики США з російською. Друга — це його одержимість на пункті анексії Канади. Ось ключ до розуміння цих двох нібито суперечливих кроків: вони між собою пов’язані. Трамп думає про Канаду так само, як Владімір Путін думає про Україну.
Незрозуміло, як ця ідея спала йому на думку. Але ідея, що Америка повинна думати про Канаду так само, як Росія мислить про Україну, — як про ледь-ледь відмінного сусіда, по суті, продовження себе самого — живе вже щонайменше 4 роки. Людиною, яка запропонувала цю аналогію, був Путін.
Трамп поділяв погляди Путіна на Україну як слабку, залежну й готову до анексії. У 2014 році він захищав путінське захоплення Криму, стверджуючи, що «мешканці Криму, з того, що я чув, хотіли б бути з Росією». Через два роки Трамп повторив, що Крим має бути російським. Фіона Гілл, експертка у темі Росії в Раді національної безпеки Трампа, згодом сказала репортеру «The New York Times» Девіду Сенґуру, що «Трамп ясно дав зрозуміти, що вважає, що (…) Україна, і вже точно Крим, мають бути частиною Росії».
«Погляньте, як Австрія й Німеччина, США й Канада живуть поруч», — написав Путін у своїй статті 2021 року. Він зазначив, що ці об’єднані в пари країни «близькі з точки зору етнічного складу, культури, а насправді й ділили одну мову», вони «дуже тісно інтегровані» і «мають дуже умовні, прозорі кордони».
Малоправдоподібно, щоб Трамп, який рідко читає далі заголовків, звернув увагу на статтю Путіна. Але те, як він говорить про анексію Канади, тривожно нагадує те, як Путін говорить про анексію України.
У своїй промові 9 лютого Трамп фантазував про стирання кордону між США і Канадою. Він звучав химерно, наче це Путін говорив про кордони між Росією й Україною. «Задумайтесь, якою прекрасною була б ця країна без цієї штучної лінії, що пролягає посеред неї», — сказав Трамп, маючи на увазі кордон із Канадою. «Хтось багато років тому намалював її під лінійку».
Два тижні тому, стоячи перед Білим домом з Ілоном Маском, Трамп знову роздумував про стирання кордону з Канадою. «Якщо прибрати цю штучну лінію… і подивитися на цю прекрасну структуру Канади і Сполучених Штатів, ви ніде у світі не побачите нічого подібного», — розмріявся він уголос.
Через два дні, під час зустрічі з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте, Трамп знову торкнувся теми поглинання Канади. «Візуально це була б найнеймовірніша країна. Якщо ви подивитеся на карту, то побачите, що вони провели штучну лінію прямо посеред неї — між Канадою та США», — жалівся він. «Це безглуздя».
Єдина надія на те, що Трамп залишиться вірним своїй теперішній стратегії, яка зводиться до того, що він має великий дар створювати хаос і кризи, які так чи сяк, раніше чи пізніше, вирішуються, але Трамп завжди наголосить, що це виключно завдяки ньому.