Шок, викликаний у світі поведінкою новоспеченої американської адміністрації та ще не коронованого короля Америки, помалу стихає. Усе це було майже очікувано, проте ефект несподіванки таки вибив багатьох зі стану рівноваги. Аж настільки різких кренів від Дональда Фредовича не очікували.
Ну тобто амбіції, можливості, популізм, шокова терапія — це зрозуміло. Але масовий психоз політичних еліт у Конгресі США в брєжнєвському стилі часів XXVI з’їзду КПРС таки добре шокували. Невже ніщо не може бути вічним, коли за справу беруться аж такі професіонали? Навіть потужний форпост свободи й демократії здатен розтанути під натиском бла-бла-бла? Не хочеться вірити.
Утім, до цього, здається, усе йшло. Передвиборча катавасія так нагріла повітря на північноамериканському континенті, що плавити почало буквально все і всіх. Якщо вірити Bloomberg, період між обранням Трампа та його інавгурацією виявився буквально благом для найбагатших людей світу: індекс S&P 500 досяг кількох історичних максимумів. Інвестори кинулися на ринки акцій і криптовалют, очікуючи, що політика Трампа буде вигідною для бізнесу. Ну а багатії особисто побігли заручатися підтримкою в новообраного відновлювача величі Америки, вносили мільярди в його інавгураційний фонд, запрошували на гостину тощо. Їхні сяйливі обличчя добре зафіксовані на фото з інавгураційної церемонії.
Читайте також: Складний-простий світ: післямова до переговорів «Зеленський – Трамп»
Чи сяють вони сьогодні так само? Хтозна. Знадобилося всього 50 днів, щоб мільярдери, які поставили на Трампа, за даними Bloomberg, втратили $209 млрд. І це ще не кінець. Ілон Маск — мінус $148 млрд, Джефф Безос — мінус $29 млрд, Сергій Брін — мінус $22 млрд, Марк Закерберґ і Бернар Арно — по мінус $5 млрд. Тоді як адміністрація Трампа заявляє про свої фантастичні успіхи й ефективність, компанії, які стоять за статками учасників інавгурації, виявились одними з найбільших невдах, знизивши сукупну ринкову вартість на 1,39 трлн доларів із 17 січня, останнього торгового дня перед інавгурацією.
Аналітики різних мастей тепер ретельно аналізують, у що це взагалі може вилитися чи перерости, що чекає Америку та світ за роки другого правління Трампа… Але не менш цікаве запитання: як це сталося? Що спонукало чи спокусило американців зробити такий вибір? Тут є над чим поміркувати. І якщо добряче заглибитися, це робота не на один рік. Америка велика, багатогранна, багатолика й мультизагадкова.
Утім, багато що й так зрозуміло. Один із ключових моментів, який непогано відіграв свою роль, — цінності. Точніше, спекулювання, маніпуляції та використання їх для привернення уваги електорату. Якщо дуже коротко, то кожній групі виборців обіцяли те, що вона хотіла почути. Часто без конкретики, але із запевненням, що ця важлива деталь у пріоритеті. Або й не обіцяли. Люди часто чують і читають, що їм хочеться, а не те, що є насправді. Точно як в Україні 2019 року. Тоді в кожного, хто голосував за нашого найвеличнішого лідера сучасності, також була своя особиста причина поставити галочку навпроти прізвища Зеленський. По приколу, чи на зло Порошенку, чи просто на зло, чи з вірою у світле майбутнє, що нові — це краще за старих тощо. У будь-якому разі це спрацювало.
З американським найвеличнішим лідером те саме. Бізнес наївно повірив, що зможе за Трампа примножити статки й заробити казкові багатства. Набожні американці з різних конфесій голосували в його особі проти абортів і за традиційні цінності. Фермери побачили в Трампові людину, яка захистить їхні інтереси, бо дбатиме про національного виробника. І навіть багато представників численної української діаспори також голосували за нього, адже звикли переважно голосувати за республіканців, бо ті за традиційні цінності й проти абортів. Хоча Трамп їм в очі казав, що українське питання його не надто цікавить. Він уріже допомогу Україні, і хай їй допомагає Європа. Його ж цікавить, щоб війна просто закінчилась, і байдуже, на яких умовах, бо Путін його друг і він за мир.
Читайте також: Гра у геополітичний покер. Як Путін хоче переграти Трампа
Складно назвати такий набір аргументів переконливим, але на багатьох українців це подіяло. Щось собі додумали, щось дофантазували, а щось недочули.
Пікантності додає той момент, що на граблі електорат вирішив стати вдруге. Але якщо зважити, що в людей і з пам’яттю часто не надто добре, а не лише зі слухом чи зором, вони все швидко забувають, то чому б знову не вибрати Трампа, з яким не буде нудно.
Врешті, демократи теж зробили максимально можливого для приходу епатажного містера Дональда. І проблема не в заміні кандидатів на півдорозі. Градус лівизни й лібералізму для досить консервативної і навіть подекуди пуританської Америки останнім часом був завеликий. У деяких моментах демократи просто перегнули палицю. Чимало ініціатив, які виходили з демократичного табору, можна було вже трактувати як наїзд на цінності, які важливі для багатьох американців. Принаймні збоку це мало такий вигляд. А Трамп з командою, звісно, цим скористалися.
Бо цінності в житті людини, як і в суспільства, мають надважливе значення. Вони допомагають нам залишатися людьми в найнесприятливіших для цього обставинах. Тримають на плаву та вказують шлях руху й розвитку, підказують правильні рішення і не дають зійти із цього шляху, зрадити, зіпсуватися, перетворитися на худобу. Вони спонукають до правильних вчинків і допомагають підтримувати в спільноті гідний рівень людяності, коли всім комфортно й безпечно.
На жаль, цінності можуть бути і маніпулятивною категорією. Ними жонглюють, їх продають і використовують як приманку.
Не знаю, носіями яких цінностей є конкретні люди, що прийшли до влади в США. З їхніх біографій це не чітко прочитується, реальна поведінка набагато промовистіша, але і в ній мало зрозумілого. Те, що вони малюють собі хрести на лобі, аж ніяк не характеризує їх як добрих християн. Навпаки. Мене це бентежить, бо будь-яка показна релігійність відштовхує, якщо слова не відповідають вчинкам. Жадібність до грошей, зверхність, самозакоханість, брехливість і хамство — це точно не ознаки доброго християнина, без різниці — католика, протестанта чи православного. Врешті, християнин щонайменше має бути милосердним. А милосердя, у моєму розумінні, не передбачає навмисного припинення обміну розвідданими з країною, яка захищається від агресора, бо через це може зрости кількість жертв серед цивільних чи вже не надаватимуть допомогу для самозахисту.
Говорячи про цінності, особливо в контексті виборів, завжди варто пам’ятати про таке. Красиві слова, на відміну від дорогого костюма, нічого не коштують. Велику ціну доведеться заплатити вже потім, коли вони виявляться оманливими. У світі, де так багато неправди, де слово часто немає ваги, на жаль, знайдеться багато охочих маніпулювати іншими. І під роздачу найперше потрапляють саме чесні, щирі, довірливі. Хто чемно дотримується приписів, заповідей, правил, законів, намагається за ними жити. Таких людей дуже легко задурити.
Голосуючи за кандидата від політсили, яка декларує певні цінності, обіцяє дотримуватися їх і відстоювати, варто пам’ятати, що передусім йдеться про вибір цілком конкретної людини, яка може просто маніпулювати і партією, і виборцем, і важливими для суспільства моментами заради здобуття влади.
Важливо не вестися на популізм, харизму, створений штучно образ кандидата, а вникнути в його суть. Минуле, родинні зв’язки, друзі можуть багато розповісти про людину, якими цінностями вона насправді живе, які в неї реальні принципи й у що вона насправді вірить.
Те, що відбувається нині в США, має стати уроком не лише для американців, а й для інших націй і насамперед для нас, українців, якщо цінності все ще мають значення. Тут і про усвідомлення відповідальності за свій вибір, і про візію майбутнього, і про банальне самозбереження та виживання. Привести до влади компанію авантюристів, популістів чи ліквідаторів здорового глузду досить легко, були б гроші. Тільки потім це може запустити незворотні процеси.
Зрозуміло, який шок переживає сьогодні Америка від того, що навибирала. Як нелегко зараз протистояти натиску безглуздя. Проте не так просто взагалі залишатися в житті добрим, чесним і вірним своїм цінностям всупереч модним трендам. А хто відважується це робити, має наважуватись і визнавати свої помилки й виправляти їх.