Поки увесь світ в очікуванні зустрічі президента Зеленського з американськими сенаторами та, зрештою, президентом США Трампом, моя стрічка зранку не стихає від новини про загибель Василя Ратушного – воїна, який був оператором безпілотних літальних апаратів у підрозділі «Птахи Мадяра». Захисник загинув 27 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання унаслідок прямого влучання російського FPV-дрона.
Василь Ратушний – син письменниці, журналістки Світлани Поваляєвої та брат Романа Ратушного, який загинув поблизу Ізюма на Харківщині у червні 2022-го.
«Мій старший син, моє життя», – так у фейсбуку написала Світлана Поваляєва. Складно уявити, що зараз відчуває мати, це не описати словами… «Хлопці, твої побратими, вижили, знай це – все прилетіло в тебе», – пізніше додала вона.
Пані Світлано, дякуємо Вам за гідне виховання своїх синів! Ця втрата непоправна, бо нині гинуть найкращі та найхоробріші. Гинуть ті, хто виріс у вільній Україні, ті, кому пощастило не жити за радянської окупаційної влади, але ті, кому зараз, за понад 30 років незалежності, доводиться своїм життям виборювати, щоб Україна залишалася вільною та неподільною.
Нині мусимо не забувати про те, що йде війна і не забувати те, за що бореться Україна. Бо тут, у Києві часом, стаючи свідками випадкових розмов, складається враження, що, на жаль, забули.
Так, стомилися всі, але, ось відверто, якомога менше хочеться чути історій про «стомлених» в тилу на кшталт, що хтось не був на морі кілька років, про організацію помпезних святкувань день народжень, випускних, весіль… Нині, напередодні закінчення навчального року, викликають гірку посмішку історії про організацію дороговартісних випускних і бажано десь на заході України «дорого-багато». Даруйте, якщо ображаю чиїсь почуття, та можливо варто нарешті запровадити якийсь мораторій на такі святкування у країні, де йде кривава війна. Можливо вже варто на четвертий рік війни перейти на воєнні рейки, і я говорю не тільки про економіку країни, а про те, щоб на ці рейки люди нарешті перейшли у себе в голові!
Так, «життя одне» (найпоширеніша відмовка тих, хто в тилу думає, що війна десь далеко і від них нічого не залежить), але так само життя одне і в наших військовиків – людей, що боронять країну на передовій.
Найменше, що зараз можемо зробити, щоб вшанувати пам’ять Василя та Романа Ратушних, усіх полеглих захисників України, це задонатити на рахунок Leleka Foundation Ukraine. Це, зокрема, прохання мами Героїв – Світлани Поваляєвої, яка відмовилася приймати пожертви на свою картку.
Шана кожному воїну!
Шана матерям, чиї діти захищають українську землю!
Шана Василю Ратушному!