Європа переживає кризу оборони. Насувається катастрофа
Мюнхенська конференція з безпеки може видаватися центром світу — принаймні трансатлантичним можновладцям, які відвідують захід щороку в середині лютого. Але цього року як на публічних дискусіях, так і на приватних зустрічах у рамках конференції відгонило недоречністю. Адже рішення про майбутнє Європи більше не ухвалюються в Європі. Вони формуються в телефонних розмовах між Вашингтоном і Москвою, а надалі про них торгуватимуться в Саудівській Аравії.
Європу, включно з Україною, не виставили на стіл, але вона є в меню.
Льодовиковий період між Сходом і Заходом, який розпочався після нападу Росії на Грузію 2008 року, скінчився. Президент США Дональд Трамп чітко дав зрозуміти, що його мета — вивести Кремль із «холоду». Байдуже на минуле, звернімо погляди в майбутнє — новий девіз Трампа. Це полегшує життя ворогам Америки і значно погіршує життя союзникам. Колишні жертви і спільні цінності не варті виїденого яйця в новому транзакційному світі.
Емоційні реакції — цілком виправдані. Європейцям має бути соромно за свою легковажність і боягузтво. Їм варто оплакувати жертви, принесені Україною. Варто злитися на своїх лідерів за те, що втягнули їх у цю халепу. І варто боятися за свою долю за нової епохи, де правда за силою.
Піддавшись ядерному шантажу, ми тепер маємо жити з наслідками: нинішньою агресією і поширенням ядерної зброї в найближчому майбутньому.
Багатьох спантеличила ця ситуація. Якщо адміністрація США наполягатиме на своєму театральному підході до зовнішньої політики з нульовою сумою, це призведе до великих витрат для Сполучених Штатів і завдасть серйозного удару стримуванню Комуністичної партії Китаю. Збоку мало кому схоже, що Америка «знову стає великою».
Європейці можуть критикувати американського президента, якщо хочуть (хоча, мабуть, краще цього не робити). Але не слід звинувачувати його у власних помилках. Це війна на європейських кордонах. Європа власноруч віддала свою оборону на аутсорсинг американцям. Європейці боялися повномасштабної конфронтації з Росією. Перед лицем зовсім скромних витрат їхня єдність і сила волі похитнулися. Путін, попри колосальні витрати на війну, може продовжувати воювати. А Європа без американців не може.
Страх легко переростає в паніку. Європейські лідери зайшли в глухий кут. Поодинці вони не здатні забезпечити надійну військову силу, необхідну для захисту України після припинення вогню. Задля безпеки на тому рівні, який отримала Західна Німеччина в часи Холодної війни, потрібні сотні тисяч військовослужбовців, протиповітряна оборона, логістика, зброя великої дальності — та й багато іншого. Але якщо ці сили не викликатимуть довіри, стануть легкою здобиччю для російських провокацій, які зруйнують систему стримування всієї Європи.
Якщо припинення вогню в Україні надійно не убезпечити, Україна перетвориться на економічну, політичну й безпекову катастрофу; зранену розруху на кордонах ЄС. І навіть обмежені зусилля на підтримку України ще більше послаблять і без того крихку оборону на кордоні НАТО з Росією.
Утім, споглядання проблем не допоможе їх вирішити. Європейці повинні пам’ятати про свої розміри й переваги. Разом із країнам, які не входять до складу ЄС, як-от Велика Британія, мають сукупний національний дохід — 25 трлн. дол. і 600-мільйонне населення.
Тішаться рівнем життя і державними послугами, що їх люди в інших куточках світу (зокрема чимало американців) вважають розкішшю. За бажання, європейці можуть собі дозволити подбати про свою безпеку.
Нам потрібні практичні рішення. Ось одна з пропозицій: новий банк, який має зібрати сотні мільярдів євро на відновлення оборонних запасів. Проєкт вже має підтримку польського уряду, а також схвалення інших урядів (Франції й Великої Британії) і Європейської комісії. Банк, який попередньо назвали «Банком переозброєння», буде створений за зразком Європейського банку реконструкції та розвитку, який сприяв надзвичайно успішному відновленню колишніх комуністичних країн Європи з 1989 року. Та епоха була сповнена надії. Зараз настрої більш похмурі. І на них можна зіграти.