Всім привіт!
Як уже писав деінде, останній тиждень був «захопливий».
Здається, американський президент Тарарамп, ймовірно, намагаючись відволікти всіх від того, як він косячить у США – бо там зараз дійсно «гаряче» – сильно прагне накосячити і з Україною також: то він погрожує виставити Україні рахунок за «трильйони американської військової допомоги», то пропонує відправити військову допомогу США в обмін на прибуток від розробки українських надр… то хоче й те, й те – бо ж раніше уже хизувався грандіозними планами «завершення цієї війни за добу» шляхом прямих перемовин із пудінгом. І все це відбувається за спиною в України та Європи, авжеж. Показово також, що від учора США та росія обговорюють це – у Саудівській Аравії…
Президент України Зеленський хоч цього разу відреагував на цей зомбі-ідіотизм у єдиний правильний спосіб і пояснив, що по суті будь-які домовленості між США та росією, досягнені без залучення України, нічого не варті.
Я б навіть додав ще, що цей зомбі-ідіотизм від Тарарампа не вартий навіть нашої уваги – його слід ігнорувати так само, як і пудінгові погрози застосувати ядерну зброю.
Те саме можна сказати і про решту зомбі-ідіотів у ЄС, які взялися щось буркотіти про «відправку миротворців» до України. Тим часом, хоча для «відправки миротворців» до значно меншого Косово у 1999 році потрібні були 50 тисяч військових, ЄС (ба, навіть з усіма нинішніми європейськими країнами-членами нато) заледве спромігся, щоб зібрати таку силу. Окремо слід сказати, що слово «миротворці» складається з двох частин.
«Мир» і «творення».
Тобто, «миротворців» відправляють, щоб «створити» та «підтримувати» мир [англ. peacekeeping – «підтримка миру»].
Менше з тим, якщо я не проспав якісь важливі події останньої ночі, в Україні немає миру, який можна було б підтримувати. І, покладімо руку на серце, хай навіть Тарарамп і пудінг про щось домовляться й оголосять «припинення вогню сьогодні о 09.00» – то скільки ще лишилося наївних людей, які «повірять» у те, що пудінг дійсно накаже перестати стріляти сьогодні о 09.00, а тоді і завтра також, бо ж він це «пообіцяв» Тарарампу. І скільки ж наївних дурників досі всерйоз сприймають заяви Тарарампа?
Тож і не дивно, що ця ініціатива розвалилася, – як і багато попередніх осяйних ідей тих самих зомбі-ідіотів.
Підібʼємо підсумки: треба просто все це ігнорувати. От точно, не варто навіть слухати новини на цю тему (яким би «складним» не видавалося це завдання).
Набагато важливіші події на Андріївському напрямку: в утримуваному ЗСУ «котлі» між Костянтинополем і Дачним та навколо нього. За останні п’ять днів ситуація там загострилася настільки, що я аж мусив написати це «оновлення».
Почнемо з того, що раніше цей котел утримували такі підрозділи, як 33-тя механізована, 46-та та 79-та аеромобільні бригади: ще два місяці тому вони тримали позиції на схід від Курахового, а потім і це поселення…
Від 14 лютого росіяни почали наступати на північ і захід від Костянтинополя, а з боку Зеленівки (що на південний схід від Костянтинополя) — на північ і північний захід. Очевидно, з наміром розбити українські підрозділи, які на той момент перебували в котлі. До 15 лютого «хтось» у Києві, схоже, нарешті (хоч і з запізненням) зрозумів, що грі кінець… або ж командири на місцях почали діяти самостійно, оскільки вищі керівники недостатньо некомпетентні. Хай там як, ЗСУ почали виводити війська з котла. Першою вийшла 33-тя механізована, за нею — 46-та. Паралельно туди перекинули (недосвідчену, погано сформовану і навчену) 157-му мехбригаду, чим росіяни оперативно скористалися: окрім того, що станом на 16 лютого вони вже взяли під контроль Андріївку, то ще й одночасно атакували Костянтинопіль і Улакли. Де-факто відрізавши дорогу з котла: солдати ЗСУ, які тоді ще перебували на схід і північ від Улаклів, були змушені просочуватися до Костянтинополя через поля і лісосмуги на північ від Улаклів.
Крім як «трагічною» цю ситуацію не назвеш, адже станом на вчорашній ранок евакуацію досі не було завершено. Росіяни не лише просунулися далі на захід і північ від Андріївки (на щастя, хоча б не на південь), але й закріпилися в Костянтинополі та захопили Улакли майже цілком. А це означає, що вивести війська, які залишилися, з того котла з кожною хвилиною стає все важче.
Це логічний результат того, що люди, які вважають евакуацію з подібних котлів у 2014 році чи не найбільшими своїми професійними досягненнями — фактично, «тактичними успіхами» — досі командують ЗСУ.
До речі: як завжди, посеред цієї колотнечі звільнили і замінили командира 33-тьої мехбригади. Бо, знаєте, в умовах кризи немає нічого кращого і нагального, ніж звільнення чергового командира бригади. Принаймні, не для командувача Збройних сил України, такого собі генерала фантастичних новин на прізвище Сирський.
Але, знаєте, причин для хвилювання немає. По-перше, кажуть, що новий командир 33-тьої — дуже хороший . А по-друге, Буданов збирається відволікти увагу публіки черговим ударом БПЛА по якомусь російському нафтопереробному заводу. Цього разу в сизрані, в самарській області…
Переклад: Антон Шигімага, Антоніна Ящук
Редакція: Ростислав Семків
Оригінал