Читати шпигунські історії завжди цікаво. Особливо коли вони ще в процесі розкрутки й далекі до завершення. Карколомні повороти сюжету можуть статися в будь-яку мить, задіяні в них персонажі усе ще живі, навіть перебувають при справах, й усе це покрите пеленою здогадок, зливів, провокацій та недосказаності.
Британське видання The Sunday Times нещодавно оприлюднило трохи деталей зі справи Олега Кулініча, колишнього керівника управління СБУ в Криму, якого сьогодні звинувачують у держзраді. Кулініча впіймали на початку повномасштабного вторгнення. Він фактично допоміг окупантам безпроблемно захопити південь України. «Кулініч був найціннішим агентом ФСБ Росії в Україні», – цитує The Sunday Times високопоставленого співробітника української контррозвідки. «Його діяльність можна порівняти з діяльністю Кіма Філбі, який зруйнував МІ-6 зсередини. Його становище дозволяло йому отримувати доступ до життєво важливих секретних даних про оборонний потенціал».
У своїй статті «Як київський Кім Філбі проник у команду Зеленського» журналісти-розслідувачі на основі повідомлень наданих американським джерелом, документів, вилучених з комп’ютера в Москві, розмов із колишніми посадовцями адміністрації президента Зеленського, звітів про лобіювання, поданих до Міністерства юстиції США, та інформації, оприлюдненої під час судового розгляду справи про державну зраду, детально описують, як московський агент потрапив до верхівки української розвідки напередодні війни та «зробив блискучу кар’єру в Службі безпеки України, дослужившись до посади старшого командира та ставши довіреною особою керівника політичної партії Зеленського».
Зробити це було не надто складно, як зазначають в The Sunday Times, – «передвиборча команда Володимира Зеленського вела запеклу боротьбу за владу з чинним президентом Порошенком. І будь-які старожили, готові допомогти, приймалися без належної обачності». Це важливий момент, який, утім не є жодним секретом.
А втім, ключовий гравець у всій цій історії не сам Кулініч. Він був лише одним з агентів феесбешної мережі, створеної ексспівробітником КДБ СРСР, а нині генералом ФСБ Володимиром Сівковичем, колишнім заступником голови Ради національної безпеки України, який утік із Києва у 2014 році, «звинувачений у тому, що наказав застрелити близько сотні проєвропейських демонстрантів».
«Сьогодні Україна стверджує, що він працює на ФСБ і керував мережею російських агентів, які працюють в Україні, Великій Британії та США, щоб повернути Київ під контроль Кремля. Одного з цих агентів, як кажуть, найкращого у Сівковича, судять на закритому процесі за державну зраду за 800 кілометрів на південний захід, у Києві», – акцентує The Sunday Times.
У цьому контексті, особливо зважаючи на «будь-яких старожилів, готових допомогти, які приймалися без належної обачності», не може не непокоїти можлива наявність у команді президента воюючої країни якихось інших темних конячок. Скажімо сьогоднішній голова податкового та митного Комітету Верховної Ради України та одна з ключових постатей команди Володимира Зеленського Данило Гетманцев, любитель «общипувати гусака так, щоб він не кричав» (це він про український бізнес) більш як 8 років перебував в офіційних помічниках Володимира Сівковича в період з 2002 по 2010 роки. Доказів, що він досі працює на свого колишнього шефа, чи на ворожу державу, у відкритому доступі наразі немає, проте його убивча для української економіки законотворчість, податкові ініціативи, які економічні експерти охрестили «податковими диверсіями», регулярне поширення кремлівських наративів все ж викликає серйозні підозри.
Урешті не Гетманцевим єдиним. Якщо добре поколупатися, то в коридорах влади можна знайти цілу колекцію подібних цікавих персонажів із сумнівним минулим. І хоча на цю тему ані президент, ані його оточення говорити не люблять, це проблему ніяк не вирішує, а лише ускладнює шлях України до перемоги над ворогом. Думай…те!