Дональд Трамп, як і обіцяв, запровадив тарифи: зокрема, йдеться про 25 % мита на імпорт до США товарів з Канади та Мексики, 10 % мита на імпорт енергоносіїв з Канади та 10 % мито на товари з Китаю, окрім уже запроваджених 25 %. Наступними можуть стати європейські товари і, за словами президента США, заходи щодо Євросоюзу «будуть дуже значними».
Трамп, схоже, зайняв більш м’яку позицію щодо Великої Британії, зважаючи на добрі стосунки з прем’єр-міністром Кейром Стармером, хоча й додав, що тарифи все ще «можуть бути запроваджені».
«Великобританія вийшла за межі, але я впевнений, що це питання можна вирішити. Подивимося, чи зможемо ми збалансувати наш бюджет», — сказав він, пише The Guardian.
У відповідь на запровадження тарифів Китай зробив аналогічні дії щодо товарів зі США. Зокрема, йдеться про 10 % мита на американську нафту й сільськогосподарську техніку, а також 15 % — на вугілля та скраплений газ. Крім цього, Китай ініціює розслідування щодо компанії Google через ймовірне порушення антимонопольного законодавства, пише Bloomberg.
Дії Трампа викликали шквал реацій. Висока представниця ЄС із закордонних справ і безпекової політики Кая Каллас заявила, що потенційна «торгова війна» між Сполученими Штатами та Європою нашкодила б обом сторонам.
«У торгових війнах немає переможців. Якби США і ЄС почали торгову війну, то єдиний, хто зрадів би цьому — це Китай. Ми дуже взаємопов’язані. Нам необхідна Америка, а Америці — Європа», — зазначила Кая Каллас, яку цитує видання Reuters.
На думку президента Франції Емманнуеля Макрона, останні заяви США змушують Європу бути ще більш обʼєднаною. «Якщо нас атакують в торговельних питаннях, Європа, як сила, яка вважає себе такою, повинна буде змусити себе поважати і, отже, реагувати», — сказав він.
Тим часом, канцлер Німеччини Олаф Шольц заявив, що ЄС також може відповідати на тарифну політику тарифною політикою.
«Торгова війна» Трампа: які її шанси?
Стратегія використання американської економіки для примусу інших країн до поступок — це перевага Трампа у межах його програми «Америка понад усе», що дозволяє йому вирішувати ключові внутрішні проблеми, пише ВВС.
Зрештою, тарифна політика Трампа не нова, адже під час першої каденції він уже впроваджував мита на сталь і алюміній. Хоч тоді Мексика, ЄС та Канада були обуреними такою політикою, ці заходи були більш обмеженими за масштабом.
На думку видання CNN, зараз Трамп відновив свою репутацію нахабної та войовничої сили, яка не бачить різниці між союзниками та супротивниками.
«Для деяких прихильників Трампа це гарний політичний імідж на батьківщині. Але він також посилив враження, яке залишилося від його першого терміну, що він є лише транзакційним гравцем, який більше дбає про можливість заявити про великі перемоги, ніж про суть своїх угод», — йдеться у статті.
Крім того, тарифне протистояння підтвердило, що зовнішня політика США зараз укотре є вираженням мінливого характеру Трампа.
Тим часом, видання The Wall Street Journal нарекло «торгову війну» Трампа «найдурнішою в історії», а Associated Press зазначає, що споживачі все одно побачать наслідки, навіть якщо бізнес сплачуватиме тарифи.
«Кінцеві споживачі не сплачують тарифи напряму. Їх сплачує будь-яка компанія — іноземний експортер чи американський імпортер — яка перевозить товари через кордон. Але це збільшує загальну вартість доставки товарів до кінцевої роздрібної точки, і кожен учасник цього процесу неодмінно підвищить ціни, коли матиме справу з новими митними зборами на кордоні», — переконує видання.
На тлі тарифної політики Трампа обговорюють також виникнення нових альянсів. Наприклад, за даними Австралійського інституту міжнародних відносин, створюється імпульс для можливих тристоронніх відносин між Австралією, Японією та Південною Кореєю.
Однак видання The Economist підкреслює, що має бути достатньо можливостей для того, щоб знайти угоду, яка буде працювати як для Америки, так і для всього світу.
«Республіканцям доведеться визнати, що міжнародна угода — це не жахливе посягання на американський суверенітет, а розумний підхід до уникнення оподаткування, яке шкодить Америці так само, як і іншим країнам. Транснаціональні компанії, які готові боротися з кожним незначним підвищенням податків, повинні визнати, що глобальний мінімум не завдасть великої шкоди їхньому прибутку — і, безумовно, буде набагато менш шкідливим, ніж нескінченні сутички між країнами, які накладають податки на тарифи. Для Трампа це рідкісна можливість стати не автором конфлікту, а економічної мирної угоди», — наголошує видання.