Між лейбористським урядом Британії й Ілоном Маском — американським мільярдером і ймовірним членом адміністрації Трампа — спалахнула запекла суперечка на тлі звинувачень, що Кір Стармер, перш ніж стати прем’єр-міністром, був «глибоко причетний» до скандалу з масовими зґвалтуваннями в Британії десять років тому.
У серії провокаційних і образливих постів на X — своїй соціальній медіа-платформі — Ілон Маск, найбагатша людина світу, назвав британську міністерку Джесс Філіпс, відповідальну за захист людей від сексуального насильства, «апологеткою ґвалтівного геноциду» і «злою відьмою». Раніше, до свого безпрецедентного втручання в британську політику, Маск пропонував мільйон доларів фінансування правій партії Reform UK. Однак затим сталася епічна сварка з лідером партії Найджелом Фараджем. Маск закликав його піти у відставку, оскільки він «не має того, що потрібно» для ефективної роботи.
Маскові звинувачення проти Стармера пов’язані з масштабним сексуальним скандалом, що прокотився кількома містами на півночі Англії десять років тому, коли банди чоловіків (майже всі пакистанського походження) «розбещували» неповнолітніх білих дівчат і неодноразово знущалися з них і ґвалтували. Поліція не квапилася реагувати і відмовлялася вірити дівчатам. Місцева влада нічого не робила, побоюючись, що будь-які звинувачення на адресу пакистанців призведуть до розпалення расової напруженості. Зрештою, після шокуючих журналістських розслідувань, поліція заарештувала більшість причетних. Стармер на той час був директором державного обвинувачення, і саме він санкціонував низку судових процесів, що вилилися у тривалі терміни ув’язнення для багатьох членів банди.
Маск звернув увагу на скандал після низки нищівних викриттів представників лейбористського уряду. Він похвалив ультраправого активіста, який називає себе Томмі Робінсоном і зараз перебуває у в’язниці за неповагу до суду, і зажадав, щоб його випустили на волю. Робінсон був лідером квазіфашистського угруповання, члени якого цькували іммігрантів і навмисно нападали на расові меншини. Фарадж засудив заклик Маска, адже це зазіхання на верховенство права в Британії, потенційно токсичне для репутації Reform UK, у разі її згоди. Маск ураз накинувся, заявивши, що Фарадж, котрий теж близький до Трампа, повинен піти у відставку, а партія має обрати нового лідера. Про великі грошові пожертви більше не йшлося.
Відверті втручання Маска обурили й здивували уряд. Такого ще не було, щоб людина, яка збирається долучитися до американської адміністрації, втручалася в британську політику в такий заангажований спосіб. Протягом двох тижнів Стармер відмовлявся від коментарів, але потім різко засудив Маска, звинувативши в «поширенні брехні і дезінформації якнайдалі і якнайширше». Сказав, що Маск спричинює залякування і погрози розправами, сподіваючись, що ЗМІ підхоплять скандал; що «було перейдено межу», коли «ультраправа отрута» призвела до серйозної загрози Джесс Філіпс. В одному з постів на X Маск заявив, що Філіпс заслуговує ув’язнення, тому що відмовилася замовити урядове розслідування скандалу із бандами чоловіків пакистанського погодження, які знущалися і гвалтували дівчат у північній Англії 10 років тому.
Велика Британія — не єдина союзниця США, яка зазнає нападок Ілона Маска. Він заграє з усіма європейськими правими групами, зокрема тими, які вважаються квазіфашистськими. Нещодавно він похвалив «Альтернативу для Німеччини» (АдН) — ультраправу партію, яку звинувачують у нацистській політиці й поведінці. Наразі партія має непоганий рейтинг, судячи з опитувань, але чимало німецьких політиків обурювалися й дивувалися втручанню Маска за два місяці до загальних виборів у Німеччині, на яких АдН, як очікується, отримає багато голосів. Президент Франції Емманюель Макрон припустив, що Маск намагається безпосередньо втрутитися у вибори.
Заяви Маска сколихнули британську політику. Почасти це пов’язано з тим, що партія «Реформувати Сполучене Королівство» і ультраправі здобувають у Великій Британії, як і в багатьох країнах Європи, дедалі більшу підтримку, особливо серед молодих і розчарованих виборців. Багато колишніх виборців консерваторів і навіть членів партії перейшли на бік цієї партії, а нова лідерка консерваторів нігерійського походження Кемі Баденок, схоже, не змогла згуртувати партію після найгіршої в її історії поразки на виборах пів року тому.
Фарадж дав зрозуміти, що його мета — замінити консерваторів як головну опозиційну силу на противагу лейбористам у парламенті. Він особливо розраховує на молодь і користається з невдоволень високим рівнем імміграції. Минулого року близько 900 тис. осіб мігрували до Британії: більшість легально, але багато й тих, хто прибув на човниках Ла-Маншем нелегально.
Маск вбачав у Фараджі союзника у протистоянні політиці woke й одержимості розмаїттям і расовими квотами в американському і британському суспільному житті. Але зараз лівий активізм у Британії згасає. Людей особливо обурюють витівки поборників «транслобіювання», які наполягають, що чоловікам і жінкам має бути дозволено змінювати стать за бажанням без операції. На їхню думку, це має бути визнано державою і громадськістю. Це призвело до гнівних суперечок щодо визначення поняття «жінка», закликів про можливість користування жіночими туалетами для трансгендерів, вимоги дозволити їм брати участь у жіночому спорті та спроб університетів тиснути на критиків трансактивізму і політики woke. Однак останнім часом рух зазнав великих невдач: здебільшого через те, що деякі вимоги трансгендерів видалися багатьом людям смішними, а почасти через те, що спроба заборонити озвучувати інші погляди засуджується як утиск свободи слова.
Загалом, праві в політиці рішуче виступають проти лівих активістів і тих, хто засуджує британську історію як расистську й колоніальну. Те саме діється в Америці, і кампанія Трампа була сфокусована передусім на засудженні трансактивізму, квот на розмаїття в освіті й на ринку праці, а також толерантності до сексуальних меншин. Маск був одним із тих, хто неодноразово виступав проти такої політики в соцмережах. Тому вважав Фараджа союзником.
Фарадж — вдумливий політик. Він знає, що Маск став у Британії об’єктом кпинів, особливо з огляду на зарозумілі вимоги про поведінку британських міністрів. Але уряд і Лейбористська партія змушені реагувати. Уряд погодився розслідувати скандал десятирічної давнини й повідомив про прийняття нових законів, згідно з якими неповідомлення про спроби розбещення або насильства над дівчатами вважатиметься злочином.
Лейбористи не бажають показувати, ніби діють під тиском Маска. Партія «Реформувати Сполучене Королівство» також дистанціюється від багатого американця і розуміє, що приймати гроші від Маска було б поганою рекламою, а також юридично сумнівним кроком. Партія натомість сподівається на підтримку багатьох інших мейнстримних консерваторів, стурбованих тим, що Баденок досі не змогла справити суттєвого впливу на британську політику або задати новий напрямок Консервативній партії, яку роздирають суперечки.
У лейбористів постала складна дилема. З одного боку, прихильники партії стурбовані зміцненням позицій правих і дотримуються лівіших поглядів, ніж Стармер. З іншого боку, Стармеру необхідно тісно співпрацювати з новою адміністрацією Трампа, яка, ймовірно, буде вороже налаштована до багатьох лівих урядів у Європі. Подейкують, Трамп використовує Маска, щоб залякати лейбористів і змусити до покори новій адміністрації. Але також панує переконання, що Маск став надмірно самовпевненим і зарозумілим, тому за кілька місяців впаде в немилість Трампа і не матиме значного політичного впливу. Тоді вся Європа полегшено видихне.