У перші роки повномасштабної війни офіційний Київ домагався від союзників чітких гарантій вступу до НАТО. Нехай по закінченні активних бойових дій, але — щоб уже напевне. Проте нещодавні заяви Дональда Трампа змушують замислитись: чи реально сформулювати інші надійні гарантії безпеки для України, бодай на певний час? Важливо, щоб вони були дієвими, але не містили обіцянки (хоч і не виключали б перспективи) швидкого вступу до Альянсу. Щоб і Трампа вдовольнити, і не дозволити росіянам зруйнувати Україну.
Важливо пам’ятати, що ситуація, в якій опинилась Україна, а з нею й світ від лютого 2022 року, не має аналогів. Все доводиться винаходити, робити вперше, створювати прецеденти та по ходу аналізувати результативність обраних стратегій. Україна стала полігоном численних дослідів: військових, геополітичних, економічних, психологічних та багатьох інших. Київ не може не захищатися, щоб не дати себе поглинути; світ тишком сподівається відкупитись Україною від великої континентальної війни. Загалом, коли численні іноземні експерти кажуть про «мир», їм переважно йдеться про власний спокій. За невеликим винятком.
Отже, чи є альтернатива чіткій обіцянці про вступ до НАТО, що могла б гарантувати Україні реальну безпеку? Станом на сьогодні з більш-менш реалістичних варіантів промальовуються дві опції. Перша – формування умовного НАТО-біс (термін колишнього польського президента Леха Валенси) на базі двосторонніх безпекових угод, друга — розміщення міжнародного миротворчого контингенту або на лінії зіткнення, або на північному кордоні. Обидва варіанти активно проговорюються в дипломатичних колах та виринають час від часу в заявах президента Зеленського.
Читайте також: Тімоті Ґартон Еш: Тільки членство в НАТО забезпечить Україні майбутнє за прикладом Західної Німеччини
Стосовно умовного «НАТО-біс», йдеться про групу країн, які готові були б надавати Україні військову допомогу не лише зброєю, на випадок нового нападу з боку РФ. Орієнтовним взірцем такої системи могли б стати Об’єднані експедиційні сили Сполученого Королівства (англ. The Joint Expeditionary Force — JEF), створені у 2015 році. Це багатонаціональні збройні формування, які складаються з дев’яти північноєвропейських союзників Великої Британії. Членами JEF є Данія, Фінляндія, Естонія, Ісландія, Латвія, Литва, Нідерланди, Швеція та Норвегія. За потреби, Об’єднані експедиційні сили можуть розгорнути понад 10 000 військових для проведення гуманітарних місій та бойових операцій. Вони мають право діяти самостійно, в співпраці з НАТО або в складі миротворчих сил ООН.
Поки що ніхто не бачив Об’єднані сили на полі бою. Та й 5 стаття статуту НАТО застосовувалася лиш один раз, в 2001-му, після терактів проти Сполучених Штатів. Але Аль-Каїда, що здійснила напади на Світовий торговий центр у Нью-Йорку та Пентагоні у Вашингтоні, на відміну від Росії не мала атомної зброї. А якщо б мала? Хто знає, як зреагував би Альянс на заклик до солідарності. НАТО, станом на сьогодні, це більше символ, ніж дієвий механізм безпеки.
Натомість, появу міжнародного миротворчого контингенту в Україні уявити легше. Вперше цей задум озвучив в Парижі майже рік тому Емманюель Макрон. Франція та Британія вивчали можливість розміщення військ обох країн на лінії розмежування двічі: під час зустрічей президента Макрона та прем’єра Стармера в грудні та в січні. Йдеться про моніторинг дотримання режиму припинення вогню, на випадок мирних переговорів з Росією. Питання про можливе введення миротворців обговорювалося також на останньому засіданні в форматі Рамштайн у січні.
2 січня президент України Володимир Зеленський заявив, що Україна підтримує ініціативу Франції щодо розміщення миротворців. Гіпотетично, основну частину контингенту могли б сформувати такі країни, як Франція, Німеччина, Італія, Польща і Великобританія. Згідно з припущеннями агентства Reuters, миротворча місія може бути сформована коаліцією з п’яти-восьми країн. Йдеться про контингент на 40 000 військовослужбовців. За схемою ротації, потрібно буде підготувати ще стільки ж військовиків.
Читайте також: Петро Порошенко: «“Гарантії” поза НАТО нікого ні від чого не врятують»
«Якщо говоримо про серйозний контингент… Наприклад, про Одеський регіон, наприклад, про Францію, то вони повинні говорити не просто про контингент, але й про флот. Як повітряний, так і морський. Тобто така присутність це не про кількість людей, але й технології, кораблі, літаки тощо»,– зазначив цими днями український президент.
Задум лише торує свій шлях у головах західних політиків. Польські лідери, зокрема, вважають, що ідея добра, але держави, які мають спільний кордон з Україною, не мусять брати участь у його втіленні. Німці, на рівні суспільної думки, саму ідею підтримують, але — чужими руками, без німецьких солдатів, та за згоди Росії.
Президент Європейської Ради Антоніу Кошта скликає 3 лютого в замку Лімон неформальну зустріч за участі глав держав та урядів країн ЄС. Провідна тема саміту – зміцнення європейської оборони, спільні безпекові ініціативи та ресурси під них. Поки справа дійде до реальних кроків у можливому розміщенні миротворчого контингенту, вже починають працювати спільні військові виробництва на території України.
Звичний світовий порядок давно дав тріщину та йде в минуле. Яким буде новий, багато в чому залежить від того, коли і чим закінчиться війна в Україні. Це починають розуміти все більше світових лідерів, не лише дружніх. Диктаторські режими мобілізуються та не бажають, як бачимо, відмовлятися від своїх намірів. Чи зуміють об’єднати зусилля прихильники свободи? Не факт, але бодай почали думати в правильному напрямку.