Цей стан, про який я пишу в Методі, в Євангелії описано Зимою.
Зимою Народження Бога і зимою Кінця світу.
«Молітесь, щоб ваше бігство не трапилось зимою»1.
І ця зима тепер у світі – і моїй поезії.
***
Зимою, в покинутих гніздах, живе сніг.
Білими мертвими птицями, що завмерли на вітру.
Зимою, в пташиних гніздах, живуть спогади.
Там живе високолете літо.
Зимою, в покинутих пустках, холод і чорнодух, сліди сажі.
Там живуть ті, хто давно померли і не знайшли собі місця.
Там живе їх дух, неприкаяність і сирітство.
Зимою, в розбитих містах, живе сліпота вигорілих вікон.
Там плаче одна вселенська туга по всьому покинутому.
Зимою, – у світі, де щезла Любов, – немає нікого улюбленого.
Ніхто ні до кого не лине.
Зимою, в порожніх душах, живе смерть.
1 Матвія 24.20