Ця стаття мала б бути написана моїм харківським колегою – істориком та краєзнавцем Едуардом Зубом, який багато років займався дослідженням історії репресій у своєму регіоні. Остання стаття Едуарда була опублікована у червні 2022 року. У той же час, попри 57 років, він вступив до 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». 4-го вересня 2022 року він був поранений поблизу Соледару, а 14-го листопада – зник безвісти під час штурму ворогом українських позицій та відходу з них частин 93-ї окремої механізованої бригади. Станом на зараз Едуард Зуб вважаються зниклим безвісти…
Заголовний кадр фільму «Ужасы Харьковской чрезвычайки»
Фільм про ексгумацію жертв харківської ЧК є третьою частиною кінохроніки, переданої федеральним архівом Німеччини Довженко-Центру. Він відомий дослідникам, і навіть є у вільному доступі у мережі інтернет – але у дуже поганій якості.
Будинок по вул. Чайковській (нині – Михайля Семенка), 16, де знаходився концтабір та місце розстрілів харківської губЧК
Радянська влада перебувала у Харкові з січня до червня 1919 року. За цей час у цьому місті, як і в Києві, було страчено певну кількість «контрреволюційного елементу», а також – кримінальних злочинців. У той час кружляли чутки про «понад 1000 тисячу» страчених. Але Євген Зуб встановив, що спеціально створеною комісією усі жертви були ретельно підраховані: загалом було ексгумовано 286 трупів у десяти похованнях.
Траншея, що йшла перпендикулярно нинішній вул. М. Семенка, попередньо викопана для нових жертв ЧК. Ліворуч помітно колючий дріт, який оточував територію будинку на вул. Чайковській, 16
Найбільша кількість страчених – 107, була виявлена на подвір’ї будинку на вул. Чайковській, 16 (нині – Михайля Семенка), де радянська влада зробила концтабір для контрреволюціонерів. Прилегла до будинку територія була обнесена колючим дротом, а на подвір’ї викопано кілька траншей для тіл страчених. От саме цей та прилеглі будинки, а також – траншеї та тіла, й потрапили до об’єктиву кінохроніки, переданої нам з Німеччини.
Прямо у кадрі – будинок №21, який у майже первинному стані дійшов до наших днів, праворуч – будинок №16. Лише рівень вулиці значно піднявся за рахунок прокладання комунікацій та асфальтування. Попереду баришня-статистка у святковій білій сукні, на підборах та модному капелюшку гуляє територією колишнього подвір’я концтабору та здовж розритої братської могили
Нині ця вулиця носить ім’я Михайля Семенка. Всі будинки, які фігурують на німецькій кінохроніці, дійшли до наших днів у майже недоторканому вигляді.
Комендантом концтабору на Чайківській, 16 був «легендарний» Степан Саєнко – про нього багато було написано, як про одного з головних харківських катів. Хоч насправді, головна відповідальність за жахливі катування, які дійсно мали місце, передусім лежала на голові харківської губЧК Сильвестрові Покко та його заступнику Савелію Ціклісі – але вони, зазвичай, майже не згадуються тими, хто писав про злодійства харківських чекістів.
Черга мешканців Харкова оглядає тіла ексгумованих жертв ЧК
Іще одна велика братська могила з 97 тілами була виявлена білогвардійцями біля в’язниці на Холодноярській Горі. Але про неї білогвардійська преса писала дуже мало: там виявились переважно страчені кримінальні елементи.
Працівники медично-судової експертизи здійснюють ексгумацію братської могили
Факти нечуваних знущань та звірств у харківській ЧК були використані білогвардійською пропагандою на свою користь, і призвели до таких самих трагічних наслідків. У Харкові білогвардійцями було заарештовано близько 2 тисяч заручників – з числа робітників та членів їх родин. У грудні 1919-го майже 1200 із них було брутально вбито або розстріляно не зважаючи на вік та стать…
Понівечені та частково розкладені тіла були викладені під сонцем на загальний огляд. Поруч прогулюється баришня з парасолькою від сонця