За півгодини після першого удару по залізниці у селищі Буди Харківської області 13 липня 2024 року, Росія ударила туди знову. На місці вже працювали рятувальні та комунальні служби. Як наслідок двоє загиблих та понад двадцять поранених, серед яких і рятувальники, і поліцейські. Загиблі — начальник Харківського районного управління ГУ ДСНС у Харківській області, підполковник Артем Костиря та поліцейський, старший сержант Олексій Кощій.
Від початку повномасштабного вторгнення Росія не вперше вдається до такої жахливої «тактики». Коли рятувальники розгортають оперативну роботу на місці першого удару, російська армія націлюється туди знову. Таким чином, вони не просто вбивають більше людей, але й позбавляють Україну можливості рятувати те, що вони намагаються знищити. Без «надзвичайників» робити це неможливо. Від початку повномасштабного вторгнення в Україні вже загинули 97 рятувальників, 395 — поранені, ще четверо — у російському полоні. Під час нагородження з нагоди Дня рятувальника 17 вересня 2024 року президент України Володимир Зеленський наголосив, що від початку повномасштабної війни працівникам ДСНС довелося понад 170 тисяч разів виїжджали на місця обстрілів. Нині в деяких регіонах, зокрема прифронтовій Харківщині, критично бракує рятувальників. У розмові з Тижнем раніше деякі пожежники розповідали про відрядження у прифронтові регіони, аби підтримати тамтешніх колег, також про підтримку технікою та обладнанням від колег з-закордону, але за нинішніх умов, — цього недостатньо.
Гуманітарна підтримка від партнерів
Від початку повномасштабного вторгнення ДСНС отримує підтримку від багатьох держав-партнерів України: США, Німеччини, Данії, Норвегії, Польщі, Кореї та інших. Загалом на сайті служби можна знайти інформацію про допомогу від 16 країн та однієї організації — МАГАТЕ. В основному це різноманітне технічне оснащення та службові автомобілі — вкрай потрібні на сьогодні речі. Однак для посилення та адаптації до воєнних загроз потрібна системна підтримка.
З 2015 року Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ) співпрацює із Державною службою із надзвичайних ситуацій (ДСНС), намагаючись посилювати можливості української служби. Так, у межах проєкту «Підтримка державного та муніципального управління надзвичайними ситуаціями в Україні», який в організації триватиме до 2026 року, GIZ прагне посилити використання роботизованих систем для пожежогасіння. Перші системи, як от робот для пожежогасіння Alpha Wolf, вже було «протестовано» під час складних пожеж у Києві та Борисполі ще у 2022-2023 роках. Нещодавно GIZ передало ДСНС два роботизовані всюдиходи, які призначені для гасіння та переміщення автомобілів і можуть керуватися із відстані до 300 метрів. Використання роботів під час надзвичайних ситуацій, зокрема, для гасіння пожеж може значно вплинути на роботу українських рятувальників. Найперше, це допомагатиме уберігати життя пожежників чи інших «надзвичайників» у разі ліквідації наслідків російських ракетних ударів, оскільки роботом можна керувати на відстані. По-друге, це допоможе активніше залучати жінок до роботи у ДСНС. Одна із причин, чому у пожежній службі по усьому світу працює не так багато жінок, — це потреба сильної фізичної підготовки для виконання певних завдань. Використовуючи роботизовані комплекси, ця перешкода зникає.
З цим у коментарі Тижню погоджується й інструктор із пілотування операторів роботизованих комплексів пожежогасіння, викладач Національного університету цивільного захисту міста Черкаси Михайло Пустовіт: «Керувати сучасними роботизованими комплексами можуть навіть діти… Наскільки я знаю, багато підрозділів набирають нині дівчат саме як пілотів роботизованих систем. Це вже тренд». Після навчання в Австрії та Німеччині, Михайло нині працює над програмою підготовки операторів роботизованих комплексів пожежогасіння. За цією програмою готуватимуть як курсантів, так і вже досвідчених пожежників.
Пожежна децентралізація
«У Німеччині працює 32 тисячі незалежних пожежних служб», — розповідає Тижню Крістіан Пошманн, у минулому пожежник, а нині проєктний менеджер GIZ, який опікується програмою посилення державних та муніципальних служб із надзвичайних ситуацій. Більшість німецьких пожежників — це бригади добровольців, які готові реагувати 24/7, однак працюють в інших професіях. В Україні ж, з огляду на радянську спадщину, — централізована система служби із надзвичайних ситуацій.
Згідно із Законом України «Про співробітництво територіальних громад», з 2014 року громади можуть формувати місцеву пожежну охорону і такі приклади вже є у багатьох областях, однак, як відзначає Пошманн, із початком повномасштабної війни їхня кількість скоротилася і причини не тільки у браку людського ресурсу. «Муніципальні пожежні станції, які вже наявні, також потребують вдосконалення», — каже він, адже такі підрозділи часто створювалися після короткого кількатижневого навчального курсу для місцевих добровольців пожежної служби і цим же курсом і обмежувалися. А для ефективної командної роботи цього недостатньо.
Одне із завдань, які ставить перед собою GIZ в Україні, — це посилити та розширити мережу місцевих пожежних служб. І це не проста справа. «Німеччині та європейським країнам потрібно було 200 років, аби сформувати традицію допомагати собі самим — наш вогонь, наше село, наша проблема», — каже Пошманн. Водночас, виховання цієї традиції в Україні нині життєво необхідне, зокрема, для віддалених від великих центрів громад. Адже якщо немає місцевої пожежної служби, то час для доїзду пожежної бригади із найближчого обласного центру чи більшого містечка до місця пожежі, може бути вкрай довгим. Через погані дороги та відстань, подекуди, українським пожежникам може знадобитися до 30 хвилин, аби прибути на місце пожежі. За таких умов, вже може й не залишитися, що рятувати. Якщо ж у селі чи невеликому, віддаленому від великої пожежної станції, містечку буде своя волонтерська пожежна служба, то вона зможе одразу ж зреагувати на надзвичайну ситуацію.
Повномасштабна війна Росії проти України ставить перед українцями більше викликів, ніж, як видається, можна подолати. Водночас без їхнього вирішення майже неможливо рухатися далі. Реформуючи та посилюючи пожежну та рятувальну службу, Україна посилює можливості виживання своїх громадян у цій надскладній та жорстокій війні.