Повернення викраденого під час війни мистецтва є не лише питанням відновлення справедливості, а й кроком до збереження культурної спадщини людства. Цей процес потребує продуманої стратегії від держави та налагодженої міжнародної співпраці.
У випадку з українським мистецтвом, яке вкрала Росія, це багатокомпонентне явище.
По-перше, йдеться про зміну атрибуції у музеях світу. Українські науковці та музейники наполегливо домагаються коректних підписів про українське походження митців і ці зусилля вже дають плоди.
По-друге, потрібен комплексний підхід у представленні українського голосу в історії мистецтв. Днями в одному з найбільших видавництв наукової літератури Routledge виходять друком одразу знакова в цьому сенсі книжка. «Заплутані історії мистецтва в Україні» розповідають про те, як, де, коли, у яких умовах, за яких обставин формується наратив про мистецтво в Україні, починаючи з осередків церковної археології та університетів у ХІХ столітті і донині, і як друкована періодика, кураторство, виставкові проєкти стають шляхами продукування знання про мистецтво.
По-третє, необхідне документування злочинів Росії щодо української культурної спадщини в нинішній війні та напрацювання стратегій повернення вкраденого мистецтва та компенсації за втрачене.
Минулого року в Україні створили віртуальний Музей вкраденого мистецтва. А тепер Віртуальний музей вкраденого мистецтва, linza agency та Фонд Гайнріха Бьолля запрошують експертів музейної справи, культурної памʼяті та репатріації мистецтва на обговорення перспектив культурної спадщини України, яку викрала або знищила Росія під час війни. Подія відбудеться 4 грудня о 16:00 в Києві.
Як зазначають організатори, їхня мета — створити можливості для обʼєднання зусиль українських культурних ініціатив та інституцій, щоб спільно надати широкого міжнародного розголосу питанням викрадення і знищення українського мистецтва.
У межах заходу заплановано дві панельні дискусії: «Деколонізація як культурний тренд для інституцій світу» та «Що таке культурний геноцид та чи можливо повернути втрачене чи притягнути Росію до відповідальності?» Серед спікерок — Тетяна Філевська, креативна директорка Українського інституту; Ірина Шум, заступниця директорки Департаменту публічної дипломатії та комунікацій Міністерства закордонних справ України; Катерина Квашницька, координатора програми «Сприяння демократії» Фонду імені Гайнріха Бьолля, Бюро Київ; Мілена Чорна, голова ГО «Українська асоціація музеїв»; Галина Чижик, виконавча директорка Товариства Рафаеля Лемкіна; Аліна Доценко, директорка Херсонського обласного художнього музею ім. Олексія Шовкуненка.
Сьогодні шлях до остаточного повернення викраденого мистецтва та відновлення справедливості виглядає довгим і примарним – з огляду на те, що Московія привласнювала українські культурні цінності щонайменше з часів Андрія Боголюбського. Однак працювати над цим завданням потрібно вже тепер.