На вихідних стали відомі імена кандидатів від головних політичних сил Польщі, які балотуватимуться на президентських виборах наступного року. Поки що опитування надають перевагу кандидату від керівної «Громадянської Коаліції» Рафалу Тшасковському. Так, опитування соціологічної агенції IBRiS, результати якого було опубліковано 25 листопада, показує, що за умови участі у другому турі виборів кандидата від «Права і Справедливості» Кароля Навроцького та «Громадянської Коаліції» Рафала Тшасковського, останній переміг би із значною перевагою — 49,7 % проти 26,2 %. Однак слід взяти до уваги, що це опитування було проведено ще до офіційного оголошення кандидата від «Права і Справедливості».
«Гадаю, слід почекати перших опитувань після оголошення кандидатів… На мою думку, у Тшасковського більше шансів, але про Навроцького не слід казати, що в нього таких шансів немає», — каже в коментарі Тижню польський публіцист, оглядач видання Dziennik Gazeta Prawna Міхал Потоцький.
Отже, що може вплинути на позиції кандидатів та їхню підтримку виборцями?
Рафал Тшасковський. Спроба 2.0.
У пʼятницю, 22 листопада, «Громадянська коаліція» офіційно оголосила свого кандидата на посаду президента. Ним став чинний мер (президент) Варшави Рафал Тшасковський. Він переміг на партійних праймеріз міністра закордонних справ Радослава Сікорського. Такі внутрішньопартійні вибори партія проводить не вперше. Цікаво, що Сікорський на них програв удруге. «Перші праймеріз в історії «Громадянської платформи» відбулися у 2010 році. Після смерті президента Леха Качинського у партії вирішили обрати свого кандидата таким чином. Тоді Броніслав Коморовський переміг Сікорського», — пояснює Міхал Потоцький. В цілому партія націлювалася на Рафала Тшасковського як кандидата на наступних виборах віддавна, утім після перемоги Дональда Трампа на виборах у США, вирішила перевірити, наскільки він популярний. Тшасковський переміг Сікорського зі значною перевагою — 75 % до 25 %.
Чинний мер Варшави вже вдруге боротиметься за пост президента. На попередніх виборах він програв Анджею Дуді з різницею у 2 % (трохи більше 400 тисяч голосів). Тшасковський — ідеальний кандидат для своєї партії. Як пишуть польські аналітики, наразі він не має негативного електорату, який би могли змобілізувати проти нього суперники. Він також активний учасник польської політики вже упродовж понад десятиріччя. До того як стати мером столиці, встиг побути і депутатом Європарламенту, і міністром цифризації, і секретарем Міністерства закордонних справ. Він вільно володіє багатьма європейськими мовами і почувається «своїм» на Заході. Це ймовірно впливатиме на його позиції щодо України. Так, це проявлялося вже і раніше. Наприклад, у 2015-му році в унісон Німеччині та Франції Тшасковський виступав проти постачання Україні зброї. Міхал Потоцький вважає, що «українська політика» Тшасковського не буде такою активною, якою була політика Анджея Дуди у часи свого піку упродовж 2021-2023 років. «Гадаю, що Тшасковський взагалі не буде дуже активним політиком у зовнішніх справах, — припускає польський публіцист.
Ефект Дуди
У неділю, 24 листопада, у краківському залі товариства «Сокіл» представники «Права та Справедливості» оголосили, що їхнім кандидатом на посаду президента буде чинний директор Інституту національної памʼяті Кароль Навроцький.
Офіційно Кароль Навроцький називає себе «громадським кандидатом», якого підтримує «Право і Справедливість». Так, він не є членом партії. Тож і висували його не на партійному з’їзді, а на «Громадському конгресі «Майбутнє Польщі»». Сам він не надто знана особистість для польської політики, що відрізняє його від кандидата «Громадської коаліції». На це у свою чергу і робить ставку «Право і справедливіть» і в цьому власне і його схожість із Анджеєм Дудою десятирічної давнини.
Символічно, що про кандидата Навроцького, як і про кандидата Дуду десять років тому польська громадськість дізналася у краківській залі товариства «Сокіл». «Як і Анджей Дуда десять років тому, сьогодні кандидат від «ПіС» є політично невпізнаваним, а широка громадськість познайомилася з цією фігурою лише кілька днів тому. Чи дійсно «ПіС» розраховує на повторення «ефекту Дуди» і перемогу? Напевно, не дуже, але це завжди може «статися». Якщо Рафал Тшасковський зробить якусь кардинальну помилку або на нього «щось знайдуть», то хто знає? Не можна недооцінювати Навроцького», пише у своєму матеріалі для журналу «Polityka» професор Ягеллонського університету Ян Гартман.
Попри те, що 41-річний Кароль Навроцький поки немає гучного імені у польській політиці, він має чимало чеснот, які можуть йому принести підтримку і позитивні дивіденди. Він є знаним істориком, зразковим сімʼянином, окрім того має приємну зовнішність і спортивне минуле. Як боксер на початку 2000-х років він виграв Кубок Польщі серед юніорів у категорії 91 кг.
Українцям Навроцький відомий утім не з позитивного боку. Так, саме він в інтервʼю польському виданню Interia назвав Галичину «східною Малопольщею», що є некоректним у всіх сенсах терміном. Окрім того, як директор Інституту національної памʼяті, саме Навроцький представляв позицію Польщі у питаннях ексгумації тіл поляків, загиблих унаслідок Волинської трагедії та звинувачував українських колег у тому, що вони вносять «зміни у домовленості» без консультацій. Цей досвід може мати вплив на позиції Кароля Навроцького вже на посаді президента. Утім, Міхал Потоцький припускає, що в разі обрання Навроцький, як і Тшасковський може взагалі не надто цікавитися зовнішньополітичним вектором. «По великому рахунку він поки не виявляв зацікавленості зовнішніми справами», — наголошує публіцист, хоча додає, що з обранням на посаду це може змінитися.
Окрім Тшасковського та Навроцького, вже відомо, що ще три політики балотуватимуться на посаду президента. Зокрема, це чинний маршалок Сейму Шимон Головня. Для нього це також будуть другі вибори. Під час попередніх у 2020 році він «фінішував» третім, отримавши чималу підтримку виборців, — майже 14 % голосів. Праворадикалька і антиукраїнська партія «Конфедерація» також вже виставила свого кандидата. Ним є депутат Сейму Славомір Менцен. Згідно з результатами опитування, підготовленого для каналів TVN та TVN24 і опублікованого ввечері 25 листопада, саме Менцен фінішував би третім, якби вибори відбулися у найближчий час. 12 % поляків згодні підтримати цього праворадикального кандидата. «Вільні республіканці» висунули свого кандидата і ним є Марек Якубяк.
Так чи інакше українська тема з’являтиметься у передвиборчій кампанії усіх кандидатів, тож українцям точно вартує уважно спостерігати за її ходом. Від цього залежить майбутнє успішних взаємин між Польщею та Україною