Союзники нарешті дозволили бити своїми ракетами вглиб Росії. Це гарна новина хоча й дуже запізніла. Звичайно із обмеженнями, бо без цього ніяк. У глибині душі європейці та американці наївно сподіваються, що канібал та серійний убивця ще здатний до перевиховання та покаяння і йому варто залишити бодай якусь щілину для відступу. Але це все дурня. Єдина щілина, яка піде на користь Росії, це та, що розколе її на багато взаємоворожих утворень і навіки поховає в собі її імперську параною.
Мабуть, так співпало, та сьогодні Вперше! ЗСУ вдарили по військовому об’єкту на території РФ балістичними ATACMS від США, успішно перетворивши цей об’єкт на купу екскрементів. Удар прийшовся на місто Карачев на Брянщині, тож очевидно, що дозвіл союзників бити по території агресора не обмежується лише Курщиною, як заявлялось раніше.
Звісно, обстріл воєнних об’єктів неподалік кордону не завдасть монстру великої шкоди. Треба бити в саме серце. Знищувати, трощити і випікати його в лігві. Тільки біль і страх можуть змусити монстра до притомної поведінки, адекватних перемовин, а ще краще до капітуляції. І тут нам би дуже придалися ракети, які здатні працювати на великих відстанях. Власні ракети, щоб ніхто не вказував куди можна, а куди не можна бити.
І тут знову є гарна новина. Україна масштабувала виробництво ракет «Нептун», вдосконалюючи їх для більш дальнього ураження цілей, — повідомив міністр оборони Рустем Умєров. «Сьогодні ми нарощуємо виробництво українських ракет. Уже виготовлено перші 100 ракет цього року. Успішно масштабовано серійне виробництво крилатих ракет Р-360 «Нептун» з удосконаленням для ураження цілей на дальших відстанях. Також розробляються нові ракети-дрони, зокрема «Паляниця», яка є прикладом успішної співпраці держави та приватного сектору. Працюємо у цьому напрямку і з іноземними партнерами».
Узагалі, дуже дивно що Україна, маючи неабиякі потужності та можливості, той же Південмаш, ще на початку війни не налагодила виробництво бодай примітивних ракет. Якісь терористи в сандалях в пустелі можуть це зробити, а у нас чомусь не виходило. Звісно, що до лютого 2022-го це було неможливо. До війни зі своїм одвічним ворогом Україна готувалась дуже специфічно – маринувала м’ясо на шашлики, а ракетну програму безнадійно згорнула й забула. Зате тепер на 1000-ий день страшного протистояння ми нарешті таки спромоглися взяти себе в руки і вже маємо цілих 100 ракет. Це не може не надихати.
Питання лише в тому, щоб цю сотню швиденько масштабувати до тисячі, а потім до десятків тисяч ракет. Хмара «Нептунів», яка летить на Москву, заступивши собою сонце, буде найкращим планом перемоги. І залізобетонним аргументом на нашу користь у майбутніх перемовинах про капітуляцію РФ чи того, що від неї залишиться.
Саме цього монстр насправді й боїться. Знову і знову махає ядерною шваброю, як єдиним аргументом своєї начебто могутності. Бо ракети це вже серйозно. Бо ще одну червону лінію нарешті перейдено. Сьогодні це ще Брянщина, проте завтра горітиме Москва.
І зовсім не випадково Путін саме тепер офіційно затвердив нову ядерну доктрину, яка може передбачати ядерний удар по Україні. Згідно з оновленою редакцією цього лякального документа, приводом до застосування по нас ядерної зброї може бути що завгодно. Таких приводів вже назбиралось чимало, тому не засмучуймося, а тиражуймо ракети. Можна навіть не сумніватися, що ці ідіоти, якби могли, вже б не раз бахнули по нас – та очевидно «не всьо так адназначна». У будь-якому разі пам’ятаймо – єдиний спосіб зупинити це божевілля, перемогти і залишитись живими – це знищити саме джерело зла. Інших варіантів не існує.