Майже століття тому німецький політолог, якого вважають одним з провідних дослідників конституційного права у ХХ столітті, Карл Левенштейн заявив, що «оборонна демократія» повинна бути здатною позбавити своїх опонентів основи для політичних дій, навіть якщо це означає обмеження демократичних принципів. Нині дослідники вважають Німеччину втіленням саме оборонної демократії, пише німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung.
Під час розробки Основного Закону чи «Grundgesetz», тобто Конституції Німеччини, у 1948-1949 роках Парламентська рада наслідувала ідеї Левенштейна, наприклад, передбачивши можливість заборони екстремістських партій чи визнавши основні політичні права активних опонентів вільного демократичного режиму. Також визнали незмінним і «конституційне ядро», закріплене в Основному Законі: крім принципів демократії, верховенства права та соціальної держави, йдеться і про федеративний устрій, який розглядали як ефективний захист від авторитарної централізації влади.
Такий конституційний лад, попри те, що спершу задумувався як тимчасовий, майже безперебійно функціонував десятиліттями. Однак, так було донедавна. Уявна впевненість у непорушності німецької демократії стала крихкою, зокрема і через партію «Альтернатива для Німеччини». З моменту свого заснування у 2013 році вона стає дедалі сильнішою на виборах.
Так, на початку вересня ця правопопулістська партія показала найкращий результат на земельних виборах у Тюрингії, отримавши 32,8 % голосів. Це була перша перемога ультраправих на місцевих виборах у Німеччині з часів Другої світової війни. Схожими результати були і в Саксонії, де «Альтернатива для Німеччини» посіла друге місце з відривом лише в один відсоток.
Однак не єдиною «Альтернативою для Німеччини»
Наприклад, ще є Альянс Сари Вагенкнехт, який стрімко отримав значну частку голосів у всіх східнонімецьких землях на виборах 2024 року. Політикиня — колишня комуністка, яка майже 30 років була постійною представницею німецької ультралівої політики, а минулого року відійшла від партії Die Linke, в якій домінувала роками, і заснувала власну однойменну партію.
«Лояльність до партій у колишній Східній Німеччині є слабшою, ніж у Західній. Це також пов’язано з тим, що організації підтримки, такі як асоціації, церкви чи профспілки, мають слабше соціальне коріння і тому менше сприяють соціалізації у партіях. Однак ці інтеграційні зусилля слабшають і у колишній Західній Німеччині. Одним із наслідків цього є те, що східні німці загалом голосують більш ситуативно, серед них більше виборців, які вагаються, а отже, більше людей, які голосують за нових претендентів у партійному спектрі, таких як Альянс Сари Вагенкнехт», — зазначає в інтерв’ю Tagesspiegel завідувачка кафедри «Політична система Федеративної Республіки Німеччина» у Вільному університеті Сабіна Кропп.
Цей випадок нагадує країни Центральної та Східної Європи, де популістські партії неодноразово засновували харизматичні лідери незадовго до виборів, а згодом брали на себе урядову відповідальність.
«Приклади Польщі часів правління “ПіС”, Угорщини часів Віктора Орбана та Словаччини часів Роберта Фіцо також показують, як популісти при владі можуть підірвати демократію», — пише Frankfurter Allgemeine Zeitung.
На тлі цих подій у Німеччині розгорнулася публічна дискусія про те, як можна реформувати конституційну систему Німеччини, щоб протистояти популістам та екстремістам з потужною електоральною базою. Ці дебати пов’язані не лише з ідеєю оборонної демократії, а також є частиною німецької традиції легалізму, суть якого полягає у розв’язанні політичних проблем відповідно до законів і встановлених правил.
Які реформи обговорюють?
На федеральному рівні основну увагу зараз приділяють більш якісному захисту Федерального конституційного суду, інституційні засади якого регулює лише законодавство, а тому їх може легко підірвати неліберальна урядова більшість. Водночас у Німеччині також обговорюють конституційні запобіжні заходи для таких земель, як Тюрингія, де загроза є особливо відчутною. Так, наприклад, там проєктна група «Verfassungsblogs» виявила «шлюзи» для авторитарно-популістських стратегій у правовій системі.
Утім у цих дебатах обговорюють і низку сумнівних щодо якості реформ. Наприклад, те, що партії можуть намагатися отримати тактичні переваги над своїми демократичними конкурентами за допомогою змін, які насправді слугують для захисту від екстремістів. Однак такий підхід підриває ідею конституції, орієнтованої на оборону, яку підтримує консенсус демократів. Ще один недолік — більшість пропозицій щодо реформ переважно спрямована на відвернення загрози демократії з боку «Альтернативи для Німеччини», яка має потужну електоральну базу.
«Однак конституційні зміни, спрямовані проти конкретної партії, ставлять під загрозу нормативну вимогу безпартійності. Таким чином, вони стають шаблоном для популістського наративу AfD, згідно з яким “старі партії” намагаються використати правові засоби, щоб позбутися опонента, якого більше не можна стримувати політично», — зазначають у Frankfurter Allgemeine Zeitung.
Чим Німеччина відрізняється від США чи Канади?
Федеративний устрій формує політичну та адміністративну основу німецької системи державного управління. На відміну від інших федеративних держав, таких як США чи Канада, де повноваження значною мірою розділені, Основний закон Німеччини передбачає, що федеральний уряд та уряди земель повинні працювати разом для виконання більшості державних завдань.
Це обмеження, безумовно, має свої переваги, оскільки менші та фінансово слабші федеральні землі також можуть виносити свої інтереси на загальнонаціональний порядок денний. Однак це також призводить і до особливої «вразливості» німецького федералізму, оскільки неправомірну або антидемократичну поведінку уряду землі буде не так легко ізолювати від решти федеративної держави. А це означає, що навіть якщо популістські або екстремістські партії будуть брати участь у спільному управлінні лише у кількох федеральних землях, вони можуть серйозно вплинути на структуру федеральних відносин у цілому.
Крім того, якщо популістська або екстремістська партія входить до складу уряду землі разом з іншими партіями, вона фактично матиме право вето, оскільки цей уряд буде змушений утриматися від голосування, якщо він не зможе досягти внутрішньої згоди заздалегідь.
Особливістю Німеччини, яка зараз викликає занепокоєння, є і те, що федеральні землі несуть відповідальність за виконання федеральних законів і законодавства ЄС. Екстремісти в уряді певної землі можуть скористатися цією ситуацією і повністю або частково паралізувати роботу правоохоронних органів на своїй території. Навіть будучи меншим партнером по коаліції, вони матимуть право вето, яке прем’єр-міністр зможе проігнорувати лише ціною розпаду коаліції.
І ми це вже бачимо — «Альтернатива для Німеччини» відкрито погрожувала відмовитися від імплементації законодавства про притулок, якщо вона увійде до складу уряду. З огляду на антиєвропейську позицію партії, можна очікувати чогось подібного і щодо імплементації законодавства ЄС. Крім того, незрозуміло, як щодо цього питання поводитиметься і не менш євроскептичний Альянс Сари Вагенкнехт.
Які шляхи вирішення бачать у Німеччині?
Відправною точкою могла б стати процедура голосування за закони, які потребують схвалення у Бундесраті — конституційному органі Німеччини, який представляє шістнадцять земель. Для цього, наприклад, можна було б сформулювати питання для голосування у зворотному порядку («Хто проти?»).
Також у Німеччині обговорюють заміну правила одноголосності на кворум більшості на конференціях державних міністрів. Говорять і про принцип застосування санкцій з боку Європейського суду за несвоєчасне виконання законодавства ЄС. У такому разі федеральний уряд і уряди земель повинні розділити штрафи.
Однак федеральні землі вже відмовлялися вчасно імплементувати суперечливі нормативні акти ЄС, як показує нещодавній конфлікт навколо Нітратної директиви.
«З огляду на цей досвід, можливо, було б доцільніше, якби федеральний уряд міг за згодою Бундесрату призупиняти фінансування, якщо федеральний закон не виконується, і відповідальний уряд землі повинен був би впоратися з недоотриманням доходів», — припускають у Frankfurter Allgemeine Zeitung.
Утім зараз, попри ці численні виклики, Німеччина зіштовхнулась із ще одним, значно масштабнішим. Йдеться про розвал трипартійної правлячої коаліції країни та призначення дострокових федеральних виборів на 23 лютого 2025 року. «Зараз особливо несприятливий час для виникнення вакууму в керівництві Німеччини», — пише видання Politico.
І хоч ситуація в Німеччині незабаром дійсно може кардинально змінитися, на проведення виборів і формування нової коаліції, ймовірно, знадобиться бодай кілька місяців. А з огляду на величезні виклики, які постають перед Німеччиною та Європою, на наступний уряд країни доведеться почекати.