Світові медіа рясніють заголовками про те, що британська письменниця Саманта Гарві стала переможницею однієї з головних літературних нагород світу — Букерівської премії 2024 року. Її вона отримала за роман «Orbital», який, як пише видання Associated Press, «короткий і сповнений чудес». «Його дія відбувається на борту Міжнародної космічної станції, роман роздумує про красу і крихкість Землі», — йдеться у статті.
На пресконференції перед оголошенням переможця художник і голова журі цього року Едмунд де Ваал назвав «Орбітал» «прекрасним, чудовим романом», пише The New York Times. А The Washington Post зазначає, що рецензенти як у Британії, так і в Сполучених Штатах високо оцінили твір.
Крім того, як акцентують західні медіа, Гарві стала першою жінкою-авторкою, яка отримала Букерівську премію з 2019 року. «Орбітал» також став другим за обсягом найкоротшим романом, що здобув нагороду за весь час з 1969 року.
«Це найбільш продавана книжка з короткого списку у Великій Британії, яка перевершила трьох попередніх переможців Букера разом узятих», — пише BBC.
У своїй промові нагородження Саманта Гарві сказала, що хоче присвятити премію «всім, хто виступає за, а не проти Землі, за, а не проти гідності інших людей, іншого життя, і всім людям, які виступають за мир, закликають і працюють заради миру». Її нагорода складе близько 60 000 євро.
«Організатори підкреслили, що як присудження премії, так і номінація означають, що твір читатимуть у всьому світі та продаватимуть більше книжок. Книжковий ринок часто рекламують нагороди», — пише німецьке видання Spiegel.
Однак від цих фактів приводів для радості українців не залишається зовсім. А все тому, що сюжет книжки містить і російську пропаганду, та, зрештою, і самих росіян як головних героїв.
«Букер 2024 виправдав мої найгірші очікування. Перемогла книжка про тотальне замирення в космосі — з росіянами за штурвалом. Агітка про пацифізм. Так чітко видно закаляну від страху європейську інтелектуальну спільноту, що стає незручно за них. До того: жіночий Букер — Оранж прайс — цього року отримала книжка насправді крута, але не менш дражлива щодо політичного повідомлення. Роман про тамільських тигрів — сепаратистів-терористів зі Шрі-Ланки, основне послання того твору: якщо ми відмовляємося говорити з тими, кого називаємо терористами, то ми ніколи не домовимося про мир. Ок, Європа хоче миру, називається», — відреагувала на перемогу Гарві літературознавиця та літературна критикиня Ганна Улюра.
За сюжетом — місія відбувається у космосі, на орбіті — шестеро астронавтів.
«Ліричний відступ оповідача: вони — ніби мікромодель людства, розбіжності і відстані між ними в космосі стираються, вони начебто родина, не та, яку можеш обирати, але та, з якою вчишся ідентифікуватися. Італієць, американець, британка, японка, два росіянина. Уже в першій спільній розмові американець розкаже японці про свою подорож до Хіросіми, та скаже, що американські християни розповзлися по всій землі, росіяни пообіцяють, що струсять з землі цю заразу. Всі розбіжності в космосі зникають, і в ілюмінаторі — матінка-Земля. Метафора прозора: Земля виношує і родить нове людство. І тільки дуже шкода, що в космос відлетіли лише два росіянина. І то не навіки», — пише Ганна Улюра.
За її словами, у книжці японка буде згадувати, що у бомбардуванні Нагасакі загинула її бабуся, а потім вся родина довго хворіла. А матір, яка померла, поки донька на орбіті, загинула від задавлених наслідків тієї травми.
«Аналогічним спогадом — глибоко травматичним — поділиться один із росіянців. Вгадали уже, що травмувало його так же, як ядерна бомба японку? Конечно, розвал Союзу. Він згадує, як дідусь розказував, що росіянці були на Місяці першими і навіть залишали там коробку цукерок “Корівка”, яку Антоші треба забрати, поки піндоси не відібрали, а ще Антоша возить із собою фото останнього радянського космонавта. І хаває борщ, бо то годує Росія-матушка. І лахає, що на станції для росіян — окремий туалет. З цього регочуть всі на орбіті: бо на Землі висувають якісь ноти і не розуміють, що вони ці шестеро — неподільні, вони єдине ціле, їхня ота ваша дипломатія не стосується. “Ми існуємо тому, що нас не можна роз’єднати” (с). З чого виникла та дипломатична криза — ані слова», — наголошує літературознавиця.
У сюжеті вражає іще один факт. Серед описів є кілька довгих речень про осяйну Москву, яка миготить вогниками прямо у космос.
«України нема. Є якась Східна Європа, яка межує з Росією. І за Румунією починається Москва. Командир місії — росіянин. Ні, вони не розбилися і не згоріли у фіналі. На землі починається тайфун. Екіпаж на орбіті готується до висадки на Місяць. Голуби миру. В вакуумі», — пише Ганна Улюра.