«Світанок, діти України» — так називається виставка французького фотохудожника українського походження Юрія Білака, яка відбулась у жовтні в місті Шавіль поблизу Парижа.
Юрій Білак народився в Ліоні 1961 року в сім’ї українських емігрантів. Батько Юрія — Орест Білак — український військовий діяч часів Другої світової війни, учасник похідної групи ОУН(м) «Буковинський курінь», вояк французького Руху опору, кавалер ордена Почесного легіону.
У Юрія творча біографія. Навчався у відомого балетмейстера Анатолія Кравченка в місті Саарбрюкен у Німеччині, вивчав танцювальне мистецтво у Львові (1982, Україна) і США, грав у виставі Ukrainian Caravan (Торонто, Канада). Працював у трупі французького режисера Жерома Саварі й у паризькому театрі «Моґадор», ставив театральні постановки, навчав дітей танців та акторської майстерності в місті Рошполь у Франції.
З кінця 1990-х років Юрій Білак професійно займається фотомистецтвом. Саме воно, на його думку, дає змогу якнайкраще зрозуміти людей і навколишній світ.
Творчість Юрія відома в багатьох країнах світу. Його фотовиставки успішно проходили у Франції, Україні, інших країнах Європи: Німеччині, Польщі, Румунії, а також у Канаді та Японії.
З 2004 року Юрій систематично реалізує масштабні проєкти з висвітлення історії, культури України, робить етнографічні репортажі про країну своїх предків. Подорожує Україною, живе в селян, вивчає місцеві звичаї та обряди. Упродовж декількох років він об’їздив багато регіонів від Ужгорода до Донецька. На його фото — колоритні гуцули, шахтарі з Вугледара, романтичні артисти Національної опери України.
Творчі подорожі Україною втілилися в художніх фотоальбомах «Гуцули в тіні Карпат», «Майдан — Донбас: історія майбутнього», «Гірники України».
З початком повномасштабної війни Росії проти України Юрій своїм обов’язком вважає привернення світової уваги до війни, проблем українців. Він постійно їздить до зон бойових дій і визволених з окупації територій, спілкується з військовиками, людьми, що постраждали внаслідок обстрілів, документує злочини російських окупантів. Також збирає кошти, залучає волонтерів.
Цьогоріч у Франції відбулося кілька масштабних виставок Юрія Білака, зокрема під час Олімпійських і Паралімпійських ігор у Парижі — виставка TITANIUM на березі Сени.
«Титан — матеріал, який використовують для створення протезів. Усе це символізує силу й наполегливість українців», — зазначає митець.
Біля кожної світлини — розповіді про українців, які отримали важкі травми через війну. Мета проєкту — показати українців, що попри мінно-вибухові травми щодня демонструють світові стійкість. Серед них — діти й дорослі, цивільні та військові.
Виставка «Шахтарі України» експонувалась у місті Левард, виставка «Від голодомору до російсько-української війни» — у Музеї опору в місті Лімож.
Прем’єра виставки «Світанок» відбулася майже одночасно в Греноблі та Страсбурзі, у Раді Європи, де була прив’язана до другої річниці повномасштабного вторгнення. Також її демонстрували на українському фестивалі Bloor West Village у Торонто, а нині експонують у Шавілі.
Фотохудожник розповідає, які величезні потрясіння, фізичні й душевні травми, спричинені жорстокою війною, переживають нині українці. На виставці представлено 33 фотографії, що очима дітей мовлять про жах і жорстокість російсько-української війни. Це сильні й проникливі кадри, які демонструють, як ураз змінилося їхнє щасливе мирне життя.
На фотографіях, зроблених у квітні 2022 року в Ірпені, Чернігові, Бородянці, Бучі, Гостомелі, Ягідному, Новоселівці, зображені діти на фоні зруйнованих будинків, околиць, випаленої землі, кривавих свідчень війни, яка насправді триває з 2014 року. На фото ми бачимо конкретну дитину, яка вмить стала дорослою: Макар, 4 роки; Олександра, 5 років, Михайло, 3 роки… Єлизавета, 13 років, Чернігів, школярка, займається гімнастикою, напередодні повномасштабного вторгнення росіян брала участь у чемпіонаті України. Фотографія Єлизавети на фоні зруйнованого будинку уособлює статую Свободи, вельми витончену, але непохитну. Випробування, які вона пережила, зробили її незламною, непереборною.
До кожної фотографії додали опис: ім’я дитини, вік, місто, де зроблене фото, коротку життєву історію.
Юрій Білак показує, що війна не абстрактна й далека, вона вбиває і калічить конкретних людей, руйнує життя, забирає в дітей щасливе сьогодення й робить невизначеним майбутнє. Юрій олюднює статистичні дані про вбитих, скалічених і травмованих дітей, через світлини дає голос цим дітям, виокремлюючи їх як особистості із загальної статистики. Не можна забути глибоких дитячих поглядів, у яких біль, страждання, горе й спокій.
Після офіційного відкриття виставки, у якому взяли участь заступник мера міста Шавіль Ерве Л’євр та інші поважні гості, відбулася конференція, де Юрій Білак наводив фотосвідчення трагедій і випробувань, що їх переживає український народ упродовж останніх років.
За наведеними ним офіційними даними в Україні 579 дітей загинуло, 1644 — поранено, 1947 — зникли безвісти, ідентифіковано 19 546 дітей, примусово вивезених до Росії, фактично викрадених. Проте за інформацією з відкритих джерел цифра вивезених у Росію дітей коливається від 307 000 до 800 000. Їм намагаються стерти пам’ять про батьківщину, русифікують, прищеплюють антиукраїнські наративи.
Саме про це з юридичного погляду казав у змістовній співдоповіді Еммануель Дауд, фахівець із міжнародного кримінального права й прав людини, адвокат з кримінальних справ бюро Vigo, представник Міжнародного кримінального суду (МКС), який порушив справу про депортацію українських дітей до Росії.
Еммануель Дауд поділився знаннями, розповів про депортацію українських дітей до Росії. З початку російського вторгнення в Україну 2022 року Росія примусово переселила тисячі українських дітей на підконтрольні їй території, надала їм російське громадянство, усиновила їх у російські сім’ї та створила перешкоди для возз’єднання дітей з рідними й проживання на батьківщині. Враховуючи масштаби депортацій і примусових переміщень українських дітей, можна стверджувати (у сенсі Римського статуту) про геноцид від Російської держави, про злочини проти людяності.
Нині розшукувати цих дітей дуже складно, тому що російська держава повністю змінює їхній цивільний стан (прізвище, ім’я, дату й місце народження). Сподіваємось, усі кримінальні злочинці, убивці українських дітей будуть покарані, а всі викрадені діти повернуться до рідного дому, в Україну, хоча рідного дому в багатьох уже немає…
Юрій назвав свою виставку «Світанок», адже світанок — пора доби перед сходом сонця, коли починає розвиднятися, початок нового дня. Митець запитує: «А як виглядатиме світанок українських дітей, які постраждали від російських бомбардувань та окупації?».
Виставка триватиме в Атріумі в місті Шавіль до 26 жовтня 2024 року. Ці фотографії також можна побачити на сайті Юрія Білака.