У 2008 році відомий американський політолог та колишній директор розвідувально-аналітичної організації Stratfor Джордж Фрідман опублікував книгу «Наступні 100 років: Прогноз для 21 століття» (The Next 100 Years: A Forecast for the 21st Century, 2008). Книга намагається запропонувати прогноз на наступні 100 років і серед іншого автор припускає, що в 2020-х роках Росія може вдатися до агресивної війни і причиною цьому буде погана демографія.
«Мені видається, що це те, що ми спостерігаємо в Україні», — пише у своїй статті для британського The Spectator Шон Томас. — «Незважаючи на те, що українське вторгнення сталося як грім серед ясного неба і здається божевільним, якщо подивитися на рівень народжуваності, воно має жорстоку логіку».
Владімір Путін одержимий низьким коефіцієнтом народжуваності в Росії — 1,42 (серед етнічних росіян цей коефіцієнт ще нижчий). В медіа країни-агресора часто звучать його коментарі із завданням «підвищувати рівень народжуваності» (для відтворення народу він має бути не нижче 2), натомість населення Росії слабо підтримується за рахунок імміграції з Центральної Азії та вищого рівня народжуваності серед неетнічних росіян.
«Неважко уявити, однак, що путінський образ «справжнього» росіянина менше схожий на чеченця чи узбека, а набагато більше на світловолосого, блакитноокого, українця, що виховувався у християнській культурі і ще й, ймовірно, розмовляє російською мовою. Отже, успішне вторгнення в Україну і поглинання її 40 мільйонів слов’ян дало б величезний і негайний поштовх демографічній статистиці Росії, яка і так хитається, і, можливо, дало б Путіну і його наступникам час для вирішення проблеми народжуваності і стабілізації чисельності населення Росії», — пише Шон Томас.
На щастя, ця гра поки повернулася проти російського диктатора і принесла йому лише гори трупів. Утім, якщо раптом вдалося б досягти успіху у цій війні і додати 20 чи 30 міотйонів українців до свого населення, він би ймовірно міг розцінювати це як тріумф. З огляду на це, колумніст The Spectator задається питанням, де ще слід очікувати на таку ж війну за народжуваність.
Світова демографія вказує на те, що проблеми із народжуваністю є у всіх країн, окрім хіба африканських. Нещодавно опублікована статистика народжуваності показує, наскільки все насправді проблематично: «Південна Корея має сумарний коефіцієнт народжуваності лише 0,7. Такий низький рівень народжуваності, значно менший за одну дитину на жінку, означає, що Корея може легко скоротитися вдвічі до 2100 року — така втрата населення зазвичай спостерігається лише в апокаліптичних війнах».
Давно відомо, що Південно-східна Азія має проблеми із народжуваністю, але ось дані, аби зрозуміти, наскільки все погано. Коефіцієнт народжуваності на Тайвані — 0,84, у Сингапурі — 0,9, у Тайланді — 1.05. Проблеми також є і в Китаю. Нині коефіцієнт народжуваності в країні — 1.
У європейців справи не дуже кращі. Коефіцієнт народжуваності серед італійців 1.2, іспанців — 1.12, фінів — 1.27. Трохи краща ситуація у США — 1.64. Якщо хтось вважав, що мусульманські країни більш активні у цьому процесі, то цифри говорять про інше. Коефіцієнт народжуваності в Ірані (який Путін ставив у приклад для росіян) — 1.67, Малайзії — 1.54.
До початку повномасштабного вторгнення коефіцієнт народжуваності в Україні вже скорочувався, утім був кращим ніж у деяких багатших європейських країн. Так, у 2020 році склав 1,2, а в 2021-му — 1.1. У 2015-му коефіцієнт народжуваності в Україні складав 1.5, що на той час було більше, ніж в Італії (1,35), Португалії (1.31) чи навіть сусідньої Польщі (1.32).