125 років тому прийняла перших відвідувачів будівля київського «музею з левами», відкритого як Міський музей старожитностей і мистецтв. 5 серпня 1899 року в рамках XI археологічного з’їзду Вікентій Хвойка презентував виставку в залах ще недобудованого музею. У підсумковій резолюції з’їзду було зазначено: «Працею Богдана Ханенка й Вікентія Хвойки було відкрито музей».
Нині його спадкоємцями є три окремі інституції — Національний художній музей України, Національний музей історії України та Національний музей декоративного мистецтва. Цієї осені НХМУ, розташований в історичній будівлі на вулиці Грушевського, разом із численними партнерами запланував низку заходів з нагоди 125-ліття міського музею.
Виставка «Витоки» представляє 54 артефакти, які демонструвалися в найпершій експозиції музею під час ХІ Археологічного з’їзду й лягли в основу зібрання нинішнього Національного музею історії України. Це, зокрема, крем’яні знаряддя праці з Києво-Кирилівської палеолітичної стоянки віком близько 24 тисяч років, предмети трипільської культури, скіфські старожитності, виявлені в курганах поблизу села Вовківці на Сумщині. Також на виставці представлені документи про музейну діяльність Вікентія Хвойки з колекції Національного музею історії України.
Ще одна цікавинка — віртуальний тур відтвореною виставкою 1925 року «Український портрет ХVІІ–ХХ століть». Ще в 1917 році Микола Біляшівський висунув проєкт організації Українського національного музею, однак реалізації задуму завадив наступ більшовиків. У 1920-х роках провідні науковці музею Данило Щербаківський та Федір Ернст розвинули ідею музейної колекції як репрезентації саме історії українського мистецтва. Цю ідею вдалося втілити на виставці українського портрета ХVІІ–ХХ століть 1925 року та на виставці «Українське малярство ХVІІ–ХХ сторічь» 1929 року. Щербаківський та Ернст також стали авторами каталогу, до якого ввійшли 259 портретів. Нині, в результаті багатолітнього дослідження, майже всі твори з виставки ідентифіковано та віднайдено їхнє теперішнє місце збереження. Скористатися VR-шоломом для віртуального туру можна з 17 жовтня до 9 листопада.
«Проєкти, що відсилають до перших десятиліть існування музею, відновлюють історичну тяглість та цілісність колекцій. Сьогодні ми переглядаємо та переосмислюємо досвід наших видатних попередників, залучаючи новітні методи дослідження та показу, і продовжуємо розпочату ними справу представляти історію українського мистецтво в усій складності й різноманітті», — зазначають організатори.
Наразі триває ювілейна публічна програма подій з нагоди 125-річчя музею. 18 жовтня відбулася вступна розмова про те, як змінилося поняття національного мистецтва та розуміння ролі музею, а також як вибудовувати інклюзивний наратив у його повноті. Обговорили й те, якої ревізії потребує канон та якою має бути деколонізаційна оптика щодо репрезентації історії мистецтва в музеї.
Наступні дві зустрічі з науковцями присвячені термінології та хронології української історії доби Середньовіччя та ранньомодерного часу. 25 жовтня відбудеться дискусія «Київська Русь, Україна-Русь, Литовська Русь? Проблема термінології». На 1 листопада запланована розмова про середньовічний період. Обговорять, коли завершується доба Русі й середньовіччя на українських землях; як дати раду з різноманіттям назв державного утворення («Русь», «Київська Русь», «Україна-Русь», «Давня Русь», давньоукраїнська держава тощо); правителя (як перекласти іноземними мовами титул правителя — «князь»); правлячої династії («Рюриковичі» чи «Київська династія»); народу («руський», «давньоруський», «давньоукраїнський»). Поговорять і про роль Києва для тогочасної політичної системи та його вплив на інші князівства, і про коректність терміна «домонгольська доба», і про статус та самоназву українських земель до й після приходу Великого князівства Литовського 1362 року. Учасники дискусії — історики Віталій Михайловський, Мирослав Волощук, Тетяна Люта, модеруватиме Олександра Шевлюга.
8 листопада запрошують поміркувати про культурну експансію імперії в Україні в другій половині ХІХ століття. Дискутуватимуть про те, як відбувалося формування національної української ідеї та якими були інструменти імперського впливу.
15 листопада міркуватимуть про те, як говорити про 1920-ті — «коренізація»/«українізація», «національне відродження» чи національна трагедія?
22 листопада обговорять дискурс кримськотатарської спадщини в контексті України, потребу коректної термінології та періодизації.
29 листопада говоритимуть про мистецтво другої половини ХХ століття та способи подолання інерції термінології радянського мистецтвознавства. Чи було «повернення модернізму» у 1960-х? Що робити з термінами «суворий стиль», «дозволене мистецтво», «фольклоризм» тощо?
6 грудня відбудеться підсумкова розмова про те, як перегляд канону в музеї впливає на суспільство та країну і якою є роль вироблених музеєм критеріїв і методологій у ширшому контексті — академічному й публічному.
Дискусії відбуваються по п’ятницях о 16:00. Вхід вільний за умови попередньої реєстрації. Наразі головний вхід до НХМУ на реконструкції, відвідувачам пропонують скористатися службовим входом з боку Музейного провулку.
Отже, відзначення 125-річчя Київського міського музею старожитностей і мистецтв позначене не лише амбітною метою збереження української культурної спадщини, а й прагненням переосмислити роль музею в сучасному суспільстві. Важливі питання, порушені в рамках ювілейних заходів у Національному художньому музеї України, стосуються термінології, канонів та підходів у репрезентації українського мистецтва, що спонукає до глибокої саморефлексії щодо музейної діяльності та її впливу на суспільство.