Усім вітання-привітання!
Тільки заплануєш написати декілька оновлень та аналітичних оглядів, як одразу виникне якась робота або приватні справи… але менше з тим, ось огляд за останні три-чотири дні.
Сьогодні на початку я хотів би вказати на декілька матеріалів, «обов’язкових для читання»:
Допис осінтера Tatarigami в твіттері – ідеальний підсумок всього того, що не так у вищих ланках Збройних сил України.
…який набуває додаткової ваги, якщо ви хочете зрозуміти опублікований в «Українській правді» огляд Ольги Кириленко про те, що йде не так у Покровському секторі аж із лютого.
До цього в’яжеться інформація The Guardian про те, у російських військових документах, захоплених у районі Суджі, було попередження про майбутній український транскордонний наступ, деякі з повідомлень датовані кінцем 2023 року… Це звучить як «фішка внутрішньої безпеки Генштабу України: коли вам вдається приховати свої наміри від західних «союзників», але не від гру…», – подумав я…
А, і ще: не менш «добре» те, що написано у журналі Air & Space Forces Magazine: ПС ЗСУ геть не хочуть повідомляти ВПС США про те, що стало причиною втрати F-16AM минулого місяця. І, чесно кажучи, навіть американці розуміють, що, може, краще й не треба цього знати…
Ага-ага, у кращих українських традиціях – «триває розслідування». Тобто, не важливо, є командувачем Олещук чи ні, в ПС ЗСУ нічого не змінилося…
…після всього цього, як і багато разів раніше, не можу позбутися думки, що ЗСУ вже могли б виграти цю війну – без свого вищого командування, без взаємодії з головнокомандувачем, командуванням сухопутних військ і Генштабом. Хай вони фактично виконують свою роботу – пишуть нову доктрину та процедури (замість мікроменеджменту та кумівства в призначеннях) і дбають про краще навчання для командирів оперативних груп, бригад і батальйонів. Розумію, що це не було б особливо популярним у Києві (а тим більше на Заході), але це могло б принаймні дозволити військам твердо та з мінімальними втратами зупинити російський наступ.
Дивуєтеся, чому я насмілююся говорити про це?
Бо це є щось типу «стандарту» у ЗСУ: попри бардак у верхах, низи щохвилини б’ються, як леви.
Але не хвилюйтеся: допомога вже близько. Верховна Рада звільнила «божевільну» Мар’яну Безуглу з Комітету з національної безпеки. Тепер усе миттю стане краще… реально, набагато, набагато, набагато краще…
ВІЙНА У ПОВІТРІ/РАКЕТНА ВІЙНА
Уранці 17 вересня українці захаймарсили великий російський склад боєприпасів під Маріуполем. Споруда, захована у лісі, була повністю знищена пожежею.
Уранці 18 вересня шість українських БПЛА вдарили по 107 арсеналу головного ракетно-артилерійського управління росармії поблизу міста Торопець Тверської області (приблизно в 500 кілометрах від кордону з Україною). Повідомляють, що цей об’єкт було зведено між 2012 і 2018 роками (його вартість – близько $39 мільйонів) й набито 30 000 тоннами боєприпасів – в основному артилерійських снарядів калібру 122 мм і 152 мм, артилерійських ракет калібру 122 мм і мінометних мін. Початкова детонація спричинила землетрус магнітудою 2,8 та, як повідомляється, призвела до утворення кратеру діаметром 90 метрів. Станом на минулу ніч склад ще горів. Як можна судити з супутникових знімків, його сектори B і C повністю зруйновані. Циркулюють чутки, що тільки ВСрф втратили 200 вбитими (судячи з некрологів у соцмережах, в основному зеків)…
Початок пожежі, яка знищила більшу частину 107-го арсеналу. Було дві великі вогняні кулі, це друга. На жаль, українці добре знають, як виглядають подібні вибухи на великих складах зброї: у 2017-2020 роках унаслідок російських диверсій в Україні було щонайменше три подібні пожежі…
Уранці 19 вересня росіяни помстилися за ці удари у типовий для них спосіб – уразили «стратегічну базу НАТО» у Сумах та «вбили 100 американських морських піхотинців», приблизно половина з яких, звісно, були «генерали»… що, насправді, виявилися літніми людьми з геріатричного пансіонату…
…ех… я не здивований гєнштабом у Москві, який лупить по будь-чому, особливо по лікарнях та геріатричних центрах, але Генштаб України такий – навіщо вбивати людей, які їм так допомагають?
Тим часом росіяни ніч за ніччю поступово посилюють свої «мопед-атаки». Учора Повітряні сили ЗСУ заявили про збиття усіх 42 «шахедів», що були виявлені. Сьогодні вранці ПС ЗСУ заявили про збиття 61 ударного БПЛА та 1 ракети Х-59/69. Але один із них таки долетів аж до Львова…
Принаймні одне тепер цілком зрозуміло: у повітрі над Україною ця зима буде особливо спекотною… Поміж іншим тому, що цього тижня Париж і Копенгаген оголосили про наміри поставити в Україну Mirage 2000 та ще F-16AM – і це до кінця 2024 року.
Екіпажами і наземним персоналом цих F-16AM будуть учасники другої групи українських Повітряних сил, які проходять навчання на ЄСівських теренах НАТО. Поки що новин не так багато. Однак французькі винищувачі особливо цікаві (про те, що французи готують групу пілотів ПС ЗСУ, повідомлялося ще на початку цього року).
Варіант літака, проанонсований до поставки в Україну, отримав маркування Mirage 2000-5F (фото вище). Це одномісний перехоплювач, його основне озброєння – ракети MICA [з французької Missile d’Interception de Combat et d’Autodéfense – «ракета для перехоплення і самооборони». – перекл.] класу «повітря-повітря» з активними системами радіолокаційного та інфрачервоною самонаведенням (ефективна дальність – близько 40-45 км). Звісно, він також може нести і ракети «повітря-земля», але у Франції їх пілоти витрачають, можливо, 20% свого польотного часу, щоб навчитися цьому. Тож ці літаки не оснащують SCALP-EG, їх носять лише двомісні Rafale та Mirage 2000D. Однак французи мають намір модифікувати «українські» літаки, щоб ті несли ракети великої дальності SCALP-EG.
Цікаво, на що розраховують французи, очікуючи, що одномісні літаки, виділені Україні, впораються з цим завданням. Думаю, краще за всіх це знають український Генштаб і верховне командування ПС ЗСУ…
КУРСЬК
Відколи безкінечно звитяжний контрнаступ росіян було зупинено три дні тому, вони нарікають на те, що ЗСУ вводять до бою передані Швецією танки Strv 122 [Stridsvagn 122 – перекл.] на території росії. По суті це – шведська версія танків Leopard 2. Тож вони такі типу «так не чесно – ці нацисти знов використовують німецькі танки на землях рідної матушкі росіі»…
Кадр з відео, знятого «десь у глибині російських чагарників», на якому чітко видно обриси танку Лео 2А5 чи 2А6…
Насправді, Лео-другі використовуються на території Росії вже понад місяць – по суті, в районі Каучука активно діє один оснащений ними підрозділ, і це підтверджується втратою одного з танків цього типу, зафіксованою росіянами ще 18 вересня:
Підпалений український танк Лео 2A6 неподалік селища Каучук.
Танки Strv 122s, які тепер потрапили в кадр, використовуються 21-шою механізованою бригадою, яка діє на західному фланзі українського вклинення на Курщині. Це – один з трьох великих підрозділів, про які достеменно відомо, що вони використовуються у наступі на Глушкове. Два інших – це 225-й окремий штурмовий батальйон (що веде бої на південних підступах до Глушкового), він підсилений підрозділом Khorne Group зі складу 116-тої механізованої, а також 95-та десантно-штурмова (західний фланг вклинення).
(до слова, британці образилися від таких російських заяв, бо про їхні Челенджери вже ніхто не пише…)
Попри десятки російських контратак, від початку українського наступу на Глушкове 10 вересня, їм вдалося закріпитися у Волфиному [Курської обл., там поряд є українське село із ідентичною назвою – перекл.], Веселому (саме там 14 вересня МіГ-29 ПС ЗСУ розніс місцеву будівлю школи, у якій була купа російських військових) і Медвежжя, і також вони атакували Садовоє Товаріщєство [залізнична станція Глушкове] – наразі достеменно невідомо, чи вони 95-та вже контролює все село, а ще захопили Єлизаветівку (силами 21-шої бригади).
Це змусило ФСБ-шних генералів реорганізувати російські підрозділи в районі Глушкового. Биту 155-ту бригаду морської піхоти наразі повністю переорієнтували на оборону Глушкового, а 106-та дивізія ВДВ (і один з полків 810-тої бригади морської піхоти) зараз утримують ділянку фронту на південь від Коренева та намагаються організувати лінію оборони від цього селища до кордону – на південь від селища.
Пара російських БМД, підбитих під час одного з провалених 51-м полку ВДВ штурмів Любимівки, на початку цього тижня.
БМД російських ВДВ перед самісіньким ударом FPV-дрона…
БМД одного із загонів ВДВ, підбита при штурмі Обухівки (тієї, що на сході), 15 чи 16 вересня.
На західному фланзі українського наступу на Глушкове також, певно, оперує щонайменше один полк ВДВ, бо цю БМД було підбито під час українського штурму села Веселе, 14–15 вересня. Техніка вибухнула кількома мілісекундами пізніше…
Я вважаю, що це все сукупно підтверджує мої здогади кількаденної давнини: група «сєвєр» у складі ВСрф, вочевидь, не має тієї кількості військ, якої було б достатньо для продовження контрнаступу. Попри те, що це угруповання наразі збільшили до понад 40 тис. військовослужбовців, і це ще до того, як повідомлялося про втрати у кількості 400 військових лише за один день боїв – 17 вересня. Власне, групі «сєвєр» бракує військ для того, аби спинити українців, і величезна кількість різноманітних підрозділів, зображених на наведеній нижче мапі, також є черговим доказом, що вони переважно представлені як ротні чи може батальйонні групи, а також мають поганих командирів і оснащення й погано навчені – їх ледь вистачає для того, щоб вони бодай утримували свої окопні укріплення.
Навіть вишестоящі органи в Москві добре собі затямили, що якщо вони втратять Глушкове, то з урахуванням особливостей місцевого ландшафту відбити цю територію буде вкрай важко. Саме тому ФСБ та Генштаб РФ муситимуть відвести ще більше підрозділів з якихось інших напрямків – і перекинути їх на Курщину (і це, своєю чергою, є причиною, що вони мобілізують додаткових резервістів та мають намір розширити всі російські збройні сили до 2,5 мільйонів військових).
Мапа Курської області, станом на 17–20 вересня. Пишу «17-те», бо червоні стрілочки позначають напрямки останніх російських контратак – вони відбувалися саме тоді і обійшлися російським ВДВ «лишень всього» в 400 загиблих, поранених і зниклих безвісти.
БИТВА ЗА ДОНБАС
Бахмут… росіяни продовжують свої спроби проникнути у Часів Яр. Поки що ЗСУ зупиняють усі такі спроби.
Покровськ… фокус дій угруповання військ «центр» останніми днями був… дещо дивним. По суті, від моменту виходу на головний рубіж оборони ЗСУ перед Покровськом (два тижні тому) росіяни почали просуватися на захід – вздовж лінії оборони, а не через неї у північному напрямку. Вони взяли Новогродівку, а три дні тому завершили захоплення Українська. Виходячи з цього, слід очікувати, що угруповання військ «центр» спочатку піде на Селидове (яке захищає «наша» реорганізована 151-ша окрема механізована бригада), насуваючись на нього з півночі (на захід від Новогродівки) і півдня (на захід від Українська) – а потім поверне на північ і розпочне наступ власне на Покровськ.
На південний схід від Покровська росіяни (тобто їхні 8-ма загальновійськова армія, 1-й і 58-й армійські корпуси, а також 39-та мотострілецька бригада, 18-та, 29-та і 150-та мотострілецькі дивізії) продовжують наступати з Красногорівки та Георгіївки в напрямку (укріпленої) агломерації, що включає Курахівку, Вовченку та Курахове.
Вугледар… насамперед виявилося, що 72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців все ще знаходиться у цьому секторі.
По-друге, протягом останніх чотирьох днів росіяни наступали не лише на захід від Водяного, а й на східний та північно-східний бік Вугледара. Тобто, ті росіяни, які вижили після того, як українці підірвали одну з місцевих шахт на їхні голови.
Тим часом українці зносять і мінують все в Вугледарі та навколо нього. Вони налаштовані не повторювати помилок Авдіївки, а отже, не збираються залишити по собі нічого корисного. Декілька днів тому вони провели локальні контратаки в районі дач, на південь від зруйнованого міста.
Факт залишається фактом: двох українських бригад чисельністю близько 60 % недостатньо, щоб стримати натиск однієї посиленої російської загальновійськової армії…
Переклад: Катерина Соболева, Антон Шигімага
Редакція: Ростислав Семків
Оригінал тут