Усім привіт!
Здається, триголовий страус у Білому домі вирішив: стояти на позиції не надавати дозвіл Україні бити певними системами зброї по російській території.
Та перш ніж писати свій коментар на цю тему, оголошу дисклеймер: мій текст для людей, які хочуть бути поінформованими і цікавляться цією темою достатньо, щоб зрозуміти мою позицію.
Хто не розуміє і вважає, що я перетворився на «путінфана»: будьте такі ласкаві, припиніть читати просто зараз. Щиро дякую.
Для початку: як відомо вже кілька місяців, програмування (тобто «наведення») керованих ракет повітряного базування Storm Shadow і SCALP-EG, що застосовуються 7-мою бригадою ППО (винищувачі-бомбардувальники Су-24М/МР), здійснюється натовським осередком націлювання.
За межами України.
Це означає, що «люди в чорному» десь у Великій Британії та Франції планують місію, програмують маршрут ракети тощо, потім зброю привозять до кордону України і там «забувають». Після цього її підбирають «зацікавлені з того боку», перекидають на одну з авіабаз 7-мої бригади, встановлюють на Су-24 і застосовують в бою.
З невідомих причин, цей процес (досі) потребує участі США. Принаймні, якоїсь американської згоди.
…саме тому не лише Лондону і Парижу, а й Вашингтону легко заборонити удари такою зброєю по російській території: вони просто відмовляються програмувати ракети для нацведення на цілі «на схід від кордону».
Іронія в тому, що коли пудінг розводиться, мовляв, удар далекобійної західної зброї по росії рівнозначний нападові НАТО на рф (у телеінтерв’ю два дні тому він саме так і сказав), то це чиста правда.
Разом із тим, загальний обсяг виробництва таких ракет настільки малий, і так багато вже було задіяно в боях (на території України), що навіть якби, скажімо, Вашингтон, Лондон і Париж «дали дозвіл» на удари по росії (а сьогодні вони вирішили цього не робити), то:
а) все одно ці країни могли б припинити постачання ракет в Україну (просто їх не привезти), або
б) навіть якби все ж надали українцям залишки ракет, ЗСУ вистріляли б майже всі запаси за лічені дні.
Іронія ситуації щонайменше полягає у тому, що зброя, про яку повідомлено (але досі не підтверджено) як «поставлену Іраном до росії» – це не «балістичні ракети», як трубить більшість основних ЗМІ (і навіть один з Тріо Фантастікус). Fajr-360 із дальністю стрільби 120 кілометрів фактично є «артилерійськими ракетами», зброєю такого самого класу, як БМ-27, БМ-30, М142 або М270.
А ось чому вони стануть проблемою для України – так це тому, що вони суттєво додадуть вооружонним силам рф вогневої потужності. Пам’ятаємо, що для ураження позицій ЗСУ на лінії фронту вони вже застосовують БМ-27, БМ-30 і ТОС-1, а воздушно-космічєскі сили використовують КАБи. Це завдає реального болю ЗСУ: я знаю випадки, коли одне влучання знищувало цілі військові загони…
…і це відбувається тому, що Захід залишається цілковито неповоротким у питаннях швидкого нарощування виробництва зенітних ракет і постачання їх достатньої кількості в Україну – не лише для того, щоб убезпечити її міста від російських далекобійних ракет (це крилаті ракети, «Shahed»-и та «іскандери»), а й захистити фронтові позиції ЗСУ від російської тактичної зброї меншої дальності – до якої можуть додатися Fajr-360.
За іронією (так, кожна війна сповнена іронії) це те, з чим на росії проблем немає: у неї достатньо «панцирів» та важчих ЗРК, які можна розгорнути як для захисту штабів, складів та іншої подібної інфраструктури, так і для регулярного збиття принаймні деяких українських БМ-27, різних ракет M142/M270 чи навіть ATACMS.
…тим часом Україна могла б розвивати виробництво власних ЗРК нової конструкції. АЛЕ – на це просто немає грошей.
Відповідно, коли Тріо Фантастикус у Білому домі розглядає питання надання Україні дозволу на далекі удари такою зброєю, як Storm Shadow/SCALP-EG, воно має подумати про таке:
а) чи готове воно слухати звіти розвідки про поставки (або не поставки) на росію іранських Fajr-360;
б) чи готове воно довіряти таким звітам (незалежно від того, про що там йдеться – «так, вони поставили Fajr-360» або «ні, не поставили»), і
в) зважати на слова пуддінга про те, що він думає про застосування такої зброї по території росії.
…а потім впасти у паніку, бо «це ж катастрофа». Знову.
Власне, навіть якби Вашингтон і Брюссель нарешті вирішили серйозно наростити виробництво ЗРК, то їх промисловості для адекватної реакції знадобилося б близько двох років.
Отже, відбувається те, що відбувається, бо зомбі-ідіоти дозволяють цій війні тривати. Два з половиною роки… хоча правильніше сказати десять з половиною років… зараз… (ще один «фейспалм»).
Опубліковано 14 вересня близько 1:30 ночі за Києвом
Переклад та редакція: Антоніна Ящук
Оригінал