Взагалі-то таких не саджають ніколи, а у гуманній Європі поготів. Як відомо, російського мільярдера, засновника соціальної мережі телеграм Павла Дурова затримали на паризькому літовищі Ле-Бурже прямо біля трапу приватного літака за звинуваченням, яке, згідно з французькими законами, тягне років так на двадцять: наркоторгівля, хакерство, шахрайство, відмивання грошей, тероризм і дитяча порнографія — все, звісно, в режимі співучасті. Екзотичненько.
Найсмачніше, що десять років тому Дуров залишив свою батьківщину через побоювання переслідування, коли нібито відмовив ФСБ у доступі до даних своєї мережі, а три роки тому отримав французьке громадянство у винятковому порядку як особа, що «видатною діяльністю робить внесок у міжнародний вплив Франції…», здавши іспит на знання державної мови на B1. Тобто позавчора він був видатний іноземець, а сьогодні карний злочинець із множинним громадянством (крім французького та російського має ще паспорт ОАЕ та Сент-Кітс і Невіс, держави площею 261 квадратних кілометрів двох острівцях у Карибському морі).
Президент Макрон публічно відхрестився від репресій проти бізнесмена, суть звинувачень на адресу якого сходить на відмову в співпраці вже з французькими спецслужбами, а це таки на території П’ятої республіки — кримінальний злочин. Варто про всяк випадок зазначити, що слідчі органи у Франції мають високий ступінь самостійності, хоча й підпорядковані Міністерству внутрішніх справ, а посада слідчого має назву «juge», себто буквально «суддя». Незалежні гілки влади, ви ж розумієте. Додаткові бантики полягають у тому, що сам телеграм у Франції не бозна який популярний, це радше мережа країн третього світу, включно, перепрошую, з Україною ну й, звісно, Ерефією. Це в нас телеграм-блогерів запрошують на наради в президентському Офісі, для Заходу це екзотика, до того ж, як з’ясувалося, підозріла, а якщо вона ще приховує інформацію злочинців і про злочинців, то гідна каральної руки правосуддя.
Офіційна позиція «головної соціальної мережі третього світу» полягає у відмові від будь-якої цензури, будь-якого модерування, будь-якого втручання будь-якої держави в розповсюджувану нею інформацію як публічно, так і в приватному листуванні. Втім фахівці висловлюють сумнів у феесбешній незайманості «тєлєґи» (хоча дата-центри компанії розташовані в Майямі, Амстердамі й Сингапурі, а штаб-квартира в Дубаї) лише через те, що ось так просто відпустити свого часу з путінської Московії джерело надцінних розвідувальних даних і водночас інструмент пропаганди — це треба було бути зовсім лохами, а гіршої образи для чекістів немає. Сам пан Дуров декларативно позиціонує себе як лібертаріанець, десь я це вже чув. Думка експертів і тих, хто хотів би на них скидатися, більш-менш одностайна: коли йдеться про багатомільярдний бізнес, який своїм корінням уходить у Ерефію нульових, презумпція винуватості в сенсі прямого й безпосереднього зв’язку з Кремлем і Лубянкою має вмикатися в автоматичному режимі.
Ну а те, що «тєлєґа» внаслідок свого коріння й дружнього інтерфейсу для уродженців тепер уже однієї дев’ятої суходолу є токсичною помийкою, інструментом передусім саме кремлівської пропаганди, а також каналом передавання злочинної інформації (так, наркотики, торгівля людьми, тероризм, весь букет), немає сенсу заперечувати. «The medium is the message» («носій інформації — вже послання», або «форма визначає зміст»), заповідав нам Маршалл Маклуен. Доводиться приймати це як даність, а вже потім колупатися, в чому причина: інерція, звичка, алгоритми, сприяння або патронат — це все технічні подробиці. Між кур’єром глово і наркокур’єром процедурної різниці немає, і той, і той доставляють вантаж із точки a в точку b. Те, що, приміром, дані про теракт, що готується, є конфіденційною інформацією, захищеною Декларацією прав людини і П’ятою поправкою, — це ти дядечку розповідатимеш. Або Такеру Карлсону. Прокурор не зрозуміє.
Кожен із нас має всі підстави біситися, коли фейсбук видаляє наш пост за ознакою «мови ворожнечі», але кожен із нас водночас розуміє, що проблема не в наявності цензури як такої, а виключно в досконалості її критеріїв і протоколів. Відсутність критеріїв — теж критерій. Дуже показово, що кремлівська пропаганда в зв’язку із затриманням блискавично встала на бік, здавалося б, зрадника-ренегата. Це не просто вдалий привід зайвий раз затаврувати безпринципний Захід і не «наших б’ють», це про спорідненість.
А тепер трохи конспірології, яка не базується, підкреслюю заздалегідь, ні на чому, крім моєї буйної уяви. Проте припущення, що герой списку Форбс може не мати власної служби безпеки й команди юристів екстра-класу, вимагає не менш розкутої фантазії. Тож якщо його консільєрі проґавили можливість ускладнень на французькій землі, це удар по нашим уявленням про корпоративну культуру великого бізнесу. А якщо не проґавили, цілком має право на існування наступна гіпотеза: наш герой зібрався в Париж не задля того, щоби влаштувати своїй юній помічниці Юлії Вавіловій шопінґ на авеню Монтень, а… ну, скажімо, щоби мати легітимний привід здати внаслідок непереборних обставин своїх колишніх лубянскіх патронів і остаточно визначитися, на якому стільці, точніше, на якому боці сили він надалі перебуватиме. Звісно, що геть не обов’язково робити це публічно, достатньо формальної згоди на співпрацю, після чого явки, паролі й ключі отримають ті, хто надалі використовуватиме їх на благо людства, а юний (39 років) лібертаріанець отримає carte blanche на те, щоби й далі насолоджуватися благами вільного (першого) світу й при цьому не чекати щохвилини візиту чергових Пєтрова і Боширова з «новічком» замість квітів. Дуже мудро й цілком відповідає гіпотетичному IQ генія цифрової економіки.
Якщо московського, точніше, петербурзького генія за пару днів випустять з-під варти навіть без офіційної обіцянки співпрацювати зі слідством, а в роботі мережі телеграм почнуть спостерігатися незрозумілі збої, ми знатимемо, що демократія тільки тоді чого-небудь варта, якщо вона вміє захищатися (прихована цитата). Втім, якщо збоїв не буде, теж не факт, що не вміє. Згадаймо історію зламу шифру «Еніґма» під час Другої світової, про що нацисти не підозрювали до кінця війни.