Цього тижня з-поміж топ-тем для медіа і соцмереж – обвинувачення на адресу представників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Спочатку в СБУ оголосили, що затримали двох очільників ТЦК та СП в Київській області (Бориспільського та Бучанського районів). А пізніше з’явилася інформація від ДБР щодо завершення досудового розслідування над посадовцем Приморського РТЦК та СП Одеси. Фігуранти справ, за версією слідства, «заробляли» на ухилянтах.
Усі подібні справи – резонансні, і, враховуючи суспільний інтерес – активно тиражуються медіа, читаються та обговорюються. До початку повномасштабного вторгнення, увага аудиторії була прикута до митниці – всіх цікавила корупція при ввезенні та вивезенні товарів. Митниця в уяві обивателя була тим страхітливим органом, який нищить українську економіку. Із лютого 2022-го року акценти змінилися – і фокус змістився у бік ТЦК. Ну і, будьмо відвертими, подібні затримання – це й піар для правоохоронних органів.
Однак уже в ті хвилини, коли ми читаємо новини про «хабарника із ТЦК» – починається перепакування цих новин російськими «іпсошними» фабриками, які прагнуть демонізувати ТЦК і зірвати мобілізаційний процес в Україні. Пропагандисти особливо пильні до усіх дражливих для українського суспільства тем (а ТЦК – одна з них).
Вони уже рутинно або вигадують факти, або поєднують реальність з вигадкою. І там, де є певні реальні факти – розширюють їх до гротескних масштабів, спекулюючи на страхах людей, які бояться йти до армії. Змушуючи їх повірити в те, що у ТЦК «суцільна корупція», «простих людей відправляють на війну, а самі відсиджуються», «наживаються на війні».
Радянський Союз (а на сьогодні – і Росія) відрізнявся тим, що система органів державної безпеки ( нині – ФСБ) була досить потужною у розповсюдженні тих чи інших чуток серед населення. І є спеціальні підрозділи, які цим займаються. Зокрема – та чи інша агентура, яка є в Україні. Ця агентура обговорює корисні ворогу наративи у метро, тролейбусі, в автобусі, у черзі.
Причому такі наративи добре відпрацьовані ще із минулого року, тоді росіяни проводили потужну дезінформаційну кампанію проти центрів комплектування. Це робилося через вкиди на сайти – одноденки, зареєстровані за кордоном. Інформація подавалася різна, але однотипна – та, котра мала емоційно збурити читача: так, наприклад новина про те що начальник Івано-Франківського ТЦК СП купив у Франківську квартиру за $31 мільйон. Це повна нісенітниця: бо будь-яка людина, яка мислить критично і подивиться на вартість квадратного метра житла у цьому місті, то зрозуміє, що за $31 мільйон можна купити не одну квартиру.
Інший приклад – це купівля одним начальником ТЦК автомобіля за $8 мільйонів. Інформація абсолютно не знайшла свого підтвердження, але і не була спростована ні офіційними особами, ні Міністерством оборони, ні Генеральним штабом. Тому так у бекграунді у людей і залишилася. І подібні «інформаційні хвилі» посилюються щоразу, коли Україна має успіхи на полі бою.
Звісно, ніхто не заперечує той факт, що існує певна корупція серед посадовців. Проте я знаю, що більшість людей, які працюють в ТЦК та СП — патріотичні, абсолютно не корумповані. 80 % – це ті, які повернулися з фронту після поранень. І за своїми медичними та фізичними показниками, просто вже не зможуть воювати. І тому їх розміщують на посадах ТЦК та СП.
Одним із способів боротьби із корупцією свого часу була заміна всіх обласних керівників обласних ТЦК та СП. Відтоді жодного з них не було питань щодо корупції. А у тих справах, які зараз обговорюються медіа – як правило, фігурують «не оновлені» начальники районних відділів. І треба розуміти важливий момент: цим арештам передувала велика робота правоохоронних органів, і залученість з боку керівників обласних ТЦК СП. Без них цих затримань могло б і не бути.
Але як би наша держава не намагалася боротися із корупцією всередині ЗСУ, дуже багато залежить і від цивільних українців. Бо корупція зникає не тільки там, де не беруть. А там куди, не приносять.