Дипломат, колишній посол України в США (2005–2010) і Франції (2014–2020) Олег Шамшур розповів Тижню про шанси Камали Гарріс обігнати Дональда Трампа й утримати ці позиції, а також про обрання кандидата у віцепрезиденти Тіма Волза та які наслідки американський вибір матиме для українців.
— Останні опитування свідчать, що Камала Гарріс випереджає Дональда Трампа в трьох ключових штатах. На вашу думку, які фактори визначатимуть подальший перебіг подій? Чи є в неї шанси вирватися вперед і зберегти ці позиції?
— Результати опитування суспільної думки газети The New York Times і коледжу Сієна, на яке ви посилаєтеся, засвідчили позитивну динаміку виборчої кампанії Камали Гарріс: вона не тільки надолужує відставання Джо Байдена від Дональда Трампа, а й починає випереджати свого республіканського конкурента за низкою показників. На 13 серпня її загальнонаціональний рейтинг у середньому (після обробки низки соціологічних досліджень) перевищував рейтинг Трампа на 2,7 %. Водночас розрив між конкурентами залишається в межах статистичної похибки (за деякими підрахунками він є навіть меншим).
Утім, особливе значення має навіть не рівень підтримки кандидата в загальнонаціональному масштабі, а підсумки виборів у сукупності штатів, зважаючи на специфіку виборчої системи США. Особливу вагу мають так звані мінливі штати (swing states), де жодна з основних партій не має сталої переваги. І тут ситуація не є однозначною, хоча Гарріс суттєво поліпшила позиції демократів. У згаданому опитуванні The New York Times і коледжу Сієна вона наразі помітно випереджає Трампа в Пенсильванії, Мічиґані та Вісконсині (виборці цих штатів, очевидно, і вирішать долю президентських перегонів).
Узагальнення всіх опитувань показує складнішу картину: Трамп дещо випереджає Гарріс в Пенсильванії, а також у Неваді, Джорджії, Північній Кароліні й Аризоні. Серед американських політиків та експертів домінує думка, що підсумки наступних виборів украй важко передбачити, а передвиборча боротьба буде дуже жорсткою з обох сторін. На шанси кандидатів, на мою думку, впливатиме розвиток ситуації у сферах, які є пріоритетними для американського загалу. Насамперед це стосується рівня інфляції, зайнятості, цін на нерухомість, стану економіки в цілому, а також таких питань, як імміграція та внутрішня безпека.
У процесі боротьби за президентське крісло не менше, ніж програма кандидата, важать його чи її персональні якості, лідерські здібності. У цьому для Гарріс важливо не тільки не втратити ентузіазм, який наразі викликає її кандидатура в демократів, а й переконати незалежних виборців, що вона має потрібні політичні здібності та характер для роботи в Білому домі. Це є непростим завданням для не дуже помітної колишньої сенаторки й неактивної віцепрезидентки.
— Трамп і Гарріс погодилися на дебати 10 вересня, залишилося менше ніж місяць. З ваших спостережень, на чому в цей період стратегічно зосереджені чи будуть зосереджуватися обидва кандидати?
— Ціна цих дебатів для Камали Гарріс є надзвичайно високою з огляду на ті завдання, які я щойно назвав. Це буде для неї перша нагода представити себе загальноамериканській аудиторії без заздалегідь підготованого тексту й у товаристві такого досвідченого та безжалісного супротивника, як Дональд Трамп. Ще до дебатів очікують оприлюднення програми Гарріс із економіки й інших актуальних питань: до цього часу їх або немає, або вони сформульовані, за небагатьма винятками, доволі абстрактно.
Загалом вона та її команда мають сформувати публічний імідж кандидатки до того, як це зроблять політичні конкуренти Гарріс, які розгортають масштабну кампанію з її дискредитації, намагаючись закріпити за нею репутацію типової представниці ліберального каліфорнійського істеблішменту, далекої від турбот пересічних американців.
Щодо самого Трампа, то він усе ще не може визначити виграшну для нього лінію поведінки на президентських перегонах після виходу з них Джо Байдена. Попри наполегливі поради своїх радників зменшити інтенсивність його атак проти особистих якостей Гарріс і сконцентруватися на критиці її політичного доробку, Трамп постійно насичує свої виступи вкрай образливими заявами щодо інтелектуального рівня конкурентки й інших її рис. Такі нецивілізовані висловлювання й агресивну поведінку Трампа погано сприймають незалежні виборці, навіть частина республіканців.
— Нещодавно Гарріс обрала кандидата у віцепрезиденти Тіма Волза, багато хто обговорював їхні разючі відмінності, зокрема й щодо походження. На ваш погляд, наскільки вдалим був такий вибір?
— Вибір на користь Тіма Волза, губернатора штату Міннесота, був несподіваним для більшості політичних експертів, адже на початку процесу відбору кандидата у віцепрезиденти він не фігурував у «короткому списку» претендентів. Увагу до себе Тім Волз привернув дошкульними виразами щодо республіканського тандему (зокрема, першим запустив в публічний оборот визначення «чудернацький» (weird)) та експресивними виступами на телебаченні й у соціальних мережах.
Публічно керівники виборчої кампанії Гарріс заявляють: обираючи Волза, який має імідж політика, близького до «глибинної Америки», вона розраховує, що він допоможе привернути на її бік виборців-робітників у штатах Середнього Заходу, голоси яких є критично важливими для перемоги в листопаді. Утім, вирішальним, мабуть, було не це: Волз сподобався команді Гарріс відсутністю в нього особистих політичних амбіцій і готовністю зробити надзусилля задля її перемоги. Відзначають також особисту «хімію», що виникла в стосунках між Гарріс та Волзом: на виборчих мітингах вони виступають разом як команда оптимістів — на контрасті з песимізмом та апокаліптичними передбаченнями (якщо його не оберуть президентом знову) Трампа.
Чи був вибір Волза виправданим — судити зарано. Амбітний і популярний губернатор Пенсільванії Джош Шапіро, якого вважали одним з найбільш вірогідних претендентів на посаду віцепрезидента, міг би бути більш ефективним у зусиллях із розширення електоральної бази Гарріс, ніж її обранець. Волз належить до лівого крила Демократичної партії.
— Українців, очевидно, хвилює, який варіант із двох для України буде кращим: Гарріс чи Трамп. Бо якщо про політику останнього ми так чи інакше знаємо, то щодо Гарріс робити прогнози складніше. Які наслідки, на Ваш погляд, матиме для українців американський вибір?
— Результати президентських виборів у США матимуть для нас величезне значення з огляду на те, що саме Штати є головним партнером України в боротьбі проти російської агресії, особливо в галузі постачання зброї та військового обладнання. Почнімо з нашого старого знайомого Трампа. Очевидно, він сам точно не знає, якою буде політика його нової адміністрації — у разі перемоги на виборах — щодо України. Протягом цього президентського циклу ми почули від нього висловлювання й дії, спектр яких коливався від захоплення «геніальністю» рішення Путіна захопити весь Донбас до визнання, що «виживання» України є важливим для США, від небажання гарантувати надання Україні військової допомоги й надалі після виборів до зняття заперечень стосовно позитивного голосування в Конгресі США щодо останнього безпекового пакета.
У процесі ухвалення Трампом політичних рішень виключне значення мають емоції, особисті симпатії та антипатії. У цьому контексті треба пам’ятати, що Трамп немає симпатії до України, він не забув, що саме вона була в центрі подій у процесі його першого імпічменту, хоча й схарактеризував під час останнього інтерв’ю з Маском тодішню поведінку Володимира Зеленського як «достойну». Погано й те, що нині в близькому оточенні Трампа дуже мало «дорослих», рейганівських республіканців, які впливали на ухвалення важливих для нас рішень у його президентську каденцію (на кшталт відправлення в Україну першої партії «джавелінів»).
Утім, колишній президент не хоче здаватися «слабаком» і посібником Путіна в зовнішній політиці, надто враховуючи стабільну підтримку надання допомоги Україні й надалі, яка зберігається в американському суспільстві. Тим паче Трамп достатньо активно використовує українську проблематику для того, щоб наголосити на слабкості Джо Байдена й нинішньої адміністрації, яка зробила можливою війну Росії проти України.
За словами моїх американських колег, Трампа жахає можливість повторення в Україні під час його президентства чогось подібного до подій, які розгорталися в Афганістані в процесі виведення американських військ.
Можна припустити, що в разі обрання Трампа його головні зусилля на українському напрямку спрямують на припинення бойових дій. Попри те що він публічно відкинув умови Путіна для переговорів, не можна виключити, що основний тиск буде здійснюватися саме на Україну, включно для ухвалення рішень, які суперечать її національним інтересам. Інший елемент політики Трампа-президента, який можна передбачити, — це скорочення або повне припинення безоплатної допомоги Україні й перехід до надання підтримки на кредитній основі, відповідно до принципів лендлізу.
Особиста позиція Камали Гарріс щодо війни в Україні невідома: я не знайшов відповідних заяв за часів її нетривалого сенаторства, а виступи Гарріс-віцепрезидентки США, як і виступи всіх її попередників, є лише віддзеркаленням позиції чинної адміністрації. Вірогідно, що і сьогодні, і в разі обрання президенткою, вона продовжуватиме лінію Байдена на надання допомоги Україні, яка користується підтримкою більшості членів Демократичної партії. Чи готова вона піти далі й зняти обмеження на використання ЗСУ американської зброї? Хотілося б сподіватися, але є сумніви.
— Результати виборів у США матимуть, звісно, вплив не лише на зв’язки з Україною. Передусім цікаві відносини з Китаєм і Росією. Чого очікувати тут?
— Незалежно від того, хто переможе п’ятого листопада, відносини США з Росією визначатимуться розвитком подій у російсько-українській війні. Путін та його кліка розраховують, що перемога Трампа сприятиме реалізації бодай частини їхніх планів щодо України. Побачимо, але ризики для України є цілком реальними.
Щодо Китаю, то спрямування американської політики не зазнає суттєвих змін, адже він залишиться основним стратегічним суперником США у світовій економіці та міжнародних відносинах в осяжній перспективі. Показово, що китайська політика нинішньої адміністрації фактично є продовженням політики Трампа, хіба що риторика стала більш виваженою.
Сьогодні Трамп наголошує на своїх намірах радикально підвищити тарифи на китайські товари проти більш поміркованих заяв Гарріс щодо потреби уникнути торгової «війни». Водночас у цьому президентському циклі Трамп висунув тезу про те, що Тайвань має платити за військовий захист США й ухилився від зобов’язання допомагати йому в разі агресії зі сторони Китаю. З огляду на це треба пам’ятати, що Китай дуже уважно стежить за ситуацією на фронтах російсько-української війни та насамперед за готовністю США й надалі активно підтримувати Україну.