У новому сюжеті проєкту “Українській Свідок” — українські засуджені, які обрали службу в армії в обмін на зняття судимості. Серед них ті, хто відбував покарання за шахрайство, крадіжки, розповсюдження наркотиків, а також за економічні злочини. Колишні ув’язнені, а нині — військовослужбовці 68 ОЄБр, розповіли як вони потрапили до війська, як проходить служба та чи зберігаються у підрозділах із засудженими порядки, притаманні місцям позбавлення волі.
Військовослужбовець із позивним “Спарта” сидів за шахрайство.
“Позичив гроші і не віддав, — каже він. — Відсидів один рік із трьох. А в цілому я провів у місцях позбавлення волі близько 12 років життя”.
“Хакер” у цивільному житті “відсидів” 16 років за обкрадання магазинів. А свій позивний отримав за те, що вміє зламувати телефони росіян.
“Найцікавіше з того, що я знаходив у їхніх смартфонах — це карти, посадки, де вони ховаються, — каже “Хакер”. — Я відбував покарання, мені лишалося три роки. Мене звільнили умовно-достроково. Підписав контракт, і нині я тут”.
Боєць із псевдо “Німий” відбув 2 роки покарання з 9, призначених за розповсюдження наркотичних речовин.
“Мені 46 років. Що мені втрачати? — каже колишній ув’язнений. — У тюрмі за 7 років, що мені лишалися, я би опустився до невідомо чого. А тут у будь-якому разі цікавіше”.
Про мобілізацію із жіночих колоній розповіла Ірина, яка відбувала покарання за економічний злочин. З дев’яти років, які призначив суд, вона відбула два, відтак після ухвалення Верховною Радою закону №11079-1 вирішила піти до війська.
“На наступний день після прийняття закону начальник відділення під час перевірки запропонувала бажаючим вступити до лав ЗСУ та написати відповідну заяву, — розповідає Ірина. — З жіночої колонії на службу пішли найадекватніші. Це ті, хто, приміром, посварився чоловіком, і тут вже або він її, або вона його. Такі жінки можуть отримати строк до 15 років, але це нормальні дівчата або, які вели нормальний спосіб життя”.