«Україна — це Європа» — пам’ятаєте гасло з останнього Майдану? Саме так, Революція гідності, або Єврореволюція, як ще називають цю подію, починалася з того, що тодішній президент Янукович, який був при владі разом зі своєю бандою, відмовилися від законодавчо закріпленого курсу країни на європейську інтеграцію та вибрали курс співпраці з Росією. Тоді Янукович не підписав у Вільнюсі Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, взяв відкупне від Путіна й отримав Майдан і вигнання.
Звісно, причиною Революції гідності було не лише непідписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. В українців накопичилося чимало причин, щоб усунути проросійського президента з його братвою. Але бажання ніколи більше не повертатися в російське рабство й стати вільним європейським народом було одним з ключових. Б’ючись на Майдані, українці відстоювали своє право бути європейцями. І відстояли. І продовжують його відстоювати вже десять років, захищаючи себе та Європу від московської орди. І робитимуть це скільки стане сил. Проблема лише в тому, що почуваються європейцями в Україні досі не всі. І це виглядає доволі парадоксально.
За результатами соціологічного опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова по всій Україні, окрім окупованих територій, на літо 2024 року більшість українців (53 %) усе ще не почувається європейцями або почувається ними незначною мірою (скоріше ні або ні). Водночас значна частина (40 %) ідентифікує себе тією чи іншою мірою як європейці. Це може свідчити про те, що процес інтеграції до європейської спільноти ще не завершений і багато українців усе ще не асоціюють себе з європейською культурою та цінностями, підсумовують дослідники.
Найвища європейська самоідентифікація притаманна жителям західного регіону, а також тим, хто спілкується в родині українською мовою.
Європейський Союз для більшості українців асоціюється з позитивними аспектами, які через війну менш досяжні на території України: свобода подорожей, навчання й робота будь-де в межах ЄС (49 %), якість життя майбутніх поколінь (44 %), економічне процвітання (39 %), соціальна захищеність (35 %), демократія (34 %), мир (33 %). Однак деякі респонденти асоціюють ЄС і з негативними явищами, як-от втрата культурної ідентичності (9 %), бюрократія (7 %), безробіття (6 %).
Разом з тим, українці менше схильні ділитися суверенітетом з органами влади Європейського Союзу. Зокрема, якби Україна стала членом ЄС, з ідеєю, щоб національна зовнішня політика визначалася органами ЄС, погодилися б 37 % опитаних громадян України, не погодилися б 48 %. Так само з ідеєю, щоб оборонна політика України визначалася органами ЄС, погодилися б 38 % опитаних, не погодилися б 45,6 %.
Водночас Європейський Союз має найвищий рівень довіри серед українців (радше довіряють йому 60 % респондентів, радше не довіряють 20 %). Європейські інституції, як-от Європейський парламент (47 %), Європейська комісія (42 %) та Європейська рада (40 %) також мають високий рівень довіри. Про ці інституції чула абсолютна більшість українців.
Влада США має менший баланс довіри (радше довіряють їй 37 %, радше не довіряють 32,4 %). А українська влада, як порівняти з іноземними інституціями, викликає ще менше довіри (радше довіряють їй 31 %, радше не довіряють 49 %). Це може відображати високий рівень очікувань від ЄС та розчарування у власних національних інституціях.