Якщо за часів «помаранчевої конфронтації» торговельний дефіцит в економічних відносинах із РФ неухильно зменшувався завдяки випереджальним темпам нарощування Україною свого експорту, то за «прагматичних відносин» спостерігається протилежна тенденція.
По суті, наша держава перетворюється на джерело валютних надходжень до економіки свого «стратегічного партнера», за рахунок якої він встановлює контроль над вітчизняними підприємствами. Наприклад, обсяг прямих інвестицій із РФ в Україну на початок жовтня 2010-го становив $2,96 млрд і за рік зріс на $0,9 млрд – це менш ніж 1/8 відпливу валюти з нашої країни до Росії за цей період. Фактично матеріальні блага в Україні купують за гроші наших співвітчизників.
Відмова від жорсткого обстоювання національних інтересів під лозунгами торговельно-економічної співпраці поєднується з фактичною згодою із російським баченням розподілу спадщини СРСР, передусім радянської власності за кордоном та спірних, економічно цікавих прикордонних територій. На початку лютого посол України в РФ Володимир Єльченко заявив, що оскільки Росія відмовилася йти назустріч нашій країні в питанні розподілу власності колишнього СРСР за кордоном, то їх було вирішено… припинити. «Останнім часом ці переговори призупинилися: сторони дійшли до крайніх позицій, не порозумівшись», – повідомив дипломат. Якщо ж урахувати, що в результаті ця власність залишилася російській стороні, яка може нею не лише користуватися, а й безперешкодно продавати, то стає очевидним, хто виграє від такої «невизначеності».
Усе це свідчить про неспроможність нинішньої влади відстояти перед «стратегічним партнером» економічні інтереси України. Вітчизняні експерти дедалі частіше звертають увагу на те, що ситуація в українсько-російських відносинах досить чітко вписується в модель, яку свого часу сформулювали імперські теоретики на кшталт Алєксандра Дуґіна та деякі російські олігархи, зокрема Олєґ Дєріпаска, котрі наполягали, що вкрай важливо, аби економіку сусідніх країн України цілковито контролювали російські ТНК. Це давало би змогу ставити при владі потрібних людей, які орієнтуватимуться у своїй політиці на Росію.
Детальніше про російську експансію читайте у статті Олександра Крамара "Батогом по прянику"