15–16 червня 2024 року за ініціативи України у Швейцарії пройде перший Глобальний саміт миру, де обговорюватимуть повернення до світового ладу, основаному на Статуті ООН та міжнародному праві. Участь уже підтвердили більше ніж 90 країн, серед яких багато тих, хто має помірковану позицію щодо засудження неспровокованої агресії рф проти України. Така собі позитивна байдужість.
За два роки повномасштабного вторгнення українська дипломатія розробила дієві меседжі для західних партнерів, від чиєї допомоги прямо залежать спроможності країни протистояти збройній агресії. Серед них захист західних цінностей і всього демократичного світу, залежність його долі від результатів завершення війни, повернення в європейську сім’ю.
Однак перелічені наративи сприймаються зовсім інакше поза ціннісною бульбашкою сучасного Заходу, у чиєму колоніальному минулому забагато привидів, з одного боку, а з іншого — у новітній історії теж вистачає спірних епізодів. 2023 року на саміті ЄС та Співтовариства держав Латинської Америки та Карибського басейну Ральф Гонсалвіш, прем’єр-міністр невеликої острівної держави Сент-Вінсент і Гренадин, яка очолювала делегацію, закликав до переговорів щодо економічних репарацій за колонізацію та рабство, які заклали основу багатства Західної Європи.
У поєднанні з антиамериканізмом такі настрої вимагають адаптації риторики під регіональні контексти, адже питання, як-от досягнення справедливого для України та сталого миру, забезпечення глобальної продовольчої безпеки, подолання наслідків екоциду, перезавантаження заснованого на правилах світового порядку, неможливі без глобального консенсусу.
Тож Міністерство закордонних справ України активізувало стратегічне розширення полілогу з країнами Азії, Африки та Латинської Америки — так званого незахідного світу. Зауважимо, що загальноприйнятий наразі синонім поняття «Глобальний Південь» до означення значної частини світу через протиставлення до Заходу — ідея невдала. У ньому ніби прошиті смисли нестачі суб’єктності, нерівноправності, ідеологічного антагонізму, «сліпоти» до різноманіття щонайменше чотирьох континентів.
Протистояння росії та України в Латинській Америці
2023 року Володимир Зеленський відвідав Аргентину під час інавгурації президента Аргентини Хав’єра Мілея, а також зустрівся з президентами Еквадору, Уругваю та Парагваю. Це був перший візит такого рівня з 2011 року. А 2024 року у Верховній Раді створили міжфракційне депутатське об’єднання «Україна — держави Латинської Америки й Карибського басейну: співробітництво заради майбутнього» до 2026 року.
Наприкінці травня МЗС представило першу в історії держави комунікаційну стратегію «Україна — держави Латинської Америки й Карибського басейну», прагнучи утвердитися як «чесний, надійний і потужний політичний та економічний партнер для країн регіону». Міністр Кулеба вважає цю ініціативу початком системного підходу, який приноситиме плоди в середньостроковій і довгостроковій перспективі.
Ідеться про 33 країни, де проживає близько 650 мільйонів осіб, що трохи менше від 10 % населення Землі. Лише в шести країнах регіону — Аргентині, Бразилії, Кубі, Мексиці, Перу та Чилі — відкриті українські дипломатичні установи, які також відповідають за комунікацію із сусідніми країнами. Згідно з Планом дій уряду, упродовж 2024 року заплановано відкриття посольств у Колумбії, Панамі, Гаяні, Парагваї та Уругваї. Перші дві країни були пріоритетними ще в плані розширення дипломатичної присутності 1993 року.
Попри дипломатичну недопредставленість у регіоні, 25 країн систематично підтримують резолюції щодо України в ООН. Лише Нікарагуа, Болівія, Куба, Венесуела, Ель-Сальвадор як давні друзі росії не підтримали ані резолюцію про засудження вторгнення росії в Україну під час голосування в ГА ООН 2022 року, ані резолюцію про цілісність України 2023 року.
Президент Болівії Луїс Арсе систематично наголошує на небажанні підігрувати «імперіалістичній спробі встановити гегемонію» США, що роблять ставку «на продовження війни й мілітаризм замість політики дипломатії та діалогу». Це яскравий приклад експлуатації теми антиамериканізму в регіоні в інтересах росії. До того ж для багатьох країн регіону росія залишається стратегічним торговим партнером.
Держдепартамент США 2023 року опублікував звіт про фінансування російським урядом широкомасштабної кампанії дезінформації в Латинській Америці, спрямованої на підрив підтримки України й поширення антиамериканських та антинатівських настроїв. Її курували на замовлення російська PR-фірма «Агенція соціального дизайну», Інститут розвитку інтернету та Structura з використанням широкої екосистеми російських проксі-сайтів, осіб та організацій на місцях, які адаптують до місцевого контексту й поширеннями «відбілюють» прокремлівські темники, прикидаючись незалежними джерелами новин.
Російські посольства в Латинській Америці також залучені до збільшення кількості проросійських повідомлень і розвитку партнерств з місцевими медіа і журналістами. Іспаномовна версія Russia Today Actualidad RT, Sputnik Mundo й телевізійна мережа TeleSur, яка належить урядам кількох країн регіону, є потужним інструментом впливу на громадську думку.
Основне завдання — переконати аудиторію Латинської Америки, що війна росії проти України є справедливою і що країни регіону можуть об’єднатися з росією для боротьби з неоколоніалізмом і неоімперіалізмом. Насправді ж ревізіоністський порядок денний Кремля загрожує перш за все розвитку демократичних країн регіону та посилює автократії.
Тож Україна має одночасно доносити правду про неспровоковану агресію рф, формувати позитивний імідж країни як надійного партнера зі схожими цінностями та розвінчувати шкідливі російські наративи. Однак фрагментована й поляризована природа регіону створює виклики, що вимагають обережного уникнення поляризаційних питань.
Наративами, що відгукуються в регіоні, є спільні цінності свободи й незалежності, підтримка суверенітету й територіальної цілісності держав, захист прав людини, повернення викрадених дітей, відновлення справедливості, захист навколишнього середовища та протидія наслідкам екоциду, боротьба з утисками корінних народів і протидія репресивним режимам. Крім того, важливо показувати зв’язок російської агресії та глобальної продовольчої кризи й роз’яснювати роль України в її подоланні.
Україна прагне зміцнювати економічні зв’язки, розвивати експертну дипломатію та мережі аналітичних центрів, а також створювати коаліції для захисту своїх інтересів. Недаремно під час зустрічі з представниками української діаспори в Аргентині президент Зеленський закликав усіх українців у Латинській Америці об’єднатися для перемоги України.
Українські дипломати працюють над пошуком точок входу через культуру та історію, як-от висвітлення внеску українців у розвиток країн континенту. Наприклад, Роберто Козак, інженер за освітою, був аргентинським дипломатом українського походження, якого за допомогу політичним в’язням після чилійського перевороту 1973 року називають чилійським Оскаром Шиндлером. Альфонсо Антонюк — видатний хірург, меценат, громадський діяч у Бразилії.
Поєднують Україну та країни Латинської Америки й сучасники. Серед них Густаво Гробокопатель — один з лідерів аграрного виробництва в Аргентині та власник орних земель в Аргентині, Уругваї та Парагваї. Чи Оскар Пабло Дудик — член Палати депутатів провінції Чако, етнічний українець. Однак, на жаль, українські діаспори в країнах Латинської Америки не володіють значними ресурсами й недопредставлені в політичних елітах.
Ще одне завдання, яке для себе визначила Україна, — формувати мережу журналістів та лідерів думок у країнах Латинської Америки для розбудови комунікаційних каналів з латиноамериканськими аудиторіями.
Улітку 2024 року вже відбувся візит дев’яти латиноамериканських журналістів до Києва, які опублікували цілу низку матеріалів про життя під обстрілами та зміну масштабу конфлікту, співпрацю у військовій промисловості, відновлення, і зустріч із президентом та першою леді, де обговорювали вплив росії та сподівання, що країни Латинської Америки не підтримуватимуть політику Кремля.
Однак президенти Аргентини, Бразилії та Перу вже дали зрозуміти, що не братимуть участі в Саміті миру. А так званий Китайсько-бразильський мирний план взагалі суперечить інтересам України. Тож проведення окремих зустрічей з представниками країн Латинської Америки на Глобальному саміті миру є стратегічно важливим завданням.
Тим часом Україна вже думає над розробленням прескампанії для просування Саміту «Україна — Латинська Америка» та Формули миру президента Зеленського як основу для завершення війни й побудови мирного та справедливого майбутнього для України й світу. Однак у кожному з нечисленних дипломатичних представництв України наразі працює по одному фахівцю, відповідальному за комунікацію з медіа, поєднуючи ці обов’язки з іншими завданнями.
Через обмежені ресурси Україна має втілювати креативні ідеї. Наприклад, підтримку співпраці митців для створення тематичних муралів у країнах Латинської Америки. Український інститут об’єднав митців Едуардо Кобру з Бразилії та Сашу Корбана з України для спільної роботи над великоформатним муралом у районі Пінейрос у Сан-Паулу.
Потенційно цікавим є налагодження співпраці через просування спорту й кіберспорту та активізацію діалогу з випускниками українських університетів з країн Латинської Америки, особливо тими, хто на батьківщині має вплив, є лідерами громад чи думок.
Додавання України до європейських досліджень у Латинській Америці теж є цікавою опцією. Португалія, Іспанія та країни Північної та Східної Європи можуть слугувати містками, що сприятимуть просуванню бачення України як європейської країни.
З огляду на те що молодь становить близько 30 % населення латиноамериканського континенту, соціальні медіа є надзвичайно важливим інструментом комунікації. Група латиноамериканських громадян, які «не погоджується з тим, що одна країна вторгається в іншу», запустила кампанію з хештегом #AGUANTAUCRANIA (Україно, тримайся). На платформах Instagram, Facebook, X латиноамериканські громадські й культурні діячі пояснюють, чому Україну варто підтримувати в протистоянні проти несправедливого нападу росії.
Крім того, Міністерство закордонних справ України запустило інформаційну платформу дев’ятьма мовами для іноземної аудиторії про війну в Україні https://war.ukraine.ua/, яка, за словами міністра МЗС, є живою документацією війни, що розгортається на очах усього світу. За два роки вона вже має 2 мільярди взаємодій.
Мартін Ідальго з видання El Comercio, один із журналістів у складі згаданої вище делегації, вважає, що громадськість спочатку підтримувала Україну, але ця підтримка поступово послабилася через тривалість конфлікту та зміщення фокуса на внутрішні питання. Тим часом росія посилює свою присутність і взаємодію на рівні ухвалення рішень, а Україна тільки зробила перші кроки в цьому напрямку.
Аргентинський журналіст Ґуставо Сьєрра зазначив, що в Аргентині в поінформованих колах понад 80 % висловлюють підтримку Україні, тоді як меншість, особливо прихильники кірхнерістського перонізму, віддає перевагу путіну, керуючись популістським націоналізмом та антиамериканськими настроями. На його думку, оптимальним підходом є співпраця Аргентини й України з виробництва компонентів для безпілотників і військової техніки в Аргентині, що може допомогти у відновленні економіки Аргентини та зміцнити підтримку громадськості справи України.
Нині агенти інформаційного впливу України, як-от посольства, консульства, церкви, медіа, блогери та культурні центри, мають зайняти проактивну, а не реактивну позицію. Проактивна взаємодія, унікальні підходи, адаптовані до кожної країни, і позиціювання країни як східноєвропейської (а не західної) нації мають працювати на користь України.
А ключове питання до країн Латинської Америки є простим і лаконічним: чи хочемо ми жити у світі, де сильніші країни зможуть без наслідків порушувати територіальні кордони слабших країн? Адже ще тільки недавно Венесуела планувала перекроїти Гаяну.