20 травня 1844 року в Глухові у великій родині різьбяра іконостасів народився Микола Мурашко, якому судилося стати творцем Київської малювальної школи.
Микола Мурашко відомий як графік, живописець, майстер реалістичного пейзажу і дядько художника Олександра Мурашка. Після навчання в Академії мистецтв викладав малювання в київських гімназіях, колегії Павла Галагана. У 1873 році вперше українською мовою вийшли казки Ганса-Крістіана Андерсена. Одинадцять малюнків і портрет письменника для цього видання створив Микола Мурашко.
Але головною справою його життя стала педагогічна робота й Київська малювальна школа, яку Микола Мурашко офіційно відкрив у 1876 році.
« — Порисувати хочете повчитись? Ну гаразд. Принесли з собою папір, олівець?
— Приніс.
— Ну сідайте, порисуємо».
Так, за спогадами художника Юхима Маковського, до Київської малювальної школи Миколи Мурашка, що активно діяла з 1876 по 1901 роки. Школа швидко переросла формат приватної студії та зосередила навколо себе потужне середовище талановитих митців.
Школа Мурашка — непересічне явище в розвитку української мистецької освіти. Це історія про те, як неформальна творча атмосфера впливає на становлення особистості більше за академічні навчальні плани.
У школі Мурашка навчалися видатні художники — Михайло Жук, Іван Їжакевич, Фотій Красицький, Петро Холодний, Валентин Сєров, Казимир Малевич, Василь Кандинський. Викладачі були не менш знаменитими — Микола Пимоненко, Михайло Врубель.
Мурашку вдалося без коштів та жодної педагогічної підготовки відкрити художню школу і масштабувати її так, що це надихало й підтримувало.
Газета «Кієвлянін» 1891-го року, інформуючи про чергову виставку творів учнів школи Мурашка, писала: «Виставка показує, що викладання в школі відбувається у серйозний і толковий спосіб, а творчі результати учнів є підставою пишатися наявністю такого закладу у нашому місті».
Учні школи доклалися до реставрації старокиївських храмів, розписували стіни Кирилівської церкви, Володимирського собору, надихалися передовими ідеями європейського живопису.
Мурашко організовував у Києві щорічні виставки своїх учнів. Меценатом закладу був Іван Терещенко.
Школа відкривала перед вихованцями можливість стати в майбутньому не лише художниками, а й майстрами-ювелірами, ретушерами, різьбярами, скульпторами. Микола Мурашко писав: «Київська Рисувальна школа значно піднесла якість таких місцевих художньо-промислових робіт як іконописні, ювелірні, друкарські, фотографічні, столярні та інші».
У 1907 році вийшли мемуари Миколи Мурашка «Спогади старого учителя».
Мурашко приятелював зі своїм учнем Іваном Селезньовим. Коли обоє художників перебували в Італії, Мурашко навіть доручив Селезньову закінчити замість нього листа до дружини, адже в цей час сам Мурашко був зайнятий черговим звітом до свого благодійника Терещенка. Та згодом художники розсварилися.
А ще Мурашко приятелював з художником Валеріяном Яблочкіним, відомим як «Рафаель котів». Він малював виключно котиків і затримався в оселі Мурашка на кілька років, бо той був господарем багатьох чотирилапих.