Путін потребує гучної перемоги на зовнішньому фронті. Вирішення на користь Росії одвічного українського питання цілком могло стати тим плацдармом, з якого Путін міг би перейти у контрнаступ. Саме для цього він і поїхав до Києва, а напередодні у притаманній йому жорсткій формі погрожував економічними репресіями, якщо українська влада опиратиметься.
У нашій столиці пішли в хід умовляння і пропозиції ефемерних вигод. Путін готовий начебто навіть завдати збитків російському бюджету у кілька мільярдів доларів, лише би приєднати Україну до Митного союзу та Єдиного економічного простору в межах СНД. Та найважливіше і трохи дивне, зважаючи на його трепетне ставлення до Газпрому, він ладний піти на значні фінансові втрати газового монополіста. Можливо, ніхто й гадки не мав, що Київ одразу зреагує та пристане на пропозиції. Для Путіна значно важливіше було домогтися хоч і формальної, але обіцянки приєднання, навіть у далекому та затьмареному майбутньому.
Фактичний провал київських переговорів – це не просто особиста невдача російського прем’єра. Значно більшу вагу має те, що українська влада одностайно пристала на бік Мєдвєдєва й давати козирі Путіну аж ніяк не збирається. Якесь значення мали і мотиви особисті, пов’язані з відносинами Януковича та голови уряду сусідньої країни, проте вони вторинні, чи навіть третинні. Українська влада вибрала західний вектор своєї політики, попри те, що його надто важко втілити. Київ розраховує бачити в Кремлі Мєдвєдєва. Однак, чи буде він більш угодоспроможним, щодо чого виникають певні сумніви, покаже час, а поки Путіну дали відкоша.
Детальніше про протистояння Мєдвєдєва і Путіна на пострадянських теренах – у статті Юрія Райхеля "Поле битви – СНД"