«Сподіваюся, що письменники, які поклали життя за Україну, нині знаходять своє відродження. Їхнє слово сьогодні як ніколи потрібне для нашої перемоги над ворогом. Слава Україні!» — такими словами відкрив прем’єру фільму «Будинок “Слово”. Нескінчений роман» режисер і співавтор стрічки Тарас Томенко.
Це драматична історія українських письменників доби Розстріляного відродження. Наприкінці 1920-х за наказом Сталіна в Харкові будують кооперативний будинок «Слово», куди заселяють найвидатніших українських письменників. Вони стають учасниками експерименту, спрямованого на виведення нового типу радянського письменника. Це була спроба тотального контролю над творчістю українських митців, щоб створити єдиний художній метод соціалістичного реалізму.
Днями картину презентували в Українському домі в Києві. На захід завітав увесь акторський склад і знімальна група. Отже, головні ролі у фільмі зіграли Дмитро Олійник (Володимир Акімов), В’ячеслав Довженко (Микола Хвильовий), Ніна Набока (тьотя Варя), Марина Кошкіна (Галя), а також Станіслав Сукненко (Лесь Курбас), Юрій Одинокий (Мерер), Валерія Ходос (Рая Троянкер), Андрій Май (Володимир Сосюра), Юлія Чепурко (Марія Сосюра), Костянтин Темляк (Павло Тичина), Геннадій Попенко (Михайль Семенко).
Aктори фільму
Серед гостей були присутні виконавець обов’язків міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв, Посол Великої Британії в Україні Мартін Гарріс, Євген Нищук, Мурат Сулейманов — муфтій мусульман України, Ольга Сумська, Віктор Андрієнко, Андрій Кокотюха, Олег Михайлюта (Фагот) тощо.
Більшість гостей одягнені в чорно-білому кольорі, у руках — книжка. Про дрескод організатори заходу повідомили заздалегідь. І тут є певний символізм, адже фільм також чорно-білий, і лише одна сцена в кольорі — це кров, яку бачить Микола Хвильовий уві сні.
Зібрані книги
Книжка теж не випадковість. У межах прем’єри відбулися благодійні акції, спрямовані на збір книжок за підтримки фондів, «Книга на фронт» і «Хочу читати». На поличці помічаю вірші Ліни Костенко, ранню лірику Павла Тичини, лідера продажу 2023 року «Я бачу, вас цікавить пітьма» Ілларіона Павлюка, романи Юрія Винничука «Аптекар» і «Мальва. Ланда», «Інтернат» Сергія Жадана, «Тигролови» Івана Багряного. Це лише невеликий перелік. Загалом гості заходу принесли понад 200 книжок українських авторів.
Художню драму «Будинок “Слово”. Нескінчений роман» зняли ще 2021-го. Виробництво фільму здійснила компанія Fresh Production Group за підтримки Державного агентства України з питань кіно, Міжнародного благодійного фонду «Солідарність» і родини Петровських. Кінотеатральним дистриб’ютором фільму стала компанія B&H. Загальний бюджет стрічки становив 60 мільйонів гривень. Половину коштів надало Держагентство з питань кіно.
«До цього моменту з командою ішли 10 років. Насправді тоді й не було надії, що зможемо довести справу до кінця. Жоден з продюсерів не хотів братися за тему Розстріляного відродження. Це було не модно, не цікаво. Повним ходом знімалися російські серіали. Такою тоді була наша реальність. Знадобилося більше як 10 років, щоб змінити її. Спершу випустили документальну стрічку “Будинок «Слово»”, паралельно працювали далі над сценарієм ігрової картини», — пригадує режисер і сценарист стрічки Тарас Томенко.
Спільно над сценарієм стрічки митець працював з Любов’ю Якимчук. Українська письменниця розповіла, що вперше про майбутній фільм заговорили 2012-го, коли Тарас Томенко прочитав біографічну статтю про Михайля Семенка її авторства до 100-річчя футуризму. Відтоді написання сценарію, вивчення архівів з літературних музеїв стали частиною їхнього життя.
«Сценарій починав писатися під час подій Майдану 2013–2014 років. Ми вже тоді розуміли, що в революцію втручається “рука Кремля”. Цей вплив утілили у вигаданому персонажі фільму — Володимирові Акімову.
Водночас ще 2017-го, коли вийшла документальна стрічка “Будинок «Слово»” годі було уявити, що з кожного радіо буде звучати “Барабан печалі” Ґео Шкурупія у виконанні попспівака Артема Пивоварова та співачки Клавдії Петрівни, чи український бренд представить колекцію одягу, присвячену театру Леся Курбаса “Березіль”. Нині втрачена, заборонена й вчасно не засвоєна нами українська культура стає нашим надбанням. Під час написання сценарію намагалися показати якомога більше віршів. Щоб люди після перегляду стрічки відкривали книжку й вели далі просвітницьку роботу», — пояснює Любов Якимчук.
Тарас Томенко, режисер
Про те, що стрічка наповнена символами, говорить і Тарас Томенко. Згадує сцену із сиреною. Коли її знімали, то на майданчику ніхто й уявити не міг, як реве той ревун. Нині ці звуки чуємо мало не щоночі.
«Під час знімання будували величезну кількість декорацій, створювали реквізит, тобто відтворювали тодішній матеріальний світ. Намагалися передати історичну атмосферу, те відчуття, коли повітря довкола українських письменників стискалося. Зокрема, це вдалося зробити за допомогою операторських засобів: була продумана драматургія чорно-білого кольору, який поступово ставав дедалі темнішим. Нині всі меседжі, закладені в стрічці, стали ще більш актуальними», — пояснює Тарас Томенко.
Одну з головних ролей у фільмі — персонажа Миколу Хвильового зіграв В’ячеслав Довженко. Актор зізнався Тижню, що його не одразу затвердили на роль.
В’ячеслав Довженко у ролі Миколи Хвильового
«Це були непрості проби. Спочатку Тарас Томенко не розглядав мене на роль Миколи Хвильового, а затвердив на роль Леся Курбаса. Але прекрасна кастинг-директорка Наталка Наталушко запропонувала режисеру спробувати мене в ролі Хвильового. Спочатку були суперечки. Усі сумніви розвіялися, коли зробили перші проби в гримі. Тарас Томенко побачив мене й сказав: “Це ж Хвильовий”.
Щоб ужитися в роль, намагався більше дізнатися про митців Розстріляного відродження: читав літературні записки Любченка, спогади дітей, які жили в будинку “Слово”, дивився документальний фільм Тараса Томенка. Стрічка добре показує тодішнє життя письменників», — ділиться спогадами В’ячеслав Довженко.
Під час презентації фільму не раз звучало гасло «Геть від Москви!» авторства Миколи Хвильового. Нині цей вислів набув нової популярності й став ще більш актуальним через війну, яку рф розв’язала ще 2014-го. А в лютому 2022-го здійснила повномасштабне вторгнення в Україну.
«Зараз перебуваємо в колишньому музеї Лєніна, нині це — Український дім у Києві на Хрещатику. 8 травня — роковини найстрашнішої трагедії XX століття. Нині ж є в не менш страшній трагедії XXI століття. Символізм на символізмі. Тому пам’ятаймо нашу історію та робімо висновки. Геть від Москви!» — виголосив під час презентації стрічки В’ячеслав Довженко.
Їдальня Будинку Слово
Світова премʼєра художнього фільму «Будинок “Слово”. Нескінчений роман» відбулась на 37-му Варшавському кінофестивалі 2021-го в межах міжнародної конкурсної програми. Фільм був також представлений на міжнародних фестивалях Німеччини, Ірландії, Сполучених Штатів Америки та Київському міжнародному кінофестивалі «Молодість». У національний прокат в Україні художня стрічка вийшла 9 травня 2024-го.